Запозичення як джерело змін фонетичної системи мови.

Слова, які походять від одного лат. етимону, але мають різну фонет. оболонку, різні знач., наз етимолог. дублетами. Багато етим дубл є спільними для ром. мов, що дозволяє віднести почат. фонет. диференціац. 2х різних значень одного слова до Нар.Лат. Наприклад: лат. Causa> ісп. іт. cosa, фр. chose, “річ”(причина), ща ним утрималась лат. форма: ісп. іт. causa фр. cause. Масивий наплов латинізмів епоху Відродж. повернув мові ті комбінації звуків, які були перетворені на попередніх етапах його розвитру. Напр.: a>e. dictare “диктувати”, ст.фр. ditier але фр. dicter. Разультатом латинізації ром мов стало не тільки збагачення їх слов складу, але і розширення їх меж, поєднання звуків у слові і збільшення кількості фонолог протиставлень і зменшення позиційної варіативності фонет. системи. Лекс. запозичення розширюючи межі поєднання зазвичай не несуть в собі нових фонем, оскільки вміщені у них чужі звуки передаються за допомогою більш-менш близьких звуків фонем сприймаючої мови, так багато герм слів, які проникли у пізню латинь через солдатів романців, вміщували почат. звук [w], не властивий ром мові, який був преданий вже існуючим в латині [gw], які зустрічались у лат словах тільки всередині слова. На ряду з лат мовою запозиченими могли бути ром мови і діалекти одне для одного.

7.Спеціальна л-ра – це трактати з медицини,кулінарії, сільськ госп, архітект, та інш.

Прикладом може слугувати кулінарна книга рим гастронома 1ст н е Апіція «De re coquinaria»(Про кулінарну справу). Завдяки зібраним в книзі порадам , uvae diu serventur(як зберегти виноград), ut carnes sine sale quovistempore recentes sint(як довго зберігати м'ясо свіжим, не солячи його). він дає матеріал лінгвістам, демонструючи розмовний синтаксис і різні відступи від граматичних норм. А також велику к-сть слів із щоденної мови, часто взяту з інш мов: германізми beta-буряк, грецизм sinapi-гірчиця і тд

Широко відомий трактат De architectura(Про архітектуру)Марка Вітрувія Полліона . він часто використ розмовні звороти, які виглядають з точки зору граматики як помилка.

Також грецьк ветеринарн посібник Хірона «mulomedicina chironis» 4ст, фармацевтичн довідник Марцелла Емпірика «Demedicamentisliber» та інш.

8.Рух на захист рідної мови

Італія. Роман мови та діалекти почали входить в різні сфери життя:церковні проповіді, худож л-ру, прокл шлях до ділового спілкув .Затрвердження рідної мови овязане з іменем Данте Алігєрі. Данте був перш автором, який присвятив захисту рідної мови трактат «Про народне красномовство».був напис на лат мові з ціллю звернути увагу противників ведення рідної мови в худож л-ру та науку. Своєю поет творч Данте представляв тосканський діалект італ мови, що в майбутньому зіграло важливу роль у формув італ мови. Поч. 16ст знаменується появою граматик італ мови : «Граматичні правила народ мови»Франческо Фортуніо, «Розмова про народ мову» Пєтро Бембо.

Франція

Завдяння захисту франц мови взяли на себе 7 поетів л-рної групи під назвою «Плеяда», серед яких Пьєр Ронсар, Жоашен Дю Белле. Маніфестом Плеяди виявився трактат «Захист і слава фран мови»,в якому йшлося про те, що фран мова багата і благородна , найкраще творіння л-ри. Він закликав поетів до не обмеж творчості франц мови. Цей заклик найбільш втілився в романі Француа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».

В 16 ст створ граматики фран мови:Жака Дюбуа, Луі Мегре, Пьєра де ла Раме.

Іспанія. Захист рідної мови пов'язаний з діянням двох філологівАнтоніо де Небріха та Хуан де Вальдес. А.де Небріха створив «Граматику». Це був перший досвід систематизації граматичних засобів іспан мови ,наглядно показуючи їх багатство та різноманітність. Також важливим внеском був його посібник «Правила орфографії кастильської мови». Хуан де Вальдес створив «Діалог про мову» Це роздуми про мову, про необхідність створення правил «хорошого складу», взірцем яких має стати мова освічених людей столиці та королев сього двру. Виразні можливості іспан мови знайшли підтвердження у творчості Мігеля де Сервантеса «Дон-Кіхот із Ламанчі».

Португалія.Захист рідної мови пов'язаний з іменами багатьох людей: Жуан де Барруш-історіограф епохи великих географ вдкриттів, Антоніу Феррейра-поет, Луіш де Камоінш-один з найбільш великих нац. поетів, його поема «Луізіада» про мандри Васко да Гами.

Румунія.Тільки у 18 ст зявляється худ л-ра на румун мові, а протягом 19ст виробляються літ норми, які сприяли творчості Васіле Александрі, Міхай Емінеску, Йон Крянге таа інш.

Уже в 19 ст на рідній мові ведеться літ та політ полеміка , поглиблюються прийоми історикографічної оповіді.