Перспективи ЗМІ та соціокультурні ідеали

Серед культурологів не раз поставала проблема збере­ження культурних цінностей націй на фоні засилля анормаль­них явищ в інформаційному та комунікаційному полі. При швид­кості і великій кількості обробки матеріалів у нинішньому сто­літті зростає вага «якісного, творчого та особистісного журналістського продукту». Поряд з тим, що нові технології розгля­даються як основа економічного росту і створення нових робо­чих місць, провідні вчені та політики наголошують на збереженні соціально важливих матеріалів інформаційного суспільства.

Відомий американський ведучий з Сі-Бі-Ес Ден Разер за­стерігає від так званої "голівудизації" новин за стилем "mаkе nісе, nоt nеws", бо сам пройшов через спокусу більше розважа­ти, аніж повідомляти. Нині є небезпека панування "поверхової" журналістики, яка не бажає розби­ратися в складних проблемах, йде тільки поверхах, або й зовсім забуває про те, що жваво обговорювалося нещодавно. Німецький журналіст Рудольф Хімеллі вважає, що треба критично осмислити те, як неймовірно складні процеси стають метеликами-одно­денками. Також спрощення мовного словника поняттями типу "хірургічні удари" (в Іраку), "зачистка території" (в Чечні) теж понижують рівень поін­формованості та розуміння того, що відбувається.

Вдивляючись у третє тисячоліття Хорст Петч з німецько­го Федерального центру освіти наголошує, що телебачення і бульварні газети неприпустимо спрощують складні явища, драматизують незначні події, персоніфікують матеріальні проблеми.

Із закликами переглянути суспільну значимість ЗМІ все частіше виступають представники мистецьких кіл. Затиснуте пресом низької політичної культури та деформованістю мас-медійного ринку мистецьке середовище перебуває певною мірою в стані обтяжливої або й зайвої деталі суспільного по­ступу. Чи не тому редактор альманаху «Кінцем кінцем» Рос­тислав Котерлін активно закликає розглянути та дослідити комунікаційну ідеологію та своєрідну мистецьку гру з потуж­ними інформаційними потоками, які нині посилено формують нашу свідомість. Бо глобалізація комунікативних потоків ста­вить деяких художників в ситуацію перманентного абсурду, або ж кінцевості поряд з сучасною десакралізацією. Несформованість станів політичної куль тури та медіативної площини наштовхує митців на віднайдення механізмів можливого звіль­нення від типового для нинішнього часу стану приреченості. Майбутнє тисячоліття - це синтез соціокультурних площин, який враховує пограничні стани людської свідомості та аль­тернативні культурні потоки.

Ключем до визначення сценаріїв можливого політичного розвитку планети (і відповідно його відтворення ЗМІ) на період до 2020 р. професор паризького Інституту політичних наук П’єр Асснер називає правильну інтерпретацію трьох парадоксів:

- одночасної глобалізації та фрагментації світової системи;

- розповсюдження ліберальної демократії внаслідок пе­ремоги капіталізму і в той час виникнення кризи демократії;

- значне скорочення кількості воєн між державами і разом з тим ріст насилля в національному і міжнародному масштабі.

До цього варто було б додати ще один парадокс, який випливає з аналізу глобальних інформаційних потоків: в світі відбувається «технічнологічно-інформаційна революція» і поряд залишається ве­личезний сірий простір відсталості і непоінформованості.

Соціально зорієнтованому інформаційному суспільству в майбутньому загрожує концентрація комунікаційних та інфор­маційних можливостей в одних руках. Представники великих промислових груп складають нині, за американським публі­цистом Крістофером Лашом, нову «аристократію» інформа­ційної доби, котрі прагнуть самостійно визначати шляхи роз­витку інформаційного суспільства.

ЗМІ є публічним форумом для обговорення найрізнома­нітніших суспільних програм, проте в майбутньому, на думку українського дослідника Ігора Панчишина, унікальний інфор­маційний продукт може стати звичайним товаром, а аудиторія розглядатиметься просто як споживач.

На Всесвітньому філософському конгресі в Бостоні поміж іншого обговорювалися питання «соціальної солідарності» та «чи може філософія виховати людство». У цьому контексті звучала критика «кордонів журналістського мислення». Зазна­чалося, що ЗМІ створюють і розповсюджують логічні стереотипи, спрощують складні проблеми сьогодення.

Тим часом пересічний споживач, на думку німецького вче­ного Ганса Дітріха Рільке, перевантажений хвилею комуні­каційного буму, в майбутньому фізично не зможе використо­вувати безліч новітніх технологічних пристроїв. Проте число прихильників нових технологій зростає, бо навіть любителів послухати радіо через Інтернет, а не традиційно з радіоприйма­чем, збільшилося до 18 мільйонів чоловік.

У Фінляндії, Швеції, Норвегії, Данії, США та Японії кількість користувачів мобіль­ного зв'язку перейшла межу 800 телефонів на 1000 жителів. Тільки у Німеччині до 2000 року працювало понад 10 міль­йонів апаратів. Вже нині 10 мільйонів німців віком від 14 до 59 років користуються Інтернетом в режимі оn-lіnе. Німецька спілка вивчення попиту повідомила, що споживачі найбільше використовують Інтернет для відправлення та одержання пошти, по­шуку довідкової інформації та розваг.

Одним з найбільш успішних проектів майбутнього комунікування, на загальну думку, будуть супутникові мережі. Протя­гом останніх 10 років запущено понад 2 тис. супутників найрізноманітнішого комерційного призначення. Вже зараз обсяг бізнесу, пов'язаного з використанням супутників, збільшився втричі і досяг більше 30 мільярдів доларів.

