Стаття 68.КК України «Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті»  

2ч. За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Закріпивши в ч.1 ст 68 КК вимоги, які суд повинен враховувати при призначенні покарання за незакінчений злочин ( ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини внаслідок, яких злочин не було доведено до кінця), законодавець, разом з тим, не встановив жодних меж призначення покарання в таких випадках. Право оцінювати ступінь тяжкості злочину надано суду..

Тому в судовій практиці непоодинокі випадки, коли суд за вчинення готування до злочину призначає винній особі більш суворе покарання, ніж за вчинення незакінченого чи закінченого замаху на цей же злочин, чи, навпаки, за вчинення закінченого злочину чи закінченого замаху більш м’яке покарання, ніж за вчинення готування до злочину. При готуванні до злочину дії винної особи ще безпосередньо не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. Суб’єкт ще не виконує того діяння, яке є необхідною ознакою об’єктивної сторони складу злочину. Тому ступінь суспільної небезпеки вчинених діянь на цій стадії вчинення злочину є меншим, ніж на стадії замаху, коли діяння винної особи безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, але не доводиться до кінця, тобто або особа не виконує всіх дій, що утворюють об’єктивну сторону, або ж не настають суспільно небезпечні наслідки, які зазначені у відповідній статті КК. Ця обставина не може бути не взята до уваги суду при призначенні покарання за незакінчений злочин і відображена у призначеному покаранні.

Відсутність в ч.1 ст. 68 КК чітко визначених меж призначення покарання за вчинення готування до злочину та за замах на злочин дає можливість суду для широкого, необґрунтованого суддівського угляду та в кінцевому результаті до зловживань. Крім цього, не виключається можливість призначення судом за готування до злочину покарання у максимальному розмірі, встановленому санкцією відповідної статті Особливої частини КК, що передбачає покарання за закінчений злочин. Тому слід скористатися досвідом ряду зарубіжних держав, кримінальне законодавство яких передбачає правило обов’язкового пом’якшення покарання за будь-який незакінчений злочин та встановлює його межі.

Врахування при призначенні покарання за злочин, вчинений у співучасті, загальних засад призначення покарання.

При призначенні покарання співучасникам злочину закон вимагає обов’язкового застосування загальних засад, встановлених статтями 65-67 ККУ. У зв’язку з цим виникає запитання про підстави і межі відповідальності співучасників. Підстави і межі відповідальності співучасників визначаються згідно зі ст.. 29 ККУ, відповідно до кримінально-правової оцінки діяння, вчиненого виконавцем. Дії виконавця (співвиконавців) кваліфікуються за кримінально-правовою нормою Особливої частини ККУ, яка передбачає відповідальність за дане діяння. Дії організатора. Підбурювача та пособника кваліфікуються за тією ж кримінально-правовою нормою Особливої частини ККУ, що й дії виконавця, але з посиланням на відповідну частину ст.. 27 ККУ. Отже, відповідно до загальних засад покарання співучасникам злочину повинно призначатися в межах санкції статті Ос.ч. ККУ, що передбачає відповідальність за вчинений кожним із них злочин. Оцінюючи типовий ступінь тяжкості вчиненого, кожним із співучасників злочину, суд має виходити з того, що він є однаковим для всіх співучасників. Призначається покарання співучасникам, безумовно, відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання. 

Вказівка на необхідність урахування при призначенні покарання за злочин, вчинений у співучасті, статей 65-67 КК вказує на те, що законодавець не робить будь-яких винятків, щодо призначення покарання особам, які вчинили злочин у співучасті. Як і за злочин , вчинений однією особою, покарання за злочин, вчинений у співучасті, призначається судом у межах санкції статті Особливої частини КК, відповідно до положень Загальної частини КК і з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання.

Врахування при призначенні покарання за злочин, вчинений у співучасті, характеру і ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину.

Відповідно до ч.2 ст. 68 ККУ суд, призначає покарання співучасникам злочину, керуючись положеннями статей 65-67 КК, враховує характер і ступінь участі, кожного з них у вчиненні злочину. Із зазначеного законодавчого положення випливає, що суд, призначаючи покарання кожному із співучасників злочину, зобов’язаний враховувати не тільки вимоги загальних засад, але характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину. Врахувати характер участі особи у вчиненні злочину означає врахувати функціональну роль кожного співучасника, при здійсненні спільної злочинної діяльності, співучасники злочину, відповідно до ст 27 КК України, можуть виступати в якості виконавця (співвиконавця), організатора, підбурювача та пособника. Судова практика визнає більш небезпечною особу виконавця та організатора. За загальним правилом, роль підбурювача й пособника визначається як менш небезпечна.

(Василаш) Характер співучасті у злочині визначається видом і формою співучасті, тобто безпосередньою участю у виконанні об’єктивної сторони злочину, попередньою згодою на вчинення злочину або її відсутності, різновидністю співучасті за попередньою згодою, якщо вона мала місце. Як найбільш небезпечний вид співучасті необхідно розглядати співучасть з розподілом ролей у порівнянні з співвиконавством. Однак дане правило може мати виняток, що обумовлено характером самого злочину. Тому, призначаючи покарання співучасникам вчинення злочину. Суд повинен врахувати, що співучасть за попередньою змовою, більш суспільно небезпечна, ніж без попередньої змови. Необхідно врахувати і різновидності співучасті за попередньою змовою, в ієрархії яких перше місце займає злочинна організація, далі організована група, і група за попередньою змовою.

Врахування ступеня участі кожного співучасника у вчиненні злочину потребує з’ясування ступеня його активності при виконанні конкретної ролі як взагалі, так і у зіставленні з роллю інших співучасників. При призначенні покарання обставин, що характеризують особу певного співучасника, не можуть враховуватись відносно інших співучасників.