Традиційна (пояснювально-ілюстративна) дидактична система : її основні характеристики , переваги і недоліки.

Основні положення:

а) основна роль у навчанні відводиться вчителеві, таким методам викладання, які б забезпечували систематичну передачу знань. Діяльність учня розумілася як поглиблення та осмислення тих знань, що він отримувавав від учителя…

б) обгрунтування необхідності управління дитиною. Призначення управління: привчати дітей до порядку, їх дисциплінування. «Основа управління полягає в тому, щоб зайняти дітей з тією єдиною ціллю, щоб вони не наробили дурниць…». Погрози, нагляд, накази, заборони, фізичні покарання. Пруська система…

в) обгрунтування основних етапів навчання. За Гербартом, процес навчання відбувається на 4 ступенях, формальні ступені:

І – ступінь ясності. Учитель ясно і доступно викладає предмет, усуваючи все, що може зашкодити його розуміння; учень запам»ятовує… Це розжовування, подріблення матеріалу …

ІІ – ступінь асоціації. Завдання - шляхом бесіди пов»язати новий        матеріал із старими знаннями, уявленнями…

ІІІ – ступінь системи. Використовується таке компанування матеріалу, яке укладає його у вигляді правила чи закону.

ІУ – ступінь методу. Застосування набутих знань на прикладах, при розв»язанні вправ, завдань…

           Така побудова призводила до зазубрювання, повторення, перевірки правильності й точності завченого.

           Сучасною мовою структуру навчання складають виклад, розуміння, узагальнення і застосування. Це схема більшості уроків сьогодні.

Теорія Гербарта широко розповсюдилася у ХІХ ст. і сприяла оформленню традиційної дидактичної системи.

Основні характеристики і недоліки:

Передача готових знань, що підлягають заучуванню без опори на самостійну роботу (учні розучуються думати);

Схематизм, пошук абсолютно ідеального методу навчання.

Навчання трактується насамперед з позиції вчителя. Вчитель – суб’єкт навчання, учні – об’єкти його педагогічних впливів. (Активний учитель, пасивний учень);

Посередній темп вивчення матеріалу і посереднім об»єм знань…

Велике навантаження на пам»ять;

Відсутність зворотнього зв»язку;

Нагляд замість управління;

Формування особистості із заданими властивостями…

Однакова схема проведення навчальних занять: 75 % -комбінований урок. Розподіл часу: опитування – 20 %; пояснення нового матеріалу – 65 %; самостійна робота – 9 %; закріплення – 4 %; дом.завдання .

Неспроможніість врахування індивідуальних особливостей учнів;

Дисциплінарні заходи

Прогресивістська (реформаторська) система: її основні характеристики , переваги і недоліки .

Прогресивістська системаВ центрі цієї системи – теорія американського педагога, філософа Джона Дьюї .Він пропонував будувати процес навчання, виходячи із потреб, інтересів та здібностей дитини. Головні положення, ідеї:1.навчання розглядається з погляду учня – як процес учіння;2.навчання доцільно будувати на основі потреб, інтересів та здібностей дитини;3.навчання повинно носити самостійний, природний, спонтанний (виникати не під зовнішніми впливами, а внаслідок внутрішніх причин) характер;4.основна мета навчання полягає в активізації пізнавальної діяльності учнів;5.навчання слід будувати не як піднесення, заучування і відтворення готових знань, а як відкриття, пошук;6.Роль учителя: уважно слідкувати за розвитком інтересів учнів, підкидувати їм посильні для розуміння і вирішення проблеми.Недоліки:1.Переоцінка спонтанної діяльності учнів;2.Порушення систематичності, наступності навчання, випадковість відбору матеріалу не дає всесторонього опрацювання матеріалу;3.Неекономність навчання.

це педоцентрична система а прогревістська інша назва.

Зміст технології розвивального навчання.

Учитель розробляе програму розвивального навчання так щоб учень:

- вийшов за межі встановленої навчального програми;

- дав учню змогу займатися тими видами діяльності, що викликають в нього найбільший інтерес,

самостійно візначати інтенсивність та обсяг діяльності.

