Походження  та розселення слов’ян.

Є різні теорії вчених про походження словян.

1.автохтонна теорія твердить,що словяни – автохтонне( місцеве, корінне) населення.

2. міграційна теорія твердить, що словяни пришли з Передньої або Малої Азії на сучасну територію України.

Прабатьківщина словян – територія між річками Одер, Дніпро і Карпатськими горамию

Розселення словян у V- VII ст.

II- IV ст. Унаслідок просування готів з Прибалтики в Причорноморські степи словянські племена було розділено ними на дві частини – східних і західних.

Під час Великого переселення народів (IV- VII ст.) територію України розділено на 2 частини: у лісах і лісостепу осіли слов’яни, у степовій частині оселилися різні тюрські народи.

Наприкінці V ст.. слов’яни просунулися до Дунаю тв. Причорномор’я і поклали початок південним слов’янам.

Таким чином , під час Великого переселення народів слов’яни просунулися далеко на захід і на південь, оселилися там,що привело до створення трьох гілок слов’ян – східних, західних, і південних.

VII ст.. слов’яни вже займали велику територію від Ельби на заході до середньої течії Дніпра на сході, від Балтійського моря на півночі до Дунаю і Чорного моря на півдні.

Кирило-Мефодіївське братство

Кирило-Мефодіївське братство – українська таємна політична організація, що виникла в січні 1846- кінець 1847 рр. Засновники: П. Куліш, М. Костомаров, м.Гулак та ін. Мета: створення демократичної федерації слов’янських народів; знищення царизму і скасування кріпосництва; зрівняння прав всіх народів.

Українську державу члени товариства вбачали у федеративній спілці незалежних слов'янських держав, кожна з яких мала б становити штат або розмежовувалася б на кілька штатів. Київ повинен був стати центральним містом цієї федеративної спілки, в якому раз на чотири роки збирався б найвищий спільний консультативно-регулюючий орган — собор (або сейм). Для захисту федерації від зовнішніх ворогів передбачалося мати невелике регулярне військо, а кожний штат, окрім того, мав би і свої збройні сили. Ідею визволення слов'янських народів з-під іноземного гніту та їх єднання передбачалося поширювати головним чином літературно-просвітницькою діяльністю. Вони прагнули перебудувати суспільство на засадах християнської моралі. Програму діяльності Товариства було викладено в історико-публіцистичному творі "Книга буття українського народу", або "Закон Божий" та «Статут слов’янського братства св. Кирила і Мефодія».

Значення Кирило-Мефодіївського братства полягає в тому, що це була перша спроба української інтелігенції перейти до політичної боротьби; братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала прикладом для його наступників.

Велика Вітчизняна війна на Україні

22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР і бомбардувала авіацією укр. міста (Рівне, Львів, Житомир, Київ, Севастополь та ін.). Це і стало початком Великої Вітчизняної війни. 23-29 червня відбулася найбільша танкова битва в районі Луцьк-Рівне-Броди. 11 липня-22 вересня 1941 р. – Київська оборонна операція , яка в результаті некомпетентного керівництва Й.Сталіна та його оточення закінчилася катастрофою для Південно-Західного фронту. Він не дозволив вчасно відвести війська з київського виступу й зайняти більш вигідну позицію і командуючий фронтом М.Кирпонос загинув. 19 вересня 1941 р. гітлерівці зайняли Київ. Оборона Києва тривала 72 дні. 5 серпня-16 жовтня 1941 р.– оборона Одеси, яка тривала 73 дні. 25 жовтня 1941 р. гітлерівці зайняли Харків. 30 жовтня 1941 р. – 4 липня 1942 р. – героїчна оборона Севастополя, яка тривала 250 днів. 22 липня 1942 р. – остаточна окупація території України німецько-фашистськими військами після захоплення міста Свердловська Ворошиловградської області.

Соціально-економічний розвиток К/Р

економічну основу держави становили вільні селяни – общинники

Велику роль продовжувала відігравати місцева родоплемінна знать.

Феодальні повинності існували в основному у формі данини

Збереглися залишки первісного ладу: - віче, - народне ополчення, - звичай кровної помсти за вбитих родичів.

Основними верствами суспільства Київської Русі були:
— "мужі"— знать, бояри на чолі з Великим князем (княжі воїни, старші Й молодші дружинники, племінна (місцева) знать);
— "люди"— міська знать (купці, пов'язані з міжнародною торгівлею);
— "молодші люди" - мешканці міст (дрібні торгівці, крамарі, ремісники);
— "чернь" — найбідніші прошарки міста (грущики, підмайстер'я та ін.);
— селяни (смерди) — основна маса населення.
Селяни поділялись на групи в залежності від ступеня залежності від знаті.
На найціннішій ступені соціальної драбини знаходились раби (холопи). Раби були одним з основних товарів, що продавали київські купці. У рабство потрапляли полонені, злочинці, боржники.
З прийняттям християнства з'являється ще один значний прошарок суспільства — духовенство, яке замінило собою волхвів та інших служителів язичницьких богів, культів.
У Київській Русі 13—15% населення мешкало у містах і селищах, яких нараховувалось близько 240. Але тільки 74 міста мали населення близько 4—5 тис. чол. Серед міст вирізнявся Київ, у якому мешкало 35—40 тис. чол. На той час це було одне з найбільших міст Європи. Міста в Київській Русі були як центрами ремесла і торгівлі, так і адміністративно-воєнними.
Торгівля в Київській Русі розвивалась завдяки наявності таких важливих торговельних шляхів, як із "варягів у греки" (з Балтійського у Чорне море), по Волзі до узбережжя Каспійського моря.
Незважаючи на значну роль торгівлі і ремесла, переважна частина населення займалась землеробством і різними промислами. У землеробстві використовувався плуг із залізним ралом і дво-, трипільна система сівозміни. Значне місце посідало скотарство. Розводилась велика рогата худоба, коні, свині та ін.