Методика розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій

Цей метод має дві характерні риси: по-перше, він не передбачає дисконтування показників доходу; по-друге, доход характеризується показником чистого прибутку ЧП (балансовий прибуток за мінусом відрахувань у бюджет). Алгоритм розрахунку винятково простий, що і визначає широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції розраховується розподілом середньорічного прибутку П на середню величину інвестиції (коефіцієнт приймається у відсотках). Середня величина інвестицій знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на дві, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової чи ліквідаційної вартості (Л), то її оцінка повинна бути виключена.

, %

Даний показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму засобів, авансованих у його діяльність (підсумок середнього нетто).

Метод, заснований на застосуванні коефіцієнту ефективності інвестицій, також має ряд істотних недоліків, обумовлених в основному тим, що він не враховує тимчасової складової грошових потоків. Зокрема, метод не враховує розбіжності між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але змінною за роками сумою прибутку, а також між проектами, які мають однаковий середньорічний прибуток, що генерується протягом різної кількості років, і т.п.

Приклад використання охарактеризованих методів

Підприємство розглядає доцільність придбання нової технологічної лінії. Вартість лінії складає 10 млн. грн.; термін експлуатації – 5 років; знос на устаткування нараховується за методом прямолінійної амортизації, тобто 20% річних; ліквідаційна вартість устаткування буде достатня для покриття витрат, пов'язаних з демонтажем лінії. Виторг від реалізації продукції прогнозується за роками у наступних обсягах (тис. грн.): 6800, 7400, 8200, 8000, 6000. Поточні витрати за роками оцінюються в такий спосіб: 3400 тис. грн. у перший рік експлуатації лінії з наступним щорічним ростом їх на 3%. Ставка податку на прибуток складає 30%. Сформоване фінансово-господарське положення підприємства таке, що коефіцієнт рентабельності авансованого капіталу складав 21÷22%; „ціна” авансованого капіталу – 19%. В відповідності зі сформованою практикою прийняття рішень в сфері інвестиційної політики керівництво підприємства не вважає за доцільне брати участь у проектах з періодом окупності більшим за чотири роки. Чи доцільно реалізовувати даний проект?

Оцінка виконується в три етапи: 1) розрахунок вихідних показників по роках; 2) розрахунок аналітичних коефіцієнтів; 3) аналіз коефіцієнтів.

Етап 1. Розрахунок вихідних показників за періодами:

Таблиця 3.3.3

Оцінка проекту за І етапом

Етап 2. Розрахунок аналітичних коефіцієнтів:

а) розрахунок чистого дисконтованого доходу r = 19%:

б) розрахунок індексу прибутковості

ІД = 0,98;

в) розрахунок норми рентабельності даного проекту

ВНД-18,1%;

г) розрахунок терміну окупності проекту:

період окупності складає 3 роки, оскільки кумулятивна сума чистих грошових надходжень за цей період (10124 тис. грн.) перевищує обсяг капітальних вкладень;

д) розрахунок коефіцієнта ефективності проекту:

середньорічний чистий прибуток складає 1168,8 тис. грн.;

середньорічний обсяг капітальних вкладень – на рівні 5000 тис. грн.;

коефіцієнт ефективності дорівнює 23,3%. 

Етап 3. Аналіз коефіцієнтів.

Наведені розрахунки свідчать, що в залежності від того, який критерій ефективності обраний за основу на даному підприємстві, можуть бути резюмовані діаметрально протилежні висновки. Дійсно, відповідно до критеріїв ЧДД, ІД, ВНД проект потрібно відкинути; відповідно до двох інших критеріїв (Т_ок, КЕІ) – прийняти. В даному випадку можна орієнтуватися на якийсь один чи кілька критеріїв, найбільш важливих, на думку керівництва підприємства, або взяти до уваги додаткові об'єктивні і суб'єктивні фактори.

Дослідження, проведені авторитетними фахівцями в області фінансового аналізу, показали, що найбільш доцільним, об’єктивним критерієм є показник ЧДД. Основних аргументів на користь цього критерію два:

він дає ймовірну оцінку приросту капіталу підприємства у випадку прийняття проекту; критерій повною мірою відповідає основній меті діяльності управлінського персоналу, якою, як відзначалося раніше, є нарощування економічного потенціалу підприємства;

він має властивість адаптивності, що дозволяє складати значення показника ЧДД по різних проектах і використовувати агреговану величину для оптимізації інвестиційного портфеля.

Лізинг

Лізинг – довгострокова оренда машин, устаткування, транспортних і інших матеріальних засобів у кредитора, що придбав їх з метою здачі в оренду.

На практиці використовують, в основному, два види лізингу: фінансовий і оперативний. За своїм змістом фінансовий нагадує довгострокове кредитування: лізингодавець здає клієнту (лізингоодержувачу) майно на час більше половини терміну його амортизації або на повний термін амортизації за визначену плату. По закінченню терміну дії контракту лізингоодержувач може повернути об'єкт лізингу, чи продовжити контракт (у цьому випадку лізингові платежі розраховуються від залишкової вартості), або ж купити об’єкт по залишковій вартості. При оперативному лізингу термін оренди, як правило, значно менше амортизаційного терміну об’єкту, наприклад, разова чи сезонна оренда літаків, будівельної техніки, суден і т.п.

