Гуманітарна сфера та державна політика. Види політики та їх цілі.

Якщо брати до уваги саме культурно-соціальну сферу, то важливим є не лише фактор матеріальний, а й духовні потреби людей. З боку країни, виконується забезпечення естетичних та моральних норм виховання людей, освіта, задоволення соціально-культурних потреб за допомогою законодавства. Спільність галузей законодавства в сфері соціально-культурного будівництва проявляється в єдності мети, принципів, методів правового регулювання, у єдиній їх службовій ролі в суспільстві.

Процеси державотворення в Україні вимагають дальшого підвищення якості державного керівництва соціально-культурним будівництвом, формування на основі найсучасніших досліджень стилю цього керівництва розвитку методів управління з врахуванням специфіки цієї сфери суспільних відносин.

Зміст державного управління соціально-культурною сферою в Україні включає:

-правове регулювання відносин шляхом прийняття законодавчих актів, рішень органів держ. влади, спрямованих на реалізацію державної політики у цій сфері;

-створення системи центральних та місцевих органів державного управління конкретними галузями соціально-культурної сфери;

-вжиття орг. та інших заходів щодо вдосконалення структури та покращення орг.-ї, підвищення ефективності роботи;

-визначення пріоритетів держ політики в цій сфері в конкретний період розвитку держави шляхом розробки та реалізації цільових комплексних програм;

-створення системи соц.. гарантій та захисту прав громадян у конкретних галузях соціально-культурної сфери;

-здійснення фінансування й матеріально-технічного забезпечення соціально-культурної сфери; виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної політики в конкретних галузях соціально-культурної сфери, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ й організацій, об'єднань громадян, що функціонують у соціально-культурній сфері;

– створення розгалуженої мережі державних соціально-культурних закладів та установ широкого й різноманітного призначення з урахуванням специфіки того чи іншого регіону (економічної та соціальної структури, традицій, демографічного складу населення, особливостей географічного й кліматичною характеру тощо). Гуманітарна сфера: - Розвиток освіти; -Молодіжна політика; - Фізична культура і спорт; - Культурний розвиток

За сферою суспільних відносин до головних функцій держави належать гуманітарні (соціальні), що є засобом охорони та реалізації основних прав і свобод особи, зокрема у сфері охорони здоров я, екології, освіти, культури, науки, соціального захисту тощо.

В гуманітарній сфері держава повинна забезпечити кожній людині належні умови життя на засадах свободи, справедливості і солідарності.

Державна гуманітарна політика - це система і послідовна діяльність держави у відносинах з людиною зокрема і суспільства в цілому, що здійснюється через органи державної виконавчої, законодавчої та судової влади при залученні громадськості і з урахуванням основних прав людини і ставить за мету досягнення високого життєвого, духовного та інтелектуального рівня особистості, як у її власних інтересах, так і в інтересах держави Україна в цілому.

Гуманітарну політику держави можна визначити і як систему принципів, цілей, механізмів, послідовних заходів, що спрямовані на:

- створення умов для гуманітарного розвитку суспільства;

- соціальну динаміку освіти, науки, культури;

- забезпечення інтелектуально-духовної безпеки людини;

- реалізацію її гуманітарних, духовних потреб;

- формування і збагачення творчого потенціалу особи;

- всебічну самореалізацію сутнісних сил особистості, її духовності

Державне управління малими та середніми підприємствами: об’єкти, суб’єкти, завдання, інструменти та методи.

Основні функції державного регулювання підприємництва такі:

1) підтримка пропорційності виробництва та споживання, антициклічне регулювання;

2) підтримка та розвиток конкуренції, антимонопольні заходи;

3) перерозподіл доходів та соціальний захист підприємців і споживачів.

До інструментів, або методів державного регулювання підприємництва, належать:

- податково-бюджетна система (фіскальна);- цінове регулювання;- кредитно-грошове регулювання;- зовнішньоекономічне регулювання (митні збори, ліцензії, квоти).

Основними завданнями державної політики розвитку малого підприємництва є:

- забезпечення зростання внутрішнього валового продукту за рахунок діяльності суб'єктів малого підприємництва ;- залучення суб'єктів малого підприємництва до розв'язання соціально-економічних проблем на державному і регіональному рівнях; - удосконалення структури малого підприємництва; - створення конкурентного середовища; - підвищення технологічного рівня виробництва малих підприємств; - заохочення розвитку малих підприємств у пріоритетних галузях і на територіях пріоритетного розвитку; - створення нових робочих місць, зменшення безробіття; - сприяння максимальній самореалізації громадян у підприємницькій діяльності; - формування соціального прошарку власників і підприємців.

До суб'єктів малого підприємництва слід відносити зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб — підприємців, які займаються підприємницькою діяльністю, а також юридичних осіб — малі підприємства будь-якої організаційно-правової форми (крім акціонерних товариств та об'єднань підприємців).