Різко зросли темпи запуску космічних апаратів: якщо в 1996 році 22 ракети вивели 29 супутників, то вже в 1998 році з допомогою 61 носія планувалося запустити 121 супутник. Обсяг ринку послуг для виведення супутників збільшиться з 14 мільярдів доларів до 25 мільярдів доларів на період до 2010 року.

Ще одним актуальним проектом є створення глобальної супутникової системи мобільного телефонного зв'язку, коли можна буде зв'язатися з будь-якою точкою планети.

Існують плани створення мережі мобільного телефонного зв'язку сільських районів, таких країн-гігантів, як Китай, Росія, Індія, де людям доводиться 5-10 років чекати підключення до місцевої телефонної мережі.

Створення супутникової системи зв'язку, яка забезпечує підключення домашніх ком­п'ютерів до мережі Інтернет супутникового телебачення охоп­люють обсяг ринку до 10 мільярдів доларів; їх поділяють між собою компанії Моторола, Дженерал Електрік, Хью Електронікс, Ай-Сі-Оу та об'єднання Біла Гейтса і Рупетра Мердока.

До речі, останній продовжував збільшувати свої можливості та посилювати свої позиції в галузі глобальної індустрії, засобів масової інформації та розваг. Прибутки News Corporetion Limited Worldwide, яку очолює Мердок, значно виросли і склали майже 12 мільярдів доларів. Цього росту було до­сягнуто завдяки покращенню якості і розширенню вибору про­дукції. Спортивні програми компанії FОХ з допомогою кабельних мереж охоплюють 60 мільйонів американських будинків і вийшли на ринок Латинської Америки та Азії.

Р.Мердок також посилив напрям з розробки дитячих про­грам. З червня 1997 р. він викупив міжнародну компанію Femily Entertainment, яка охоплює 70 мільйонів будинків у Сполучених Штатах. В цьому ж році запущено Fox News Chanel, котрий охоплює 40 мільйонів будинків. На думку Мердока 75 відсотків населення Землі в найближчому майбутньому одержать доступ до величезної програмної бази News Corporetion. Адже тільки потенціал супутникових поставок і про­грамного бізнесу має колосальні резерви. Так, наприклад, у Китаї проживає 1,5 мільярда осіб, але тільки в 45 мільйонах будинків є доступ до багатоканального телебачення і тільки 70 тисяч будинків мають супутникову антену. В Японії 50 мільйонів будинків охоплено телевізійними послугами і налічується 15 мільйонів власників супутникових тарілок, проте споживачі вимагають більш високої якості телевізійного мовлення.

Жителі Канади, США, Нідерландів і Японії нині утримують абсолютну першість у світі за кількістю одержаної інфор­мації. Лідерами серед міжнародних постачальників інформації США, Великобританія і ФРН, котрі домінують в радіо- і теле­мовленні на зарубіжні країни, міжнародній торгівлі друкованою продукцією і комп'ютерними банками даних. Японія дещо відстає від цих країн - через мовні бар'єри.

Більше половини американських журналів були змушені скоротити свої наклади. Головною причиною стали падіння читацького попиту і збільшення цін на папір. Досить серйозне зменшення тиражу пережили тижневики "Нешинал інквайрер", "Стар", а також популярні "ТіВі-Гайт", "Піпл".

В майбутньому державні органи будуть все більше зверта­ти увагу на соціальне важливий інформаційний продукт. Вже нині у Сполучених Штатах збільшено час дитячим освітнім програмам. Персонажі пізнавальних передач "Вулиця Сезам", "Вчений хлопець Білл Най" тіснять на телеекрані героїв діснеєвських мільтфільмів. Цьому сприяла ініціатива тодішнього пре­зидента США Б.Клінтона в галузі розвитку дитячого телеба­чення.

Під час зустрічі з представниками провідних американ­ських телекомпаній Б.Клінтон запропонував надати на кож­ному телеканалі як мінімум 3 години ефірного часу на тиждень дитячим освітнім і інформаційним програмам. Президент повідомив, що найбільші телекомпанії країни Ей-бі-сі, Ен-бі-сі, Сі-бі-ес і FОХ, а також Національна асоціація радіо- і телемовлення підтримали пропозиції, розроблені за ак­тивної участі громадських організацій, які займаються про­блемами сім'ї та освіти.

У 1998 р. з ініціативи конгресмена-демократа Едварда Маркі було прийнято закон про розвиток дитячого телебачен­ня, який передбачає обов'язковий показ телекомпаніями дитя­чих програм і робить це однією з умов продовження ліцензії на мовлення. В 1997 р. США введено класифікацію передач і обладнання всіх телеприймачів спеціальною системою блоку­вання каналів, яка допоможе обмежити американських підліт­ків від телевізійного насилля і ненормативної лексики. Згідно з опитуваннями громадської думки, більшість батьків вислов­лює серйозне занепокоєння щодо одноманітності і примітив­ності змісту дитячих і підліткових телепрограм.

Майбутнє інформаційної епохи ставить безліч запитань. Серед них:

- чи зможуть громадяни адаптуватися до новітніх технологічних змін;

- чи не зменшать інформаційні і телекому­нікаційні технології кількість робочих місць, або зруйнують уже існуючі можливості соціального консенсусу, і найсуттєвіше:

- чи не створить це прірву у спілкуванні поколінь і загрозу втрати національної культурної ідентичності.

На думку англійського письменника Пола Джонса, засоби масової інформації не тільки можуть, але й повинні внести мо­ральний вклад в культуру, виступати в ролі своєрідної світської церкви, призначення якої в тому, щоб розвіювати сутінки не­вігластва, виключати помилки і встановлювати істину. Перед журналістами в XXI столітті стоїть завдання глибше усвідо­мити свої моральні зобов'язання перед суспільством і соціальну значущість журналістики.