Метод дискусії. Форми дискусії. Правила і умови ефективної дискусії.

• Дискусія – дієвий метод обговорення питання, що вивчається. Вона передбачає колективне обговорення якоїсь спірної проблеми, під час якого пізнається істина.

Методика проведення дискусії складається з трьох етапів: на першому – відбувається зацікавлення учнів проблемою дискусії, на другому – дискусія власне дидактичних проблем, на третьому – підсумовування і формулювання висновків.

Форми дискусії:

– «побіжна»

– дискусія, спрямована на формування переконань;

– справжня навчальна дискусія

Також існують інші види дискусії. Можна виокремити спостережну дискусію , багаторазову дискусію, лімітовану дискусію, конференційну дискусію

Деякі види дискусії стали самостійними методами навчання. Це, наприклад, круглий стіл, «мозкова атака» тощо.

Навчальні дискусії можуть викликати інтерес до предмета тільки за умови вмілої їх організації. Попередня підготовка педагога полягає у визначенні дидактичної проблеми (а звідси й теми дискусії), її поділу на питання для обговорення. Підготовка учнів включає ознайомлення з різноманітною літературою на тему дискусії.

Ефективна дискусія – полягає в обміні думками на певну тему між учителями й учнями або тільки між учнями». Ці думки можуть бути як власними, так і спиратися на погляди інших людей. Ефективну дискусію характеризує розмаїття думок, бажання відшукати найбільш прийнятний варіант розв'язання дидактичної проблеми й активна участь у ній співрозмовників. Порівняно з лекцією та бесідою вона створює сприятливіші умови для активізації учнів і впливу на їхню психіку, зокрема на творчу уяву. Дискусія вимагає від учнів не простої відповіді на запитання, а навпаки – обгрунтованого, емоційно забарвленого та змістовного варіанта розв'язання дидактичної проблеми, ясного і чіткого висловлювання своїх думок. Вона викликає сильні емоційні почуття в учасників, сприяє виникненню різних групових соціально-психологічних явищ, формує навички колективної роботи й уміння вислухати позиції інших учнів.

Різні види навчальної дискусії можна застосовувати під час дидактичної роботи з різними категоріями учнів.

Головну роль у забезпеченні ефективності дискусії відіграють правила її ведення. Творча ініціатива педагога та активна участь учнів мають вирішальне значення. Дидактично-виховної мети дискусії буде досягнуто тільки за умови дотримання всіма її учасниками таких правил:

точне визначення навчальної проблеми, що підлягає обговоренню;

докладне уявлення про методи, прийоми і способи її розв'язання;

чітке визначення змісту понять, термінів і категорій, які використовуватимуть учасники дискусії;

обов'язкове обгрунтування власної позиції;

можливість відкритого висловлювання своїх думок і шанобливе ставлення до опонентів та їхніх поглядів.

Педагог повинен поступово вчити учнів умінню обгрунтовано дискутувати, наводити вагомі аргументи на захист своєї позиції, розмірковувати принципово, щиро, невимушено

Метод роботи з книгою. Основні прийоми самостійної роботи з друкованим текстом. 

 50 Робота з підручником

Ця робота полягає в самостійному опрацюванні учня­ми друкованого тексту, що дає їм змогу глибоко осмисли­ти навчальний матеріал, закріпити його, виявити само­стійність у навчанні.

Самостійна робота учнів а підручником —• один а най­важливіших методів набуття систематичних, мідних і ґрунтовних знань. Вона більше, ніж будь-які інші мето­ди, залежить від вікових особливостей дітей та рівня їх­нього розвитку.

У початкових класах учні опановують техніку читан­ня, вчаться відрізняти головне від другорядного, поділя­ють прочитане в підручнику на складові частини, приду­мують заголовки до цих частин. Поступово прийоми роботи з друкованим текстом ускладнюються Й урізноманітню­ються: вибіркове читання і переказ, виписування, добір фактичного матеріалу за питанням, складання плану, кон­спекту, виписування тез, усний або письмовий виклад своїх зауважень щодо прочитаного, написання рецензій, анота­цій, біографічних заміток, упорядкування термінологіч­них, статистичних, хронологічних, довідкових таблиць, схем, діаграм, підготовка повідомлень і доповідей учнів тощо. Поступово в учнів виробляється звичка працювати з додатковою літературою (словниками, енциклопедіями, каталогами, газетами, журналами, технічною літературою, технічною документацією, інструкційними картами та ін.).

Робота над підручником передбачає дотримання пев­них рекомендацій і вимог.

При вивченні нового матеріалу:

— попереднє ознайомлення з темою наступного уроку для відновлення в пам'яті раніше засвоєних знань, на які буде спиратись вивчення нового матеріалу, або ознайом­лення з питаннями, які будуть вивчатися на уроці;

— самостійне вивчення окремих питань програми;

— виконання завдань учителя: складання простих і розгорнутих планів, відбір і виписування прикладів, ци­тат (занотовування окремих думок автора), складання по­рівняльних характеристик певних явищ, процесів;

— читання художньої та науково-популярної літера­тури, документів тощо;

— підготовка повідомлень, рефератів, доповідей з окре­мих питань теми.

Під час закріплення матеріалу:

— читання і складання простих або розгорнутих пла­нів (логічно послідовних заголовків з окремих параграфів чи розділів підручника);

—• читання підручника і підготовка відповідей за пла­ном викладання нового матеріалу вчителем;

— підготовка відповідей і розгорнутих виступів за спе­ціальним завданням учителя;

— виконання практичних завдань і вправ за підруч. ником та навчальним посібником.

Під час узагальнюючого повторення:

— повторення важливих частин і розділів підручника;

— конспектування узагальнюючих розділів підруч­ника;

— підготовка відповідей за основними питаннями ви­вченого матеріалу;

— складання порівняльних характеристик, схем, таб­лиць;

— підготовка доповідей, рефератів.

Основним джерелом інформації при використанні цих методів є слово вчителя. Від точності, яскравості, емоцій­ності, забарвленості його мови, міміки, жестів залежить ефективність сприймання. Вчитель, який не вміє поясню­вати, е винуватцем низької успішності учнів, їх нелюбові до предмета.

Словесні методи навчання використовують у поєднан­ні з наочними методами.