Метод розрахунку рентабельності інвестицій (внутрішня норма прибутковості)

Під нормою рентабельності інвестиції (ВНД) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому ЧДД проекту дорівнює нулю:

ВНД = Е_вн при якій ЧДД = f(E)= 0.

Зміст розрахунку цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: ВНД показує максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення ВНД показує верхню межу припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якого робить проект збитковим.

На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, з різних джерел. Як плату за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто має певні обґрунтовані витрати на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати „ціною” авансованого капіталу (СС). Цей показник свідчить про сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої.

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника СС (чи ціни джерела коштів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник ВНД, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв'язок між ними такий:

Якщо: ВНД > СС, то проект варто прийняти;

ВНД < СС, то проект варто відкинути;

ВНД = СС, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень дисконтуючих множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування Е₁< Е₂, таким чином, щоб в інтервалі (Е₁÷Е₂) функція ЧДД = f(E) змінювала своє значення з „ + ” на „ – ” чи з „ – ” на „ + ”. Далі застосовують формулу

_{, %}

де Е₁ – значення коефіцієнта дисконтування, при якому ЧДД₁ > 0, ЧДД₂ < 0, %.

Е₂ – значення коефіцієнта дисконтування, при якому ЧДД₁ < 0, ЧДД₂ > 0, %.

Приклад. Потрібно визначити значення показника ВНД для проекту, розрахованого на три роки, що вимагає інвестицій у розмірі 10 млн. грн. та має передбачувані грошові надходження в розмірі 3 млн. грн., 4 млн. грн., 7 млн. грн.

Візьмемо два довільних значення коефіцієнта дисконтування: Е=10%, Е=20%. Відповідні розрахунки з використанням табульованих значень наведені в таблиці. Тоді значення ВНД обчислюється в такий спосіб:

Можна уточнити отримане значення. Допустимо, що шляхом декількох ітерацій ми визначили найближчі цілі значення коефіцієнта дисконтування, при яких ЧДД змінює знак: при Е = 16% ЧДД= + 0,05; при Е=17% ЧДД = - 0,14. Тоді уточнене значення ВНД буде дорівнювати:

Точне значення показника ВНД дорівнює 16,26%, тобто метод послідовних ітерацій забезпечує дуже високу точність (відзначимо, що з практичної точки зору така точність є зайвою). Звід всіх обчислень наведено в таблиці 3.3.1.

Таблиця 3.3.1

Вихідні дані для розрахунку показника ВНД

Розглянута методика прийнятна для застосування лише в акціонерних товариствах. На підприємствах, що не є акціонерними, аналогом показника ВК є рівень витрат виробництва і обігу у відсотках до загальної суми авансованого капіталу (підсумок балансу).