Розглянемо, як слід організувати лізинг і де знайти лізингодавця. Для застосування мається безліч варіантів співробітництва:

• Лізингоодержувач обирає потрібний йому об’єкт у постачальника і сповіщає про це лізингодавцю, що купує його і здає замовнику в оренду;

• Лізингодавець на прохання лізингоодержувача підшукує для нього „ноу-хау”, наприклад, для рішення технічних питань або для розробки того чи іншого товару, купує і здає йому в оренду. Найчастіше це застосовується при лізингу нової нерухомості;

• Виробник співпрацює з лізинговою компанією. Вона забезпечує йому лізингове обслуговування, інформаційне обслуговування і навчає співробітників. Він же, у свою чергу, під час переговорів з покупцями сприяє лізинговій компанії у підписанні з ними договору оренди і продає їй відібраний покупцями об’єкт;

• Лізингова компанія укладає з виробником договір, за яким він від її імені і за її рахунок укладає лізингові угоди з покупцями. Зазвичай цей варіант застосовують при лізингу недорогого стандартного серійного устаткування;

• Сам лізингоодержувач купує устаткування і продає його лізинговим компаніям, а вона здає йому придбане устаткування в оренду. Цей варіант використовується, зазвичай, при купівлі імпортного устаткування і при постачаннях окремих вузлів і деталей від різних постачальників;

• Виробник продає своє устаткування лізинговій компанії, а вона, в свою чергу, здає йому в оренду з правом передачі на умовах лізингу третій стороні (лізингоодержувачу).

В усіх розглянутих нами випадках власником предмету лізингу є лізингова компанія. Однак що робити з об'єктом лізингу після закінчення терміну лізингового договору обирає лізингоодержувач: подовжити (пролонгувати) лізинг, повернути майно або купити його по залишковій чи ринковій вартості.

Як було попередньо вказано, підприємство за можливості господарського використання орендованого майна сплачує лізингодавцю (лізинговому підприємству чи банку) лізингову плату.

З урахуванням конкретних умов лізингової угоди розмір лізингового платежу визначається:

 , грн.;

де Р – сума лізингових платежів, грн.;

А – сума договору лізингу, грн.;

П – термін дії договору лізингу, в роках;

І – процентна ставка банку, у вигляді десяткового дробу;

Т – періодичність платежів (при місячній виплаті = 12, квартальній = 4; піврічній = 2; річній =1).

Якщо договором передбачається часткова сплата вартості об'єкта лізингу, то загальну суму платежу необхідно розрахувати з урахуванням його залишкової вартості. Для цього потрібно використовувати формулу дисконтного множника:

де К_ЗВ – коефіцієнт виправлень по залишковій вартості;

ЗВ – залишкова вартість у відсотках від первісної вартості (дається у вигляді десяткового дробу).

Якщо при поквартальних розрахунках виплати лізингового платежу здійснюють авансом (у момент підписання договору чи протоколу про приймання майна), то в розрахунки вноситься ще і коефіцієнт виправлень за авансовими платежами (К_АП). Він розраховується за формулою:

Таким чином, уточнена формула розрахунку суми лізингових платежів (Р_у) буде мати наступний вигляд:

 ;

Наприклад, підприємство орендує в лізингової компанії терміном на 2 роки виробниче устаткування. Його первісна вартість складає 20 млн. грн. Умовами договору передбачаються: часткова виплата вартості устаткування в розмірі 80% із правом лізингової компанії запропонувати підприємству купити його після закінчення терміну лізингу, розрахунки авансові поквартальні, процентна ставка банку – 130% річних, А = 20, І = 1,3, Т = 4, П = 2, ЗВ = 0,8. Розрахуємо за формулою суму лізингових платежів:

млн. грн.

Таким чином, перед початком кожного кварталу підприємство буде сплачувати лізинговій компанії 5,059 млн. грн., а за весь термін лізингу ця сума складе 5,059·8 = 40,472 млн. грн.Це в два рази більше, ніж коштує нове обладнання.

Чим же тоді лізинг вигідний лізингоодержувачу? Перелічимо основні його переваги:

— без великих одноразових капітальних вкладень можна швидко придбати майно і починати його експлуатацію;

— вивільняються засоби для рішення першочергових завдань;

— по закінченні терміну дії договору лізингу мається можливість придбати майно у власність по залишковій балансовій вартості або за договірною ціною чи подовжити лізинг на новий термін за договірною ціною;

— якщо розглядати лізинг як форму кредитування, то одночасно з його наданням є можливість широкого вибору різних умов: типу лізингового договору, терміну оренди, залишкової вартості;

— не нараховуються амортизаційні відрахування на лізингове майно (лізингові платежі відносяться до поточних витрат).