Загострення соц. суперечностей на початку ХХ ст.

На початку XX століття Росія стала вузловим пунктом усіх соціальних суперечностей, осередком жорстокої експлуатації трудівників і національно-колоніального гніту. Потребу докорінних, змін усвідомлювали майже

всі верстви населення. Поступове наростання революційної кризи обумовило виникнення різних політичних партій.

В Україні, крім організацій загальноросійських партій, виникли національні партії. З-поміж них: Революційна українська партія (РУП), Народна українська партія (НУП), Українська демократична партія.(УДП), Українська радикальна партія (УРП).

Дві останні у 1905 р. об'єдналися в Українську радикально-демократичну партію (УРДП). яка ставила за мсту автономію України в складі буржуазної Росії. Усього напередодні першої російської революції в Україні існувало близько 50 партій. Отже, характерною рисою цього періоду була перевага в українському русі лівих національно-соціалістичних сил. Українські ліберали та консерватори не змогли організаційно згуртувати свої сили на національному ґрунті і тому орієнтувалися на загальноросійські політичні партії консервативного та ліберального напрямків.

Голодомор 1946-47 рр.

Причини: наслідки війни;розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі будь-якою ціною; посуха 1946; відбудова промисловості за рахунок с/г; продаж хліба за кордон.

Дії влади: репресивні заходи щодо селян; відновлення дії закону «Про 5 колосків»(згідно з ним за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл з конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менше 10 років).

Наслідки: голодомором охоплена більша частина сх. і півд. областей Укр.; великі людські втрати (1 млн. осіб).

Реформи Володимира Великого в Київській Русі

Князювання Володимира Великого (980-1015) стало початком нового етапу в історії Київської Русі, етапу піднесення та розквіту.Завершальний етап формування давньоруської держави вимагав значних суспільних змін, спрямованих на консолідацію країни. Саме тому Володимир провів кілька реформ. Величезні простори держави, слабкість князівського адміністративного апарату робила владу племінних вождів та князів на місцях майже безмежною. Намагаючись зміцнити великокнязівську владу, Володимир провів адміністративну реформу, суть якої полягала у тому, що землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавалися дванадцятьом синам князя, великокнязівським посадникам та наближеним боярам. Внаслідок зламу сепаратизму племінної верхівки на зміну родоплемінному поділу давньоруського суспільства прийшов територіальний поділ, що є однією з основних ознак сформованої державності.Військова реформа була спрямована як на посилення обороноздатності країни, так і на зміцнення особистої влади великого князя. Її суть полягала в ліквідації «племінних» військових об’єднань і злитті військової системи з системою феодального землеволодіння. Володимир активно роздавав «мужам лучшим» земельні володіння. Ця реформа мала кілька важливих наслідків: вона дала змогу надійно укріпити південні рубежі від нападів; сформувати боєздатне віддане князю військо; створити нову, або молодшу, знать-дружину, цілком залежну від великого князя, яка стала своєрідною противагою місцевому боярству.Релігійна реформа теж придала впевненості владі Володимира Великого. Реформаційний доробок великого князя містить і запровадження нового зведення законів усного звичаєвого права, названого літописцем «Уставом земельним», який надалі ліг в основу першого на Русі писаного зібрання юридичних норм – « Правди Ярослава».

Початок національного відродження на початку ХІХ ст.

На початку 19 ст. Україна залишалася підневільною. Щоправда, кількість держав, які володіли українськими землями, зменшилася. Тепер Україну переділили дві імперії - Російська та Австрійська: Правобережжя, Лівобережжя, Слобожанщина й Південна Україна перебували під царською владою, а Галичина, Північна Буковина й Закарпаття - під цісарською. І хоч у житті двох імперій було чимало відмінностей, проте ставлення володарів обох держав до нашого народу було однаковим: українців не вважали за окремий народ, що має власну історію та велику культуру, обмежували вживання української мови, зокрема забороняли відкривати школи з українською мовою навчання, не дозволяли використовувати її у вищих навчальних закладах.Пожвавлення духовного життя в Україні спостерігалося після виходу у світ першого твору сучасною українською літературною мовою - поеми «Енеїда». Хвиля національного відродження захопила й західноукраїнські землі. Було заснована Великою справою «Руської трійці» став вихід у світ 1836 р. першої друкованої книжки живою народною мовою - «Русалки Дністрової». її складала низка народних дум, пісень, творів і перекладів. Найвидатнішим явищем першої половини 19 ст. стала поява 1840 р. «Кобзаря» Тараса Шевченка. 1846 постало Кирило-Мефодіївське товариство.

Запровадження НЕПу

10 березня 1921 р. Х з’їздом РКП(б) було проголошено нову економічну політику (НЕП).

Причини переходу до НЕПу: 1)громадянська війна та політика «воєнного комунізму», 2) економічна криза (розруха, закриття під-в, падіння виробництва промислової і сільськогосподарської продукції , введення продрозкладки, карткова система розподілу продукції тощо), 3)політична криза (масовий опір політиці більшовиків – селянські повстання, страйки робітників, виступи в армії, на флоті), 4)голод 1921-1923 рр.

Основні заходи НЕПу:

С/Г: скасування продрозкладки, уведення продподатку; дозвіл на оренду землі; дозвіл на використання найманої праці; розвиток різних форм кооперації; скасування кругової поруки.

Промисловість: продаж у приватну власність дрібних та частини середніх під-в; дозвіл на оренду та найману працю; об’єднання великих під-в у трести та переведення їх на госпродрахунок; скасування загальної трудової повинності; перехід від зрівняльної до відрядної з/п; дозвіл на створення концесій.

Фінанси та торгівля: поновлення вільної торгівлі; уведення держ податків, комунальних послуг, платні за комун. послуги, транспорт; випуск конвертованого червонця; поступове вилучення старих грошових знаків.

Особливість НЕПу в Україні:неп в Україні було запроваджено пізніше, ніж в Росії. Реально неп почався в Україні лише на початку 1922 р. На інтереси українського селянства не зважали. У цьому і полягає головна особливість переходу до непу в Україні. Крім того, особливостями непу в Україні також були: більші податки, ніж в інших радянських республіках; впровадження непу супроводжувалося боротьбою із селянським повстанським рухом, неп спочатку було запроваджено не в с/г (як в Росії), а у промисловості ( з метою підриву матеріальної бази селянського повстанського руху).