Розділ 7. Фізична реабілітація при захворюваннях і травмах нервової системи

Рис. 7.6. Основні вправи при попереково-крижовому радикуліті (за В.М. Максимовою,

Т.Г. Ананьєвою, 1995)

385

Фізична реабілітація

совують електрофорез медикаментів, гальванізацію, УВЧ, мікрохвильову тера­пію, індуктотермію, солюкс, парафіно-озокеритні аплікації, вібраційні ванни тощо.

У післялікарняний період реабілітаціїзастосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, працетерапію.

Лікувальну фізичну культуру застосовують постійно для подальшого зміцнення м'язів тулуба, збереження рухливості хребта і нор­мальної постави; загартування і тренування організму до фізичних наванта­жень побутового і виробничого характеру, подовження ремісії захворювання. Реалізація цих завдань здійснюється за допомогою ранкової гігієнічної і ліку­вальної гімнастики, ходьби, плавання, рухливих ігор, теренкуру, ходьби на ли­жах, їзди на велосипеді. При виконанні всіх фізичних вправ дотримуються уникнення осьового перевантаження хребта, надмірної амплітуди рухів кін­цівками, різких і ривкових рухів, піднімання ваги в положенні "підйомного крана".

Лікувальний масаж використовують періодично для покращан­ня крово- і лімфообігу, трофічних процесів у зоні ураження, скорочувальної здатності м'язів спини і кінцівок; підтримання функцій хребта і нормальної постави. Застосовують сегментарно-рефлекторний масаж відповідних зон спинномозкових сегментів, точковий, вібраційний, пневмомасаж, підводний душ-масаж, самомасаж. Масаж проводять за тим самим планом, що й у попе­редній період реабілітації, але тривалість і сила його збільшуються, він стає більш глибоким і енергійним.

Фізіотерапію застосовують для поліпшення кровообігу і обміну ре­човин в поперековій ділянці і кінцівках, провідності нервів, скорочувальної здатності м'язів; підвищення загального тонусу і загартування організму та по­передження рецидиву радикуліту. Використовують УФО, мікрохвильову тера­пію, УВЧ, електростимуляю, ультразвук, сульфідні, радонові, скипидарні ван­ни, грязьові та глиняні аплікації, псамотерапію, душ поперемінної температу­ри (шотландський), обтирання, купання, кліматолікування.

Працетерапію застосовують для збільшення сили і витривалості м'язів та відновлення і підтримання фізичної працездатності; загального зміц­нення організму. Рекомендують роботу на присадибній ділянці, в садку, сто­лярні, слюсарні та інші види робіт без тривалого перебування тулуба в одній позі і суттєвого обтяження хребта.

Неврит лицевого нерва

Неврит лицевого нерваклінічно проявляється паралічем мімічної муску­латури ураженого боку обличчя: не повністю закривається око, порушене ми­гання повік, рот перетягнутий на здоровий бік і кут його опущений, носогубна складка згладжена, рух губ на боці ураження відсутній, мова стає нерозбірли­вою, хворий не може наморщити лоба, насупити брови. Скорочення м'язів здо­рової сторони обличчя призводить до постійного розтягнення і подальшого ос-

386

Розділ 7. Фізична реабілітація при захворюваннях і травмах нервової системи

лаблення паретичних м'язів, до наростаючої асиметрії обличчя. Тому застосовують ліку­вання положенням шляхом фіксації лейкоп­ластирем м'язів здорового боку і перетяган­ням їх на бік паретичних м'язів, де пластир прикріплюється до спеціального шолома-маски (рис. 7.7).

Лікування положенням розпочинається з 2-3-го дня і триває спочатку 1,5 год, а по­тім досягає 3,5-5 год щоденно. В інтервалах між накладанням лейкопластирної маски проводять заняття з ЛФК, лікувальний ма­саж, самомасаж, фізіотерапію.

У комплекси лікувальної гімнастики включають такі спеціальні вправи: підні­мання, опускання, зведення, розведення брів, надування щік без опору і з тиском на

них, закривання і відкривання очей, складання губ для свисту, висування язика і обертання ним між губами і ураженою щокою, скалення зубів, вису­вання нижньої щелепи вперед, зміщення її у бік паретичних м'язів, роздуван­ня і втягнення ніздрів, пасивно-активні вправи для мімічних м'язів (наведе­но нижче).

Пасивно-активні вправи для мімічних м'язів (за В. В. Макаренею, 1992)

1. Відкривання та закривання рота з підтримуванням пальцями верхньої та нижньої губи на боці ураження.

2. Заплющування й розплющування очей за допомогою II пальця з підтримуванням IV пальцем верхньої губи на боці ураження.

3. Одночасне відведення кутів рота в лівий та правий бік і скалення зубів з підтримуванням І і II пальцями верхньої та нижньої губи на ураженому боці.

4. Витягування зімкнених губ уперед зі збереженням їх симетричності за допомогою пальців.

5. Нюхальні рухи з підтримуванням пальцями зовнішнього краю ніздрі та верхньої губи наураженому боці.

6. Насуплювання брів за допомогою пальця, розташованого в ділянці надбрівної дуги, доутворення чіткої вертикальної складки.

7. Зморщування лоба (утворення виразних горизонтальних зморщок), II палець на надбрів­ній дузі для активної допомоги рухові брови.

8. Одночасне та почергове надування щік (губи притиснути пальцями однієї руки, щоб не виходило повітря, долонею другої натиснути на здорову щоку, щоб вона не надувалася).

9. Почергове та одночасне підгортання верхньої та нижньої губи за допомогою пальців (ротнапіввідкритий).

10. Імітування посмішки з підтримуванням пальцем кута рота.

Всі ці вправи проводять перед дзеркалом в повільному і середньому темпі. Кожну вправу на початку курсу повторюють 10-15 разів, потім щод-

387

Фізична реабілітація

ня додається по 3-5 і поступово доводиться до 30-40 разів. При виконанні вправ на ураженому боці слід підтягувати пальцем віко, кут рота та ін. Із збільшенням амплітуди самостійних рухів і сили скорочення паретичних м'язів поступово зменшується допомога при виконанні вправ. Під час за­нять слід стежити за точністю і якістю виконання рухів і не допускати утоми уражених м'язів. Хворим рекомендується жувати їжу зліва і справа; сидіти по 10-15 хв кілька разів на день, схиливши голову на бік ураження, підтри­муючи її рукою з опором на долоні; підтягувати м'язи зі здорового боку на уражений, вимовляючи звуки "о", "і", "а", "п", "ф", "р", "в", "щ", "ж", спі­вати "ма-ма-ма-ма", "чу-чу-чу-чу", "мі-мі-мі-мі" та ін.; спати на ураженому боці.

У випадках виникнення контрактур у паралітичних мімічних м'язах і синкінезій у вигляді мимовільного відтягування кута рота при спробі закри­ти око на тому самому боці, або навпаки, мивовільне закриття ока при під­нятті кута рота, слід чергувати активні розслаблення і суворо дозовані напру­ження уражених м'язів, а також використовувати протиспівдружні рухи. При контрактурі рекомендується самомасаж і проводиться він так: хворий засовує за щоку протилежного боку ураження великий палець і злегка розтягує її, арештою пальців одночасно робить віялоподібне розминання м'язів щоки і ко­лового м'яза рота. Масаж рекомендують проводити після прогрівання хворої половини обличчя.