Вирішить справу. Як визначається момент початку спливу строків позовної давності?

Семинар № 10

Тема: Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов'язків. Захист цивільних прав.

Питання для обговорення:

1. Поняття здійснення суб'єктивного цивільного права.
2. Поняття виконання суб'єктивного цивільного обов'язку.
3. Принципи та гарантії здійснення права та виконання обов'язків у цивільному праві.
4. Способи здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов'язків.
5. Межі здійснення цивільних прав. Здійснення цивільного права всупереч з його призначенням. Зловживання правом.
6. Антимонопольні заборони та правила про неприпустимість недобросовісної конкуренції як різновиди межі здійснення цивільного права.

Нормативні акти.

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. -2003. - № 40-44. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. -2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.
3. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради. - 2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492; з наступними змінами і доповненнями.
4. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради. - 1992. - № 6. - Ст. 56; з наступними змінами і доповненнями.
5. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.
6. Про захист від недобросовісної конкуренції. Закон України від 7 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 36. - Ст. 164; з наступними змінами і доповненнями.
7. Про захист економічної конкуренції. Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - Ст. 64; з наступними змінами і доповненнями.
8. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах і про визнання угод недійсними» від 28 квітня 1978 р. № 3 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1995). - К., 1996.

Література.

1. Агарков М. М. Проблема злоупотребления правом в советском гражданском праве // Известия АН СССР Отделение зкономики и права. - 1946. - № 6.
2. ГрибановВ. П. Предельїосуществления изащитьі гражданських прав. -М., 1992.
3. Косінов С. Співвідношення заходів захисту і мір відповідальності у цивільному праві України // Право України. - 1998. - № 12.
4. Малеин Н. С. Гражданский закон и права личности в СССР. - М., 1981.
5. Покровский И. А. Основньїе проблемьі гражданского права. - М., 1998.
6. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.
7. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.
8. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар/За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.
9. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.
10. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітенко О. М. - X.: Одіссей, 2003.

Методичні вказівки.

Кожне суб'єктивне право має цінність лише тоді, коли забезпе­чене реальною можливістю його носія щодо здійснення цього права. Здійснення суб'єктивного цивільного права являє собою реалізацію уповноваженим суб'єктом певних можливостей, спрямованих на задоволення потреб та інтересів і передбачених законом або, хоча й не передбачених, але ним не заборонених.

Таким чином, студенти мають звернути увагу на те, що в основі суб'єктивного цивільного права лежить не якась одна, а цілий комплекс можливостей, що надаються уповноваженій особі (воло­дільцеві права) правовою нормою: можливість вільного вибору варіанту власної поведінки (право на власні дії,), можливість вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи (право на чужі дії), а також звертатися у необхідних випадках до сприяння примусових засобів державного апарата з метою реалізації вимоги, зверненої до боржника (право домагання). Надання правоволодільцеві цілої низки, сукупності можливостей щодо реалізації свого права випливає з сутності цивільного права як права диспозитивного.

Обрання того чи іншого варіанту поведінки залежить від характеру правової норми та від мети, досягнення якої ставить перед собою уповноважений суб'єкт. Наприклад, якщо власник речі вирішить відчужити її, він може реалізувати це право шляхом укладення договору купівлі продажу, дарування, міни або в іншій правовій формі.

Водночас, здійснення суб’єктивного цивільного права не є безмежним. Загальні засади меж здійснення права визначені у Конституції України, згідно ст. 23 якої людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.

Дана норма у відношенні цивільних прав одержала свій подаль­ший розвиток у ст. 13 ЦК, за змістом якої суб'єкти здійснюють права в межах договору, актів цивільного законодавства. Здійснюючи своє право, уповноважена особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю, культурній спадщині, або суперечили б моральним засадам суспільства.

Слід закцентувати увагу і на положенні ч. 5 ст. 13 ЦК України про недопущення використання цивільних прав з метою неправо­мірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісну конкуренцію. Правові засади підтримки економічної конкуренції визначені Законом України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р., а державним органом, на якого покладено обов'язок щодо захисту економічної конкуренції, є Антимонопольний Комітет України.

У ЦК України вперше чітко закріплено положення про те, що особа має право відмовитися від свого майнового права (ч. З ст. 12 ЦК). Це положення слід тлумачити таким чином, що носій права може відмовитись лише від конкретного майнового права (наприк­лад, кредитор має право простити боржникові його борг (ст. 605 ЦК України)).

Оскільки особисті немайнові права є невіддільними від особи їх носія, невідчужуваними, а відтак не можуть бути передані іншому суб’єкту, не допускається і відмова самого суб'єкта від належного йому особистого немайнового права (ч. З ст. 269 ЦК України).

Суб'єктивному праву зажди відповідає юридичний обов'язок, тобто необхідність певної поведінки, що спрямована на здійснення суб'єктивного права. В цивільних відносинах зобов'язана особа повинна або вчинити певні дії, тобто на неї покладається активний обов’язок, або утриматися від їх вчинення (пасивний обов'язок).

Надзвичайно важливими є принципи належного та реального виконання зобов'язань, адже на їхній основі базується стабільність цивільного обороту в цілому. Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто із додержанням усіх умов щодо строку, місця, строку, способу та інших характеристик виконання зобов'язання, передбачених законом та(або) договором. Реальне виконання в переважній більшості випадків відповідає тим цілям, які бажають досягнути контрагенти за зобов'язанням, і полягає у виконанні зобов'язання в натурі.

Крім того, варто звернути увагу на те, що належна поведінка зобов'язаної особи може стимулюватися не лише передбаченими заходами відповідальності, але й додатковими стимулами, серед яких чільне місце займають способи забезпечення виконання зобов'я­зань - неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава, притримання та інші способи, що можуть бути передбачені законом або договором (ст. ст. 546-597 ЦК України).

Завдання.

Завдання №1.

Мачуха малолітнього Б., яка була призначена його опікуном, реалізувала майно, яке він одержав у спадщину, в тому числі: акції на пред'явника, предмети домашньої обстановки та вжитку. Крім того, вона без згоди підопічного користувалася автомобілем, який також був успадкований ним. Б. звернувся до юриста за консультацією щодо правомірності здійснення його опікуном усіх зазначених дій.