В  чому особливість правового режиму цінних паперів? Хто мас право в Україні здійснювати операції з торгівлі  цінними паперами? Чи є законними  дії пана Сугареску?

Завдання № 4.

Подружжя Мартинових протягом довгого часу колекціонували поштові марки. Після смерті Мартинова у відповідності до складеного ним заповіту належне йому майно повинно перейти в рівних частках до дружини і сина від першого шлюбу.

Дружина Мартинова категорично заперечувала проти поділу колекції, вважаючи, що колекція є неподільною, і пропонувала другому спадкоємцю частку в колекції замінити іншими речами із своєї частки. Син Мартинова вимагав передачі йому відповідної частини колекції в натурі.

Визначити, що належить до подільних і неподільних речей?

Чи можливий поділ колекції марок в натурі?

Як би вирішився спір, якби його предметом були:

а) порцеляновий столовий сервіз;

б) колекції старовинних монет;

в) бібліотека;

г) зібрання творів українських поетів;

д) однокімнатна квартира;
є) жилий будинок.

Завдання № 5

Згідно договору купівлі-продажу, укладеного виробничим об'єднанням «Електрон» і універмагом «Львів», об'єднання мало передати універмагу 100одиниць телевізорів.

Умовою договору була попередня оплата придбаного товару і передача його на складі продавця.

Отримавши гроші на свій рахунок 20 жовтня 2005 р., продавець повідомив покупця, що товар знаходиться на складі, де його можна отримати щоденно з 9 до 18 годин.

З'явившись за товаром 23 жовтня 2005 р., покупець дізнався, що на складі була пожежа, в результаті якої частина телевізорів згоріла, а частина була пошкоджена. Продавець відмовився замінити товар, вважаючи виконаними свої зобов'язання.

Універмаг звернувся з позовом до суду.

Яке рішення має прийняти суд? Чи зміниться рішення, якщо покупець звернувся б за товаром в день, коли йому було повідомлено про передачу товару на склад для відвантаження?

Завдання № 6.

На межі присадибних земельних ділянок, які належали громадянам Сидоренку і Петрову, росла груша.

Коли груша почала плодоносити між власниками ділянок виник спір про право на плоди.

Визначити, хто має право на плоди. Як  врегулювати спір між Сидоренком і Петровим?

Завдання № 7.

Приватне підприємство «Ростр» (замовник) і будівельний трест (підрядник) домовились про будівництво споруди. Згідно укладе­ного договору підряду замовник повинен передати підряднику проектно-кошторисну документацію і рішення місцевої адміністрації про відведення землі під забудову, а підрядник повинен побудувати споруду зі своїх матеріалів і передати її замовнику в термін, визначений договором.

Визначити, що є об'єктом даних правовідносин.

Завдання № 8.

Після смерті батька громадянка Мироненко дізналась, що видавництво перевидало двічі його книгу, яка десять років назад була видана на підставі договору, укладеного видавництвом і батьком громадянки Мироненко.

Остання звернулась до видавництва з вимогою про сплату гонорару. Видавництво відмовило в зв’язку з тим, що договором було передбачено  право на перевидання книги.

Про який об'єкт цивільних прав іде мова в задачі? Чи входить авторське право до складу спадкового майна? Чи є у громадянки Мироненко підстави вимагати виплату гонорару?

Завдання № 9.

Комерційний банк придбав для своїх співробітників 50 упаковок з аерозолями сльозоточивої та дратівливої дії виробництва ФРН і під розписку роздав своїм співробітникам для індивідуального захисту. Син одного зі співробітників банку в школі застосував балончик проти іншого учня, який потрапив до реанімації, знаходився тривалий час на лікуванні і став інвалідом III групи.

Батько потерпілого звернувся з позовом до банку про відшкоду­вання шкоди, а органи внутрішніх справ зразу ж після події вилучили у співробітників всі упаковки.

Дайте правову оцінку ситуації.

Завдання № 10.

Після публікації в газеті статті про Федоренка, останній, вважаючи, що викладені відомості про нього не відповідають дійсності, вирішив звернутися до суду із заявою про спростування цих даних.

Проаналізуйте дану ситуацію і вкажіть, що є об'єктом неправомірної (на думку позивача) поведінки відповідача?

Семінар № 7.

Тема: Правочини.

