Врахування при призначенні покарання за незакінчений злочин ступеня тяжкості вчиненого особою діяння та проблеми дотримання даної вимоги у судовій практиці.

Це зазначено в статті Василаша:

Так, в ч.l ст.68 КК зазначається, що суд, керуючись положеннями статей 65-67 КК,враховує ступiнь тяжкостi вчиненого особою дiяння. Як видаться, вказiвка на те, що суд повинен кpiм положень статей 65-67 КК враховувати ще і ступінь тяжкостi вчиненого особою діяння є нiчим iншим, як дублюванням загальної засади призначення покарання, яка закрiплена в п.3. ч.l ст. 65 КК. Адже, вiдповiдно до зазначеного пункту даної статті суд i повинен призначати покарання iз врахуванням ступеня тяжкостi вчиненого злочину.

Правда, встановлення ступеня тяжкостi вчиненого незакiнченого злочину має певну особливiсть, так як в ст.12 КК ступінь тяжкості злочину визначається незалежно вiд його закiнченостi. Тому, визначаючи типовий ступiнь тяжкостi незакінченого злочину, суд повинен виходити з того, що він є таким же, як i закiнченого злочину. Однак, визначаючи ступінь тяжкостi готування до злочину чи замаху на злочин суд повинен брати до уваги те, що готування до злочину вважається менш тяжким злочином, нiж замах на цей же злочин чи закінчений злочин.

Василаш В.М. пропонує у ч.1 після слова «враховує» виключити слова «ступінь тяжкості вчиненого особою діяння».

(Я думаю що проблеми полягають в наступному:

1)судді стикаються з труднощами застосування даного положення;

2)часто не розуміють, що необхідно розуміти під ступенем тяжкості вчиненого незакінченого злочину;

3)суди не беруть до уваги, визначаючи ступінь тяжкостi готування до злочину чи замаху на злочин те, що готування до злочину вважається менш тяжким злочином, нiж замах на цей же злочин чи закінчений злочин.);

4) в судовій практиці часто зустрічаються випадки, коли суд за вчинення готування до злочину призначає особі більш суворе покарання, ніж за вчинення незакінченого чи закінченого замаху на цей же злочин, хоч при готуванні до злочину дії винної особи ще не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку.

При призначенні покарання необхідно враховувати наявність або відсутність реально заподіяної шкоди та її розміри; вид незакінченого злочину; оцінює ступінь реалізації злочинного наміру.

Врахування при призначенні покарання за незакінчений злочин ступеня здійснення злочинного наміру та проблеми дотримання даної вимоги у судовій практиці.

Відповідно до ч.1ст.68 КК України, при призначенні покарання за незакінчений злочин, керуючись положеннями статей 65-67 крім ступеня тяжкості вчиненого злочину, причин, внаслідок злочин не було доведено до кінця, враховує ступінь здійснення злочинного наміру.

Залежно від ступеня здійснення злочинного наміру кримінальний закон розрізняє 2види замаху: закінчений і незакінчений.

Так як при незакінченому замахові злочинна діяльність не тільки об’єктивно, а й суб’єктивно залишається незавершеною, а при закінченому замахові –тільки об’єктивно, то ступінь суспільної небезпеки закінченого замаху вищий, ніж незакінченого замаху. Ця обставина і повинна бути взята судом до уваги, і знайти своє відображення при призначенні судом покарання.

В судовій практиці часто зустрічаються випадки, коли суд за вчинення готування до злочину призначає особі більш суворе покарання, ніж за вчинення незакінченого чи закінченого замаху на цей же злочин, хоч при готуванні до злочину дії винної особи ще не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку.

Врахування судом ступеня здійснення злочинного наміру припускає, що при призначенні покарання за незакінчений злочин суд, по-перше, враховує вид незакінченого злочину, тобто ту стадію його вчинення, на якій він був перерваний; по-друге, оцінює ступінь реалізації злочинного наміру в межах однієї і тієї ж стадії вчинення злочину.

Очевидно, що готування до злочину є менш небезпечним порівняно із замахом на вчинення того ж злочину, а ступінь суспільної небезпечності закінченого (невдалого) замаху вищий незакінченого (перерваного) замаху, що і повинно знайти своє відображення в призначеному судом покаранні. Однак і в межах однієї й тієї ж стадії вчинення злочину ступінь небезпечності вчи­неного може бути різною залежно від розміру заподіяної шкоди, характеру та інтенсивності тих дій, що були вчинені винним. Так, готування до крадіжки може полягати лише у з'ясуванні винним того, в який час потерпілий відсутній вдома, а може виражатися й у ретельній розробці плану крадіжки, підшукуванні співучасників, створенні злочинної групи, виготовленні знарядь злому та угоні транспортного засобу для перевезення викраденого. При закінченому замаху наслідки злочину можуть або взагалі не настати (винний зробив постріл з метою вбивства, але промахнувся), або настати, однак у мен­шому обсязі (розмірі), ніж це передбачене у диспозиції (внаслідок того ж пострілу потерпілому були заподіяні лише тяжкі тілесні ушкодження). Зазна­чені обставини істотно впливають на ступінь тяжкості вчиненого діяння і, от­же, повинні бути враховані судом при призначенні покарання.