Державне страхування в системі державного управління.

Здійснення державного соціального страхування у нашій країні є функцією самоврядних недержавних органів – фондів загальнообов’язкового соціального страхування. Фонди соціального страхування не є органами державного управління. При цьому управління, що здійснюється фондами соціального страхування має ознаки останнього. Як відомо характерними рисами державного управління є загальнодержавний характер, спрямованість на виконання Конституції та законів України, юридично-владний, розпорядчий характер, безперервне та постійне здійснення.

Фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування виступають від імені держави (страхування є державним), рішення, що приймаються в рамках системи, є обов’язковими для всіх учасників відповідних суспільних відносин (страхувальник, страховик, застрахована особа); їх діяльність має юридично-владний характер і забезпечується примусовою силою держави. Здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування з метою забезпечення реалізації конституційного права на соціальний захист. Таким чином, управлінська діяльність фондів має всі ознаки державного управління. Разом з цим, особливістю управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є те, що держава, делегувавши частину своїх повноважень недержавним утворенням, виступає рівноправним партнером поряд з іншими учасниками соціального страхування.

Під формою державного управління соціальним захистом слід розуміти дії правового та організаційного характеру конкретних органів державного управління (а в передбачених законом випадках і недержавних органів), спрямованих на реалізацію закріплених за ними функцій з метою забезпечення здійснення соціального захисту людини і громадянина. Отже державна форма страхування виражає відносини між державною страховою організацією і застрахованим. Основними ланками системи державного страхування є регіональні управління державного страхування та інспекції

Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади.

Стратегічне управління виступає важливим інструментом розширення масштабності функціональних повноважень органів державної влади. Саме корпоративні стратегії за своєю методологією спрямовані на забезпечення цілеспрямованості та системності запровадження стратегічних ініціатив у системі органів державної влади.

Систематизуючи основні дослідницькі підходи до розуміння сутності корпоративної стратегії та визначення її місця в системі стратегічного управління органами державної влади, слід особливу увагу приділити аналізу її основних характеристик. До таких характеристик варто віднести:

- масштаб діяльності органу державної влади, що визначає, якими видами та напрямами діяльності він повинна займатися;

- зв'язок складових, який показує, що лежить в основі узгодження структурних підрозділів

- метод управління масштабом і зв'язком (метод внутрішнього розвитку, створення стратегічного союзу), що використовується для зміни масштабів і забезпечення внутрішньої єдності організації

стратегічна діяльність органів державної влади, які набувають характеристик корпоративного центру, нових модернізаційних форм, які проявляються через таке:

- автономний вплив: структурний підрозділ органу державної влади підвищує автономну якість роботи організаційних одиниць;

- вплив взаємозв'язків: структурний підрозділ органу державної збільшує цінність взаємозв'язків між організаційними одиницями;

- функціональний вплив: конкретний орган державної влади забезпечує

функціональне управління своїх організаційних одиниць;

корпоративний розвиток: організаційна структура органу державної влади створює структуру портфеля організаційних одиниць, які забезпечують ефективність реалізації відповідних державно-управлінських рішень.

Середовище прямого впливу на орган влади:

- Постачальники ресурсів,Неформальні організації,

- Споживачі.ю Законодавчі та інші нормативні акти держави,Вищестоящий за організаційно-правовим рівнем орган.

Середовище непрямого впливу на орган влади:

-Міжнародні події,

-Стан економіки,

-Науково-технічний прогрес,

-Політичні фактори,

-Соціальнокультурні фактори.