Питання для обговорювання:

1. Поняття та правова природа правочину.

2. Види правочинів.

3. Умови дійсності правочинів.

4. Форма правочину.

5. Сторони в правочині.

6. Зміст правочину.

7. Єдність (відповідність) волі і волевиявлення сторін правочину.

8. Поняття недійсного правочину. Правові наслідки недійсності правочину.

9. Нікчемні та оспорювані правочини.

10. Фіктивні та удавані правочини.

11. Правові наслідки недійсності частини правочину.

Нормативні акти:

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року// Голос України. - 2003. - № 47-48; з наступними змінами і доповненнями.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями. ,
3. Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383; з наступними змінами і доповненнями.
4. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 р. // Офіційний вісник України. - 2004. - № 15; з наступними змінами і доповненнями.
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28 квітня 1978 р. № 3 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1995). - К., 1996.
6. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність» від 28 квітня 1995 р.
7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12 березня 1999 р.

Література:

1. Алексеев С. С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регулирования: Сб. уч. тр. - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т. - 1970. - Вьіп.13.
2. 91
3. Гуревич М. Правовьіе последствия признання сделокнедействительньіми//Сов. юстиция. - 1966. -№4.
4. Джунь В. В. До питання про обов'язковість застосування реституції у разі неправозгідності угоди // Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 4.
5. Дзера О. В. Загальні положення про правочин в новому ЦК України // Юридична Україна. - 2003. - № 7.
6. Дзера О. В. Недійсність правочину (угоди) за новим цивільним кодексом України // Юридична Україна. - 2003. - № 10.
7. Кот О. О. До питання про визнання недійсними угод з метою суперечною інтересам держави і суспільства // Вісник господарського судочинства. - 2002. -№4.
8. Красавчиков О. А. Характерные особенности правового регулирования недействительных сделок по новому гражданскому законодательству // Сов. гос. и право. - 1965. -№10.
9. Куник Я. А. Гражданско-правовые сделки. Представительство. Общее учение об обязательстве. Способы обеспечения обязательств. Лекции. - М., 1960.
10. Кучер В. Співвідносність понять «недійсний» та «неукладений» правочин у контексті нового цивільного законодавства // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 9.
11. Насьіров Р. Недействительность части сделки // Сов. юстиция. - 1980. - № 8.
12. Новицкий И. Б. Сделки. Исковая давность. - М., 1950.
13. Новицкий И. Б. Сделки. - М., 1954.
14. Ойгензихт В. А. Воля и волеизьявление. - Душанбе, 1983.
15. Поленина С. Б. Новое в законодательстве о сделке//Сов. гос. и право. - 1964. -№7.
16. Рабинович Н. В. Недействительность сделок и ее последствия. - Л., 1960.
17. Рясенцев В. Форма сделок и последствия ее несоблюдения // Сов. юстиция. -1974.-№21.
18. Сидоренко М. Загальні і спеціальні наслідки недійсності угод// Право України. -2002.-№11.
19. Спасибо-Фатєєва І. Проблемні аспекти недійсних правочинів (на прикладі договору міни акцій) // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 7.
20. Толстой В. С. Мнимьіе и притворньїе сделки//Соц. законность. - 1971. - № 12.
21. Толстой В. С. Понятие и значение односторонних сделок в советском гражданском праве. - М.: Тр. ВЮЗИ. - 1996. - Т. 5.
22. Хейфиц Ф. Недействительность сделки юридического лица, противоречащей его целям // Сов. юстиция. - 1970. - № 17.
23. Хейфиц Ф. Недействительность сделки, совершенной с целью, противной интересам социалистического государства и общества // Сов. юстиция. - 1972. -№11.
24. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.
25. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар/ За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.
26. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар/За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.
27. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.
28. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітенко О. М. - X.: Одіссей, 2003.
29. Шахматов В. П. Составьі противоправньїх сделок и обусловленньїе йми последствия. -Томск, 1967.
30. Эйдинова 3. Б. Сделки в нотариальной и судебной практике. - М., 1981.

Методичні вказівки:

При вивченні окремих договорів, деяких категорій спадкового права (прийняття і відмова від спадщини, складання заповіту), підстав виникнення розрахункових і кредитних правовідносин (видача чеку, векселя) студент побачить, що всі вони є правочинами. Саме тому питання теми про правочини мають без­посереднє відношення до наступних тем особливої частини цивільного права.