- лише допомагав учню поставити перед собою завдання, та оволодіти навичками.

- початок роботи зі стартової діагностики з предмета ( 6 завдань)

- визначав типи завдань для різних груп учнів, завдання вчителя – допомогти учневі сформувати

такий рівень розумових операцій та перейти на більш високий. Модель зручна для дитини, бо дає

право вибору завдань і виховує в неї почуття відповідальності за свій вибір.

Вчитель повинен організовувати навчальну діяльність так, щоб

1 – відбувся розвиток процесів процесів сприйняття.

2 – учні оволоділи об’емом знань, вмінь, навичок обумовлених уроком.

3 – нагромаджувався досвід пошукової діяльності.

4 – розвивалася уява.

5 – формувалися якості, потрібні для комбінування, конструювання, перетворення.

Особистісно-орієнтоване навчання : мета, завдання, основні технології.

Особистісно-зорієнтоване навчання – це тип навчання, метою якого є розвиток індивідуальних пізнавчальних здібностей кожної дитини, надання допомоги у її самовизначенні, пізнанні себе, самореалізації, формуванні культури життєдіяльності.

Основні принципи

Орієнтація не на накопичення знань за будь-яку ціну (дуже часто та ціна дуже висока – первантаження, численні стреси, хвороби), а на пробудження цікавості у пошуку знань

Головну увагу приділяти розивальному аспектові навчання, на відміну від перевантаження учнів фактичним матеріалом

Самостійне вирішення учнем питання про засоби та темпи вивчення матеріалу

Підвищення ролі індивідуальних засобів організації навчальної діяльності: вчитель перстає бути єдиним джерелом нової інформації, перестає мати «монополію на істину»

Критерії роботи учня та вчителя слід визначати не за кількістю, а за компетентними показниками результативності кожного учня, виходячи з його потенціальних можливостей.

Особистісно-зорієнтоване навчання передбачає мотивацію досягнення, спрямування до успіху, коли найбажанішим є просування вперед, інтерес до всього нового.

Формула «Коли вчителі перестануть вчити, тоді учні почнуть вчитися»

Уиовами виховання інтересу є:

розуміння учнями змісту і значення матеріалу, що вивчається;

наявність нового як у змісті матеріалу, що вивчається;

так і в самому підході до його розгляду;

емоційна привабливість навчання (Авіценна –експеримент з вівцями. Помісти у дві клітки. Різниця– перша дивилася на картину із зображенням залитим сонцем пасовищем, на якому гуляли такі ж вівці, друга – із зображенням вовка, який шматував свою жертву…)

наявність оптимальної системи пізнавальних завдань

самостійність у пізнавальній діяльності

Інтерактивна модель навчання : сутність, загальна характеристика.

                                        Позитивні аспекти

1.Розширюються пізнавальні можливості учнів.

2.Як правило, високий рівень засвоєння знань.

3.Учитель без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань учнями.

4.Учитель має змогу розкритися як організатор, консультант.

5.Партнерство між учителем і учнями та в учнівському колективі.

                                        Негативні аспекти

1.На вивчення певної інформації потрібен значний час.

2.Необхідний інший підхід в оцінюванні знань учнів.

3.У вчителя відсутній досвід такого способу організації навчання.

4.Нестача методичних розробок.

Сутність

Суть інтерактивного навчання: навчальний процес організований так, що всіх учасників залучено до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності. Відбувається цей процес в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки. Це дозволяє не тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність, переводить її в більш високі форми кооперації та співробітництва.

Інтерактивне навчання дозволяє розв'язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння й навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного.

Використання інтерактиву знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання.

Найбільш відомі форми інтерактивних методів - «велике коло», «вертушка», «акваріум», «дебати», «мозковий штурм», «Джиг-соу».

Інтерактивні технології (ІТ)можна представити як різновид активних методів навчання. Але ми виділяємо їх в окремий розділ, щоб підкреслити важливу роль цих технологій у сучасній освіті.

Суть інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів.

ІТ найбільше відповідають особистісно зорієнтованому підходу до навчання. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри.Тому ІТ найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.