Поняття про процеси навчання, його характерні ознаки . Основні функції процесу навчання .

Навчання як впорядкована діяльність учителя та учнів , спрямована на досягнення поставлених цілей.

Поняття процесу навчання пов»язано із рорзвитком навчання у просторі і часі. і означає послідовність його етапів, актів.

Лат. Слово «процесус» - рух вперед, просування вперед

Він включає велику кількість різноманітних зв»язків, відносин, а звідси неоднозначність цього явища, наявність достатньтої кількості визначень, тлумачень процессу навчання.

Нова місія сучасної школи – не тільки озброїти учня ЗУНами, а навчаити мислити, думатися, розвивати різні сфери своєї особистості.

Поняття викладання трактується швидше як забезпечення управлінням (керівництвом) навчально-пізнавальною діяльністю учнів, їх вихованням, розвитком. Не йде мова про заміну вчителя (дистанційне навчання, експеримент у США). Формує освітнє середовище, умови (постановка перед учнями мети іі завдань, психологічний клімат, забезпечення навч. исципліни…)

Учіння як активна пізнавальна діяльність самого учня як суб»єкта.

До основних ідей відносимо:

1.Учитель – керівник, організатор, посередник, фасилітатор, менеджер

2.Взаємодія учителя і учня як суб»єктів навчального процессу.

3.Навчання – це пошук, вироблення учнями особистісних знань, умінь і навичок, набуття власного досвіду.

4.Навчання – міжособистісна взаємодія учнів.

5.Навчання – огляд, вирішення соціально і особистісно значущих проблем, здійснення самостійних виборів, прийняття рішень.

6.Навчання – потенційний розвиток учнів.

Процесс навчання – це динамічна взаємодія учителя та учнів, у ході якої здійснюється стимулювання та організація активної навчально-пізнавальної діяльності учнів з метою засвоєння системи наукових знань, умінь і навичок, розвитку і вихованості особистості.

Основні функції процесу навчання.Освітня є базовою і передбачає засвоєння учнями визначеної системи наукових знань, формування відповідних умінь і навичок.

Освітня функція повинна забезпечити

повноту знань (визначається рівнем засвоєння інформації з кожної навчальної дисиципліни, необхідної для розуміння основних ідей, істотних причинно-наслідкових зв’язків)

системність знань (упорядкованість – будь-яке знання випливає із попереднього і прокладає шлях до наступного)

усвідомленість знань (розуміння зв’язків між ними, прагнення самостійно поповнювати їх)

дієвість ( вміння оперувати ними, перености іх у нові ситуації тощо)

Виховна функція. Виховний характер – це об»єктивна закономірність, що виявлялася в усі епохи. Полягає у виховному характері процессу навчання. Передбачає формування у процесі навчання засобами світоглядних уявлень, моральних, етичних, естетичних якостей школяра

Розвивальна функція передбачає розвиток мислення, вольових рис характеру, навчальних інтересів, здібностей, мотивів, уваги, пам»яті. 

Особливе місце належит розумовому розвитку, якимй передбачає формування таких умінь, як структурування, систематизування, конкретизування, доведення, формулювання висновків, класифікування, аналіз і синтез, порівняння, абстагування, узагальнення.

Стимулюючо-мотиваційний компонент процесу навчання : суть, призначення. Основні способи мотивації навчальної діяльності учнів.

Стимулюючо-мотиваційний компонент. € продовжен­ням цільового, але тільки за усвідомлення учнями їх влас­ного стимулу до діяльності. Повноцінний стимул мож­ливий за усвідомлення реальної значущості знань. Тому роз'яснення мети, поглиблення мотивації е передумовою позитивного ставлення учнів до навчального предмета.

Учитель зобов'язаний викликати в учнів внутрішню по­требу в засвоєнні знань. Це досягається за допомогою чіт- кого й достатнього формулювання учням пізнавального завдання (найчастіше у формі проблемної ситуації), адже одна й та сама за характером і результатами навчальна діяльність учнів може мати різні мотиви. Тому важливо, щоб учитель свідомо управляв мотиваційною стороною на­вчальної діяльності учнів, їх інтересами і потребами, фор­мував позитивне ставлення до навчання.

Позитивне ставлення до навчання можливе, якщо: на­укові знання викликають зацікавленість, а вчитель ство­рює ситуації, якими учні захоплюються; знання, вміння і навички значимі для учня практично в різних життєвих ситуаціях і тому викликають глибоку зацікавленість; на­вчальна діяльність стимулює бажання долати труднощі, пробувати власні сили при засвоєнні навчального мате­ріалу; у системі суспільних пріоритетів наукові знання користуються належним авторитетом, що зміцнює мотива­ційну основу навчальної діяльності учнів; сформовано ко­лективний характер навчальної діяльності (створює спри­ятливу атмосферу і прагнення зайняти достойне місце се­ред ровесників); підтримується почуття власної гідності; навчальна діяльність є плідною (стимулює подальші ста­рання); утвердилося справедливе оцінювання досягнень, доброзичливе ставлення, повага й розумна вимогливість до учнів.

Операційно діяльнісний компонент процесу навчання. Основні ланки (етапи) процесу навчання.

 На практиці, як правило, використовують поєднання різних видів навчального матеріалу.

Опсрацінно-дійовнй (методичний) компонент. Охоплює всі методи та їх складові — прийоми, якими оперує кожен учитель у процесі своєї діяльності, форми організації на­вчання. Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність, слід зважати на те, що, хоча учні засвоюють навчальний матеріал під керівництвом учителя, цей процес є індиві­дуальним для кожного учня. Загалом, він передбачає та­ку послідовність інтелектуальних операцій: сприймання; осмислення; узагальнення; систематизація; закріплення; застосування на практиці.