ЦК України передбачає легальне визначення правочину (стаття 202). При вивченні зазначеного визначення необхідно встановити його елементи і з'ясувати для себе сутність правочину. При цьому необхідно знати чим правочин як юридичний факт відрізняється від інших юридичних фактів: юридичного вчинку, правопорушен­ня, події. Для вирішення вказаного завдання слід виділити ознаки правочину, а саме: наявність вольових дій учасників правочину, єдність волі і волевиявлення; правомірний характер дій; спрямо­ваність правочину на настання юридичних наслідків; юридична рівність, майнова відокремленість, адміністративна незалежність учасників правочину.

Потрібно також засвоїти класифікацію правочинів на види в залежності від критеріїв, покладених в основу такої класифікації.

Поділяючи правочини на односторонні, двосторонні і багато­сторонні, студенти повинні усвідомити, що для одностороннього правочину достатнім є волевиявлення однієї сторони; для дво­стороннього правочину необхідні зустрічні волевиявлення двох сторін, а для виникнення багатостороннього правочину необхідно волевиявлення трьох і більше сторін. При цьому слід звернути увагу, що для даної класифікації першочергове значення має кількість сторін правочину та спільність волевиявлень кожної сторони, кількість учасників на кожній із сторін правочину значення не має.

Крім того, студенти повинні засвоїти класифікацію правочинів на консесуальні та реальні, платні та безоплатні, каузальні та абстрактні, вміти наводити приклади щодо кожного виду право­чину і пояснити їх особливості. При цьому необхідно розуміти, що один і той самий правочин в залежності від певних умов не може бути віднесений до того чи іншого виду, а є таким в силу закону та правової природи. Набуті знання будуть застосовані при вивченні тем з особливої частини зобов'язального права.

Правочин набуває належної юридичної сили, якщо він відпо­відає певним умовам. Ці умови називаються умовами дійсності правочину. До них відносяться: суб'єкти правочину, форма правочину, зміст правочину, тотожність волі (внутрішньої) і зовнішнього виразу волі - волевиявлення - суб'єктів правочину, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочини, що вчиняються батьками (усиновителями), не можуть суперечити інтересам їхніх неповнолітніх дітей.

Юридичним наслідком порушення хоча б однієї з умов дійсності правочину є його недійсність (стаття 215) і обмеження у виборі доказів для доведення певних обставин, наприклад, факту укладання угоди, при цьому можна посилатися на письмові докази, а показання свідків не допускаються.

Форма правочину - це спосіб виявлення волі суб'єктів цивіль­ного права. У відповідності до ЦК України правочини можуть вчинятися в усній та письмовій (простій письмовій та нотаріально засвідченій) формах. Студенти повинні знати, в яких випадках правочин може бути вчинено усно, в яких законом вимагається дотримання письмової форми, а також у яких випадках правочини, що вчинені письмово, потребують нотаріального посвідчення.

Слід звернути увагу, що недотримання простої письмової форми правочину за загальним правилом не тягне за собою його недійс­ність. Сторони у випадку виникнення спору про наявність самої угоди не можуть посилатися на показання свідків. І лише у випадках, прямо зазначених у законі, недодержання простої письмової форми тягне недійсність правочину. У разі порушення вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину такий правочин є нікчемним. Крім того, слід зауважити випадки, коли допускається визнання правочину з порушенням вимог щодо простої письмової та нотаріальної форми дійсним у судовому порядку.

Окремо слід виділити випадки, коли правочин вчиняється шляхом мовчання або конклюдентних дій, а також звернути увагу на правочини, які підлягають державній реєстрації.

Суб'єкти правочину повинні володіти достатнім обсягом дієздатності для укладення правочину. Тобто для досягнення правового результату необхідно, щоб воля суб'єктів характе­ризувалася достатньою психічною зрілістю. З теми «Фізичні особи» студентам відомо, що повна дієздатність наступає з 18 років, малолітні у віці до 14 років володіють мінімальною дієздатністю, неповнолітні у віці 14-18 років мають неповну дієздатність, а за повних умов особу можна визнати обмежено дієздатною та недієздатною. В залежності від обсягу дієздатності законодавством передбачені особливості вчинення правочинів.

