Військові походи укр. козацтва

Свої перші великі морські виправи запорожці здійснили під проводом гетьмана С. Кішки близько 1568 року. Від того часу вони ходили на море майже щороку, а інколи й кілька разів на рік. Над осінь 1606 року запорозькі козаки напали на 10 турецьких каторг поблизу турецького міста Варни, захопили їх, а по тому взяли приступом і саму Варну.1614 року на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним вони, перепливши Чорне море впоперек, зруйнували турецьке місто Трапезонд. Далі козаки попливли понад турецьким берегом на захід і руйнували всі поспіль турецькі міста та замки. Навесні 1616 року турецький султан завчасно послав під Очаків свій флот, аби не пустити козаків у море. Запорожці ж на півторастах чайках напали на турок, ущент їх погромили, захопили 15 каторг і близько сотні допоміжних суден. Утекти звідти вдалося лише кільком турецьким каторгам. 1624 запорозькі козаки вийшли в море під проводом Грицька Чорного. На лимані виник великий бій, який тривав три доби. Козаки втратили чимало чайок і товариства, але перемогли. Далі вони спалили всі турецькі міста від Дунаю до околиць Стамбула,.1632 року гетьман І.Сулима зробив те, що не вдалося здійснити свого часу Дмитрові Виш- невецькому (Байді). Він здобув турецьку фортецю Азов на Дону. Всі свої великі звитяги запорожці здобули перебуваючи у складі держави Речі Посполитої, або воюючи проти поляків за вихід із цієї держави.

15. Причини поразок Червоної Армії в початковий період війни:

1.Жорстка централізація; обстановка страху в країні вбивали ініціативну, гальмування вирішення нагальних проблем.

2.Репресії командного складу досвідчених воєначальників напередодні війни

3.Переважання сил німців на напрямках основних ударів

4.Міжнародна ізоляція СРСР

5.Тоталітарний характер влади, що поставив у залежність від волі однієї людини та її найближчого оточення життя мільйонів людей

6.Заборона приводити війська в прикордонних районах до бойової готовності

7.Ігнорування даних розвідки про дату наступу німецьких військ

8. Зволікання з переоснащенням армії та побудовою оборонних споруд

Теорії походження Київської Русі

Існує декілька теорій.
1. Норманська теорія, її започаткували німецькі вчені Г. Баєр та Г.Міллер,«Норманісти» наголошують, що східні слов'яни були нездатні без зовнішньої допомоги створити свою державу, а варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Київської держави.
2. За хозарською теорію поляни є не слов'янами, а різновидом хазарів. Тогочасні візантійські та арабські джерела згадують Аскольда з титулом хакана.
3. Панюркська теорія, за якою слово «Русь» походить від іранського і означає — світлий та належить іраномовним мешканцям одного з регіонів Середнього Подніпров'я.
4. Теорія природно-історичного (автохтонного розвитку). Прибічниками цієї теорії були і видатні українські історики В. Антонович, М. Грушевський та інші. Прихильниками цієї теорії стверджують, що у східних слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для створення своєї держави: високий рівень розвитку виробничих відносин, існувала майнова диференціація, відбувалося захоплення старійшинами общинних земель, багаточисельні військові походи, результатом яких була велика кількість здобичі. Основними джерелами є літопис «Повість врем'яних літ», який розповідає про правління князя-слов'янина Кия (кін
V — поч.УІ ст.)

Скасування кріпосного права в Російській імперії

На середину XIX ст. у Росії загострилася криза віджилих феодально-кріпосницьких відносин. Подальший розвиток країни на базі існуючої системи примусової праці ставав неможливим.

19 лютого 1861 р. було підписано Маніфест про ліквідацію кріпацтва. Селяни стали особисто вільними, здобули право розпоряджатися своїм майном, займатися торгівлею, підприємництвом і переходити в інші стани. Положення про звільнення зобов'язувало поміщиків надати селянам землю, а селян - прийняти цю землю. Причому колишні кріпаки наділялись землею не за ринковою ціною, а мали сплатити за неї вартість суми капіталізованого щорічного оброку. Кращі й родючіші землі поміщики намагалися залишити в себе і тому домоглися встановлення максимального розміру наділу, які селяни могли в них викупити. І як результат, поміщики залишили в себе майже п'яту частину землі, якою раніше в їх маєтках користувалися кріпаки. Слідом за центральними губерніями кріпосне право було скасоване в Україні, Білорусії, на Північному Кавказі і Закавказзі.

Реформа 1861 р. стала важливим рубежем в історії Росії, звільнивши шлях для швидкого розвитку капіталізму та створивши ринок робочої сили. Разом з тим, реформа мала половинчастий характер. Здобувши свободу, селяни залишились безправним, неповноцінним станом. У країні збереглося селянське малоземелля (у середньому колишні кріпаки отримали по 3,3 десятини землі на душу при необхідних 6-7 десятин), що стало причиною нового загострення протиріч між селянами і поміщиками.

Розгром військ Врангеля. Встановлення радянської влади

З квітня 1920 р. головнокомандуючим Добровольчою армією став П.Врангель, який з метою забезпечення підтримки населення в боротьбі з більшовиками запропонував ряд заходів: розробка «Закону про землю» (частина поміщицбких земель передавалася селянам за викуп); видання «Закону про волосні земства та сільські общини»; надання обласної автономії козацьким землям; розробка нового фабричного законодавства, яке б дійсно захищало права робітників. 10 вересня 1920 р. делегація УНР зустрілась з П.Врангелем із метою визнання незалежності України та координації дій проти більшовиків. Врангель дає обіцянку «політичного порозумітися з Україною», яка не була реалізована у зв’язку з наступом Червоної армії. 7-12 листопада 1920 р. Червона армія форсувала Сиваш та взяла Перекопське і Чонгарське укріплення. 17 листопада Крим було остаточно звільнено від військ П.Врангеля.

Встановлення більшовицької радянської влади в Україні відбулося при зовнішньому збройному втручанні з боку комуністичної Росії. Після ультиматуму 4 грудня 1917 р. Центральній Раді більшовицькі війська наступного дня розпочали наступ на територію УНР і 8 грудня зайняли Харків. Там, під захистом московських багнетів, зібрався I Всеукраїнський з'їзд Рад, повністю контрольований Москвою, і 12 грудня 1917 р. резолюцією "Про організацію влади в Україні" проголосив в Українській Народній Республіці радянську владу. Одночасно обрано вищий розпорядчий і законодавчий орган влади на період між з'їздами Рад - Центральний виконавчий комітет (ЦВК) на чолі з Ю. Медведєвим. ЦВК 17 грудня сформував уряд - Народний Секретаріат у складі 11 секретарств, який очолив М. Скрипник.