Діяльність Малоросійської колегії

МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ — орган державної структури Російської імперії, заснований указом Петра І 16 травня 1722 для управління Гетьманщиною. Діяла в складі президента, шести членів присутності, прокурора, канцеляристів. Усі члени Малоросійської колегії призначалися імператором або Сенатом з числа російських офіцерів і цивільних службовців. Перебувала в Глухові. У цивільних справах підлягала Сенатові, у військових — головнокомандуючому російськими військами в Україні. Діяльність Малоросійської колегії започаткувала реальний процес ліквідації української державності. Після смерті Петра І припинила свою діяльність (вересень 1727). Перша Малоросійська колегія (1722 – 1727 рр.)

Друга малоросійська колегія (1764-1786 рр.) основні напрями діяльності:

• Приймати на розгляд та вирішувати судові справи, подані до колегії на апеляцію;

• Встановити податки і слідкувати за їх надходженням в царську скарбницю;

• З зібраних коштів організувати видатки традиційні видатки і звітувати про них Сенату;

• Перешкоджати старшині обтяжувати людей примусовими роботами і податками;

• Контролювати квартирування рос. Військ, щоб вони не обтяжували населення;

• судити за позовами українців на росіян і навпаки

• контролювати адмін. діяльність гетьмана і Ген. військ. Канцелярії. Здійснювали політичний нагляд в Україні

Лютнева революція в Росії

Лютне́ва револю́ція 1917 ро́ку в Росії — революційні події лютого-березня 1917 року, що завершились падінням монархії у Російській імперії.Участь Росії у Першій світовій війні 1914—1918 років поглибила соціально-економічні і політичні суперечності в країні. З початку 1917 року незадоволення війною та економічні труднощі викликали масовий страйковий рух, особливо у великих промислових центрах. Страйк на Путиловському заводі в Петрограді, що розпочався 17 лютого 1917 року, став передвісником масових революційних виступів.27 лютого (10 березня) до загального страйку петроградських робітників приєднались солдати Волинського, Преображенського та Литовського гвардійських полків. Петроград опинився в руках повсталих. Відновлення порядку в столиці та встановлення зв'язку з урядовими установами і особами — такі завдання поставив перед собою Тимчасовий комітет Державної Думи (голова — М. Родзянко), створений вранці.Того ж дня ввечері відкрилось перше засідання Петроградської Ради робітничих депутатів, яка обрала головою лідера меншовицької фракції Державної Думи Н. Чхеїдзе.Рада делегувала до Тимчасового комітету своїх представників — Н. Чхеїдзе і О. Керенського.В ніч на 28 лютого Тимчасовий комітет у зверненні до народів Росії заявив, що він бере на себе організацію нової влади і до утворення Тимчасового уряду державне управління здійснюватимуть комісари із членів Думи.Більшістю голосів 2 березня 1917 року Петроградська Рада доручила формування уряду Думському комітету.Того ж дня цар Микола II зрікся престолу на користь свого брата Михайла, який 3 березня також відмовився від трону. Була опублікована декларація про програму і склад Тимчасового уряду на чолі з князем Г. Львовим, який до скликання Установчих зборів взяв на себе всю повноту влади в країні (Тимчасовий Уряд).

Основні етапи формування Українського народу

В етногенетичних і етнокультурних процесах, що відбувалися в Україні, можна виділити кілька етапів:І. Трипільська доба(V — ІІІ тисячоліття до н.е.) ІІ. Післятрипільська доба(ІІ тисячоліття до н.е.)Найбільш поширюється в Східній Європі у цей час набуває бронзоливарне виробництво, яке знали вже на пізньому етапі трипільці.В Україні це переважно поселення Нижнього Подніпров’я і Південного Побужжя.Таким чином епоха бронзи принесла в Україну деякі етнічні зміни, переорієнтацію господарства на скотарство як провідну галузь, але не знищила й землеробства. ІІІ. Скіфо-сарматська доба(VІІ ст. до н.е. — ІІІ ст. н.е.)Держава скіфів у різний час простягалася від степів України до Волги й Уралу, а їхні кургани є навіть на Алтаї.Скіфи мешкали в покритих соломою будинках із глиняною підлогою і печами, мали господарські ями-погреби для зберігання харчових запасів, збіжжя. Вони розводили домашніх тварин, переважно корів, овець, коней.У культурі скіфів яскраво виділяються риси, які успадкували українці. Скіфи шанували гостей, подаючи їм хліб-сіль, їм було властиве побратимство, яке побутувало ще й у Запорозькій Січі. ІV. Слов’янська доба(І тисячоліття н.е.)в межиріччі Бугу й Дністра виникає черняхівська культура, генетично споріднена із зарубинецькою. Корені слов’янської культури можна віднайти вже у бронзовому віці. Найбільше пам’яток, що засвідчують безперервність етногенетичних процесів формування слов’ян, знаходять на території Польщі й сусідніх з нею держав. V. Доба Русі— України (від VІІ ст. н.е.).

Конституція Пилипа Орлика

Конститу́ція Пили́па О́рлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу ^[1].Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.

Масові репресії

Масовів репресії в Україні можна поділити на три хвилі: І хвиля (1928-1931 рр.) – «Шахтинська справа» (1928 р.) над 53 спеціалістами вугільної промисловості Донбасу, які нібито займалися шкідницькою діяльністю; сфабрикований процес над «Спілкою визволення України» (СВУ) у 1930 р. був спрямований проти «мтарої» національної еліти; сфальсифікована справа «Українського національного центру» (УНЦ) у 1931 р. – процес над колишніми провідними діячами УНР, серед яких були М.Грушевський, В.Голубович та ін.; боротьба з УАПЦ (із 34 єпископів заарештовано 24, ще 8 зникли без суду і слідства). ІІ хвиля (1932-1935 рр.) – голодомор 1932-1933 рр.; самогубство М.Хвильового та наркома освіти М.Скрипника; арешт і смерть О.Шумського; справа «Української військової організації» (УВО), «Блоку укр. націоналістичних партій» тощо; прийняття закону про покарання членів сімей «ворогів народу»(виселення у віддалені райони, обмеження в правах). ІІІ хвиля (1936-1938 рр.) – Доба «великого терору» – боротьба з укр. націоналізмом, боротьба з ухилами в партії, чистка партійної верхівки, репресії проти членів КП(б)У, репресії в армії (серед репресованих були відомі радянські полководці Й. Якір – командуючий київським військовим округом, І.Дубовий – командуючий харківським військовим округом, Є.Ковтюх, І.Федько, Д.Шмідт тощо), гоніння проти укр. діячів культури – «розстріляне відродження».