Вчинення правочинів недієздатними особами, малолітніми до 14 років, а також особами, що мають неповну чи обмежену дієздатність, за межами їх дієздатності, зумовлює їх недійсність (ст. ст. 221, 222, 223, 226 ЦК України). Важливо зауважити, що правочини, вчинені недієздатними та малолітніми, є нікчемними, а правочини, вчинені обмежено дієздатними та неповнолітніми може бути визнано судом недійсними за позовом заінтересованої особи (оспорюваний правочин).

Студенти повинні звернути увагу, що ЦК України допускає схвалення правочину, вчиненого малолітніми або неповнолітніми, а також обмежено дієздатними поза межами їх дієздатності, батьками (усиновлювачами), опікунами чи піклувальниками. Схвалення правочину можливе як шляхом вчинення активних дій (усне або письмове повідомлення іншій стороні про схвалення правочину, виконання або сприяння виконанню зобов'язань за укладеним правочином, надання коштів тощо), так і шляхом утримання від пред'явлення претензій другій стороні.

Для кращого розуміння особливостей правочинів з недоліками у формуванні волі слід провести поділ їх на дві групи: 1) правочини, здійснені без внутрішньої волі особи на вчинення правочину; 2) правочини, в яких внутрішню волю сформовано неправильно.

Правочини, віднесені до першої групи, визнаються недійсними внаслідок того, що воля самої особи на вчинення правочину відсутня, а волевиявлення, яке має місце, відображає не волю учасника правочину, а волю іншої особи, яка здійснює вплив на учасника правочину. Сюди слід віднести правочини, вчинені під впливом насильства (ст. 231 ЦК України), правочини, вчинені у результаті зловмисної домовленості однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК України) та правочини, вчинені дієздатною фізичною особою, яка у момент вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст. 225 ЦК України).

Даючи визначення поняттю «насильство», студенти повинні запам'ятати, що ЦК України, на відміну від ЦК УРСР, використо­вує цей термін як в розумінні насильства діями (фізичне на­сильство), так і в розумінні загрози насильством (психічне насильство).

Студенти повинні розуміти, що на підставі ст. 232 ЦК України можна визнати недійсними лише правочини, які особа вчиняє не самостійно, а через представника. У таких правочинах внаслідок зловмисної домовленості представника та контрагента воля довірителя, яку виражає представник, підміняється волею останнього. Крім того, важливо усвідомити, що словосполучення «зловмисна домовленість» підкреслює, що маються на увазі саме навмисні дії. За відсутності умислу представника настають наслідки, що випливають з порушення умов договору доручення.

Особливістю правочинів, вчинених фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, є те, що вони вчиняються дієздатними фізичними особами, але внаслідок психічного захворювання, сп'яніння або іншого стану психіки ці особи не усвідомлюють, який правочин вони вчиняють. У разі подальшого визнання такої особи недієздатною, позов про визнання правочину недійсним може подати її опікун.

Правочини, віднесені до другої групи, визнаються недійсними внаслідок того, що внутрішня воля збігається з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Сюди слід віднести правочини, вчинені внаслідок обману (ст. 230 ЦК України), помилки (ст. 229 ЦК України) та під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України).

Студенти повинні знати у чому полягає різниця між помилкою та обманом, оскільки від правильного вирішення вказаного питання залежать юридичні наслідки у випадку визнання право­чину недійсним. Треба запам'ятати, що обман - це винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості та наслідки правочину, які насправді настати не можуть. Помилка ж є результатом неправильного уявлення про обставини правочину. До того ж, при обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими та бажаними для однієї зі сторін, тоді як при помилці обидві сторони можуть неправильно сприймати обставини правочину. Тут студентам слід звернути увагу, що помилка чи обман повинні стосуватися лише тих обставин, які мають істотне значення, тобто щодо природи праночину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

При з'ясуванні особливостей правочину, вчиненого особою під впливом тяжкої обставини (кабальний правочин), студентам слід звернути увагу на наступні його ознаки: особа вчиняє такий правочин на вкрай невигідних для себе умовах і усвідомлює цей факт (тут немає обману чи помилки), але змушена це зробити під впливом тяжкої обставини; особа вчиняє такий правочин під впливом тяжкої для неї обставини, яка може стосуватися як самої цієї особи, так і її близьких; особа вчиняє такий правочин добровільно, більше того, вона сама може бути ініціатором такого правочину. Необхідним складовим елементом кабального право­чину є недобросовісна поведінка контрагента. Вина останнього полягає в тому, що він розуміє наскільки на невигідних для особи умовах вчиняється правочин та йде на це свідомо та навмисно, з наміром отримати від цього вигоду.

