Підстави призначення покарання за наявності, обставин, що пом’якшують покарання, та проблеми їх визначення в теорії кримінального права та застосування у судовій практиці.

Правовими підставами застосування ст.69 КК є: наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та урахування особи винного, тобто даних, що позитивно характеризують її. Із зазначеного слідує, що тільки за наявності сукупності вказаних вище підстав, суд може призначити винній особі більш м’яке покарання, ніж передбачено законом. Відсутність хоча б однієї із них позбавляє суд такої можливості і, відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК, покарання призначається у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Проблеми застосування на практиці:

1. Визнання пом’якшуючими обставини, які такими не є по своїй суті;

2. Обгрунтування вироків пом'якшуючими обставинами, які істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненного злочину;

3. Не враховують наявність обтяжуючих обставин при призначенні покарання;

4. Призначення покарання на основі ст 69 КК за наявності негативної характеристики особи, яка свідчить про небажання особи винної ставати на шлях виправлення

Крім цього, суд повинен з’ясувати, які зазначені у вироку обставини, що пом’якшують покарання, характеризують злочинне діяння, а які – особу винного. Зазначене має важливе значення, адже для застосування ст.69 КК необхідно встановити наявність двох підстав, а саме: наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та урахування особи винного. (це підсумок того, що було зазначено нами при аналізі вироків на парі)

Якщо взяти до уваги викладене, то очевидним стає, що встановлення на практиці першої підстави застосування ст.69 КК, а саме – наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, є неможливим, оскільки серед визначених у ч.1 ст.66 КК обставин, що пом’якшують покарання, тільки одна може впливати на ступінь тяжкості вчиненого злочину, а всі інші характеризують або особу винного, або його посткримінальну поведінку. Зрозумілим є те, що пов’язувати вплив обставин, що пом’якшують покарання, на можливість призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, із істотним зниженням ступеня тяжкості вчинення злочину є помилковим.

Як показує аналіз судової практики, суди, призначаючи винним особам більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, в більшості випадків формально підходять до з’ясування обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. У своїх вироках вони, як правило, вказують тільки на наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання, і не наводять жодних пояснень чи будь-яких аргументів щодо визнання їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, у більшості випадків, встановивши у справі наявність більше двох обставин, що пом’якшують покарання, суди не досліджують характер цих обставин, не з’ясовують, чи зазначені обставини знижують ступінь тяжкості злочинного діяння, чи вказують на меншу суспільну небезпеку особи винного. Більше того, мають місце і випадки, коли суди призначають винним особам, більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, за наявності лише однієї обставини, що пом’якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину або коли встановлені лише дані, що позитивно характеризують особу винного, а обставини, які пом’якшують покарання у справі відсутні. (це витяг із статті ВАСИЛАША)

Проблеми визначення в теорії:

Проблеми стосуються визначення кількісного показника пом’якшуючих обставин і конкретного визначення, що саме розуміти під істотним впливом на ступінь тяжкості.

Неоднозначне тлумачення «ступеня тяжкості вчиненого злочину»

Ступінь тяжкості вчиненого злочину – це індивідуальна характеристика суспільної небезпеки вчиненого особою злочину, яка визначається особливостями конкретного злочину і обставинами його вчинення, а саме характером діяння, тяжкістю наслідків, що настали (характер і розмір заподіяної шкоди чи завданих збитків), формою і видом вини, мотивом, метою вчинення злочину, кількістю епізодів злочинної діяльності, роллю кожного із співучасників вчинення злочину, часом, місцем, способом, знаряддями, засобами та обстановкою вчинення злочину. ВАСИЛАШ

Значення істотності не випливає ні з статті ні з статті ВАСИЛАША

Зміст обставин, що пом’якшують покарання, за наявності яких суд призначає покарання у межах, визначених ст. 69 – 1 КК України.

Відповідно до ст.69-1 КК України, за наявності таких обставин, що помякшують покарання, як: 1)зявлення зі зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; 2)добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсуднім своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати 2/3 макс.строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відпов.санкцією статті (санкцією част.ст) ОЧ КК Укр.

Відпов.до аб.2 п.5 Пост.ПВСУ “Про практику призначення судами кримінального покарання від 24 жовтня 2003 року №7, вирішуючи пит.про наявність такої помякшуючої обст., як зявлення зі зізнанням, суди повинні перевіряти, чи були подані до органів розслідування, ін.держ.органів заява або зроблене посадовій особі повідомлення про злочин (у будь-якій формі) добровільними і чи не повязано це з тим, що особа була затримана як підозрюваний і, будучи викритою, підтвердила свою участь у вчинені злочину.

Також у п.6-2 Постанови вказується, що при цьому суди мають перевіряти, чи дійсно особа зявилась із зізнанням, чи щиро покаялась або активно сприяла розкриттю злочину, чи добровільно відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду в повному обсязі та чи фактично визнає свою вину. Висновки суду з цих питань мають бути у вироку вмотивовані. Водночас добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно.

Строк або розмір покарання, що призначається судом винній особі за вчинення злочину, за наявності обставин, що пом’якшують покарання.

За наявності обст., що помякш.покар.суд може:

1)призначити основне чи додаткове покарання ближче до мінім.межі (розміру або строку), установленої крим.законом за вчинення цього злочину;

2)за наявності ін.умов передбачених ст.69 КК призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, установленої в санкції ст., за якою особа засуджується;

і зобовязаний:

3)за наявності ін.умов, передбач.ст.69-1 КК призначити покарання, строк або розмір якого не може перевищувати 2/3 максим.строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбач.відпов.санкцією ст. (ч.ст)ОЧ КК Укр.

Проблеми визначення строку або розміру покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання, у судовій практиці.

Такі проблеми мають місце тоді, коли у санкції ст.,яка передбачає вчинений злочин, як найбільш суворий вид покарання передбачено довічне позбавлення волі, що відпов.не може бути признач.менший строк;

???можл., у віднос.-визнач.санкції, коли не встан.нижню межу покарання;

+не прописано як які обст.вплив.на визначення строку, і цим забезпечується можливість суддівських зловживань.