Концептуальні засади реформування державного управління в Україні.

Адміністративна реформа - реформа, яка розробляються і реалізується у форматі самореформування. Будь-яка загальнодержавна реформа ініціюється владою, але тільки в ході адміністративної реформи, коли ініціатором, і об'єктом перетворень є сама влада.

Адміністративна реформа в Україні має здійснюватись у кількох напрямках.Перший - це створення нової правової бази, що регламентуватиме державне управління в Україні. Другий - це формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів здійснення державного управління. Третій - це кадрове забезпечення нової системи державного управління. Четвертий - це зміцнення та формування нових фінансово-економічних основ функціонування державного управління. П'ятий - це наукове та інформаційне забезпечення системи державного управління, формування механізмів наукового та інформаційного моніторингу її функціонування.

Для досягнення мети адміністративної реформи в ході її проведення має бути розв'язано ряд завдань: формування ефективної організації виконавчої влади як на центральному, так і на місцевому рівнях управління; формування сучасної системи місцевого самоврядування; запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади і місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян, надання державних та громадських послуг; організація державної служби на нових засідках та служби в органах місцевого самоврядування; створення сучасної системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів; запровадження раціонального адміністративно-територіального владою.

Для подолання вищезазначених проблем було розпочато адміністративну реформу – Указом «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади".

Ця реформа передбачає суттєві зміни в структурі виконавчої влади. Всього визначено 6 типів центральних органів виконавчої влади: Міністерство, Служба, Інспекція, Агентство, незалежні регулятори й органи зі спеціальним статусом. З 112 органів центральної виконавчої влади створено 63. З їх 16 міністерств, 28 служб, 12 агентств і 7 інспекцій. Повинно відбутися реформування Кабінет Міністрів як у частині уряду, так і в частині Секретаріату, який забезпечує діяльність КМУ. З 36 до 17 зменшилась кількість членів Кабінету Міністрів. Кількість працівників КМУ (1174 особини) буде скорочено більш, ніж на половину; планується не менш як 30% скорочення чисельності державних службовців, які працюють у центральних органах виконавчої влади, що ліквідуються або реорганізуються. А також щодо не менш як 50% скорочення чисельності працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Одночасно починає реформуватися державна служба України. Президент готує до подання до ВР проекти законів про Державну службу, про Центральні органи виконавчої влади, про Національні регулятори, а також зміни до закону про Кабінет Міністрів України.

66. Поняття ефективності в державному управлінні: види та критерії виміру.

На відміну від приватного управління, коли на рівні приватного підприємства співвідношення результатів у вигляді отриманих доходів та витрат підприємства відображає ефективність його функціонування та управління, в управлінні державою вимір ефективності є складнішим процесом. Це обумовлено наступним:

- державне управління - системне явище, що відображає не тільки економічні відносини (як це проявляється на приватному підприємстві), а й соціальні, політичні, екологічні, психологічні та інші сторони людської діяльності;

-  на результативність державного управління впливають не тільки об’єктивні, а й суб’єктивні чинники, вимір величини впливу яких наука ще не розробила точних критеріїв;

- результативність державних управлінських рішень залежить від наявних в країні обсягів ресурсного забезпечення;

- на ефективність виконання державних управлінських рішень також впливає й дія таких інституційних чинників, як ментальність, традиції, релігія, образ життя;

- ефективність державного управління залежить від поведінки членів суспільства, яка визначається в кожній країні рівнем економічної культури, національною психологією та довірою до населення до державних органів управління; м

- на ефективність державного управління також впливають такі чинники, як наукова достовірна визначеність цільових пріоритетів суспільного розвитку, макроекономічне прогнозування та програмування, адекватності стратегічних рішень динаміці економічних показників розвитку національної економіки.

 З огляду на означене, результативність державного управління поділяється на наступні види:

1. економічна ефективність, що вимірюється системою макроекономічних показників ВВП на душу населення, співвідношення цін на товари споживання та заробітної плати, відношення зовнішнього та внутрішнього боргу держави до ВВП країни, показники наявного економічного потенціалу країни та ресурсного забезпечення, національний доход, конвертованість національної грошової одиниці тощо;

2. соціальна результативність, що відображає динаміку суспільного добробуту населення та соціальної гармонії; вимірюється на трьох організаційних рівнях:      

- загальна соціальна результативність державного управління;

- результативність функціонування інституційних суб’єктів державного управління;

- результативність діяльності управлінських органів і посадових осіб.

До критеріїв загальної соціальної результативності державного управління слід віднести: рівень продуктивності праці; рівень життя населення; індекс людського розвитку,; соціальна гарантія та рівень споживання соціально незахищених верств населення

3. екологічну безпеку та сталість суспільного розвитку, що відображає надійність, перспективність, гарантованість та безпечність розвитку в довгостроковій перспективі;

4. політичну стабільність,як опосередкованого критерію ефективності державного управління, який функціонально визначає інші (економічну, соціальну та ін.) сторони людської діяльності.

Різниця між державним та приватним управлінням

Проблеми протиставлення громадської служби і прибутку, визначення результатів діяльності та правових обмежень становлять головні суттєві відмінності між державним і приватним управлінням.