Зміст правочину повинен відповідати змістові норм права. У відповідності до ЦК України правочин, зміст якого суперечить вимогам ЦК України, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є недійсним. До правочинів з недоліками змісту слід віднести правочини, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України), а також фіктивні та удавані правочини (ст. ст. 234, 235 ЦК України).

При вивченні ст. 228 ЦК України слід звернути увагу, що законодавець виділив лише дві категорії порушень, за наявності яких правочин вважається нікчемним у зв'язку з порушенням публічного порядку, а саме: 1) правочини, спрямовані на порушен­ня конституційних прав і свобод людини та громадянина; 2) право­чини, спрямовані на знищення, пошкодження майна суб'єктів цивільного права. Такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Тому немає підстав кваліфікувати як антипублічний кожен правочин, що порушує публічний порядок, визначений будь-якою нормою публічного права (конституційного, кримінального, адміністративного, фінансового тощо).

Студенти, вивчаючи особливості фіктивних та удаваних правочинів, повинні відзначати, що ознака вчинення фіктивного правочину (ст. 234 ЦК України) лише для виду, без наміру створення правових наслідків, має бути властива діям всіх сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для виду, а інша намагалася досягти правового результату - такий правочин не можна визнати фіктивним. Крім того, передача майна або майнових прав на виконання правочину виключає кваліфікацію останнього як фіктивного. Коли ж мова йде про удаваний правочин (ст. 235 ЦК України), то в такій ситуації існують два правочини: один -удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою нібито прикриває реальний правочин. Наслідком встановлення удаваності правочину є не його недійсність, а застосування до правовідносин сторін правил, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі. Якщо ж виявиться, що останній не відповідає вимогам закону, необхідно застосовувати правила про визнання такого правочину недійсним.

Окрему групу складають правочини, на вчинення яких необхідні спеціальні дозволи. Так, для вчинення правочинів, передбачених ст. 71 ЦК України, необхідним є дозвіл органів опіки та піклування. Недотримання вказаної вимоги має наслідком нікчемність подібних правочинів (ст. 224 ЦК України).

З теми «Юридичні особи» студентам відомо, що на відміну від ЦК УРСР 1963 р., який виходив із спеціальної правоздатності юридичних осіб, ЦК України передбачає загальну правоздатність останніх. Тому немає правових підстав для визнання недійсними правочинів юридичних осіб, укладених всупереч встановленим у їх статутах цілям діяльності. Проте для укладення деяких угод юридичні особи повинні мати відповідний дозвіл (ліцензію). Недотримання вказаної вимоги закону може бути підставою для визнання правочину недійсним (ст. 227 ЦК України).

Потрібно знати, що крім окремих складів недійсних правочинів у ЦК України сформульовано загальну норму, згідно з якою недійсною є будь-яка угода, яка не відповідає вимогам ЦК України, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ст. 215 ЦК України). Значення такої загальної норми проявляється у випадках, коли вчиняється правочин, який не суперечить окремим умовам дійсності угод, але суперечить за змістом та спрямованістю вимогам закону.

Студенти повинні вивчити визначення недійсної угоди, знати за якими ознаками недійсні угоди поділяються на нікчемні і оспорювані, а також юридичні наслідки такого поділу.

Слід знати загальні наслідки визнання правочину недійсним (ст. 216 ЦК України) та знати наслідки по кожному виду недійсних угод.

Завдання

Завдання № 1.

Громадянин Кірст, виконавчий директор фірми «ТОВ «Фотон», уклав з громадянином Кириченко договір купівлі-продажу будинку по вул. Ярославів Вал у м. Києві. Цей будинок належав на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Фотон», членом якого були Кірст, Саєнко і Дронь.

Через рік після укладання договору купівлі-продажу Саєнко заявив позов про визнання названого договору недійсним. В обґрунтування позову Саєнко вказав на наступні обставини:

він не давав згоди на продаж будинку співвласником якого він є;

повноваження Кірст, як виконавчого директора фірми, не розповсюджуються на укладення договорів про відчуження майна.