Організаційна структура органу державної влади.

Організація діяльності органу державної влади - визначальна функція менеджменту. Орг. cтруктура державного органу – сукупність структ. елементів та взаємозв’язок між ними. Основа побудови- наявність вертикальних та горизонтальних зв’язків. Залежно від х-ру зв’язків між структурними елементами органу управління можна виділити: 1) Лінійна структура органу державної влади створюється на основі побудови апарату управління тільки із взаємопідлеглих елементів, у вигляді ієрархічної драбини, складові елементи якої перебувають у лінійній субординації між собою. Кожен працівник підлеглий та підзвітний тільки одному керівникові. Таким чином, а апараті державного органу створюється ієрархія підлеглості та відповідальності, що є за лінійної структури єдиним та домінуючим типом організаційних відносин. Лінійна структура державного органу формується за принципом єдиноначальності і єдність розпорядництва. 2)Функціональна структура державного органубудується на основі поділу управлінської праці, сприяє кращому вирішенню окремих завдань, розвиває управлінський процес. 3) Лінійно-функціональна структура забезпечує новий поділ праці, за якого лінійні ланки управління покликані приймати рішення та розпоряджатися, а функціональні - консультувати, інформувати, планувати, тобто збирати інформацію, що може допомогти лінійному керівникові при прийняті рішень. При цьому звязки «керівник – підлеглий» будуються за ієрархічною лінією. Керівники функціональних підрозділів здійснюють методичне керівництво реалізацією функцій управління та впливають на підрозділи за формальної відсутності розпорядницьких прав. Штаби готують кваліфіковані управлінські рішення, але затверджує та передає їх на нижчі рівні лінійний керівник. 4) Основу програмно-цільової структури становить спеціальний орган (підрозділ), призначений для формування, координування та регулювання усіх горизонтальних зв’язків, які належать до даної програми. Відповідно до повноважень та відповідальності, якими наділено керівника програми, розрізняють такі основні організаційні варіанти побудови програмно-цільових структур: координаційну; проектну, або продуктову; змішану. На керівника програми покладається вся повнота функціонального керівництва, але він не має права безпосереднього розпорядження працівниками. Всі рішення, які стосуються сутності, якості та термінів виконання робіт, приймає керівник програми, а організацію реалізації цих рішень забезпечують безпосередні керівники виконавців відповідно до діючої лінійно-функціональної структури управління. 5) матрична схема: виконавець має двох або більше керівників, яким він підлеглий. Виконавець знаходиться в точці перетину між функціональних зв’язків, які регулюються як керівником програми, так і лінійними керівниками. Із матричної моделі видно, що взаємодія лінійно-функціональної та програмно-цільової структур зберігає всю сукупність інформаційних зв’язків, притаманних механізму управління, які не суперечать принципу єдиноначальності, оскільки вертикально-лінійне керівництво функціональними органами обох структур зберігається за одним й тими ж рівнями управління. Матрична організаційна структура управління надійна і стійка при виконанні таких робіт, які встановленні й повторюються (як і лінійно-функціональна схема) і водночас мають спеціальний механізм з координації функціональних і між функціональних зв’язків щодо досягнення цілей, які змінюються.

Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади.

Ф-я менеджменту є особливим видом діяльності, що відображає напрямки або стадії здійснення цілеспрямованого впливу на відносини людей, об'єднаних в організацію. Функціональний аналіз органів державної влади здійснюється на основі відповідного функціонального обстеження апаратів цих органів всіх рівнів згідно з методичними рекомендаціями. Завдання функціонал. обстеження апарату конкретного органу полягає в тому, щоб визначити: - які конституційно й законодавчо визначені цілі поставлені перед конкретним органом виконавчої влади, чи відповідають вони завданням, передбаченим у положенні про цей орган; - які функції закріплені в положенні, наскільки вони відповідають завданням; - якою мірою положення про структурні підрозділи органа виконавчої влади відповідають положенню про цей орган; - якою мірою посадові інструкції відповідають положенням про орган і його структурні підрозділи, професійно-кваліфікаційним характеристикам посад державних службовців, а також реально виконуваній роботі; - чи потребує уточнення перелік завдань і функцій даного органу, а також структура його апарату і кадровий склад. Обстеження здійснюється за такими етапах: 1. Організація роботи з проведення функціонального обстеження. 2. Функціональне обстеження апарата органу виконавчої влади. 3. Функціональне обстеження структурних підрозділів апарата. 4. Аналіз розподілу обов'язків між керівником і заступниками керівника органа виконавчої влади. 5. Підсумки функціонального обстеження. У зв’язку з тим, що контролінг означає управління через інформацію, необхідно розпочинати контролінг з побудови та розбудови інформаційної системи менеджменту органу державної влади. З функціональним обстеженням тісно пов'язаний контролінг — управлінська концепція, що виходить за межі ф-й і підтримує процеси прийн. рішень і упр-ня за допомогою цілеспрямованого забезпеч. Інф-ією з метою досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності. Завдання контролінгу: збір, систематизація, опрацювання і подання даних про дія-сть установи і зовн. оточення для вироблення рішень. Основні сферами контролінгу:- планування; - контроль; - керування. Основне завдання контролінгу — дати в руки керівництву інформацію про методи досягнення цілей, координація системи планування, контроль та інформаційне забезпечення адміністративного менеджменту, створення систем автоматичного регулювання. Завдання контролінгу в системі державної адміністрації такі: визначити інформаційну потребу адміністративного керівництва; з'ясувати і удосконалити інформаційні засади; координувати планування, контроль і інформаційне забезпечення; надавати підтримку при визначенні інформативних планових параметрів; коментувати порівняння планових і фактичних показників; визначати потребу щодо прийняття рішень; вказувати керівникам на альтернативні можливості рішення. Розрізняють форми контролінгу: — центральний, — децентралізований. Ефективний адміністративний контролінг організовується щодо різних сфер управління організацією. У сферах, де контролінг відіграє активну роль, він називається ресурсний контролінг, інвестиційний контролінг, проектний контролінг, контролінг управління портфелем акцій і контролінг якості.