Р о з л і л   7. Фізична реабілітація при захворюваннях і травмах нервової системи

Рис. 7.1. Зміни біопо­тенціалів м'язів при уявленні про рухи (за З.М. Атаєвим, 1973)

вірність утворення вторинних деформацій, трофічних порушень у вигляді ви­разок, пролежнів тощо.

ЛФК сприяє відновленню діяльності всіх ланок іннерваційних механізмів у паретичних кінцівках. Сполучення пасивних рухів з уявними вправами у надсиланні імпульсів до їх активного виконання відновлює сліди погаслих ру­хових стереотипів. Вправи сприяють поступовому розгальмуванню пригніче­них ділянок нерва, відновленню його провідності та скорочувальної здатності м'язів. Цього досягають різноманітними прийомами ЛФК, що залежать від ви­ду параліча. При в'ялому паралічі добір вправ проводиться таким чином, щоб збільшився потік імпульсів від пропріоцепторів паретичних кінцівок і зміцню­вались м'язи. При спастичному паралічі основні зусилля спрямовані на трену­вання керуванням м'язами, на їх розтягнення і розслаблення. При стійкому по-• рушенні функції ЛФК сприяє формуванню компенсацій як тимчасових, так і постійних.

Лікувальний масаж, як і ЛФК, є головним засобом активної функціональної терапії у комплексному лікуванні захворювань і травм нерво­вої системи. Лікувальна дія масажу проявляється трьома основними механіз­мами: нервово-рефлекторним, гуморальним, механічним.

Масаж справляє виразну дію на ЦНС при порушеннях її діяльності. Під час застосування диференційованих за формою, силою і тривалістю масажних маніпуляцій виникає можливість змінювати функціональний стан кори голов­ного мозку, знижувати чи підвищувати загальну нервову збудженість, підсилю­вати глибокі та відновлювати втрачені рефлекси, знімати біль, поліпшувати ре­гулюючу і координуючу функцію ЦНС. При парезах і паралічах центрального походження масаж знижує збудженість рухових клітин спинного мозку, що сприяє покращанню функціонального стану нервово-м'язового апарату.

Масаж також виразно впливає на периферичну нервову систему. Він акти­візує динаміку основних нервових процесів, покращує кровопостачання, окис­но-відновні і обмінні процеси у нервовій тканині. Масаж стимулює регенера­цію нерва при порушенні його безперервності, сприяє прискореному росту ак-

375

Фізична реабілітація

еонів, протидіє утворенню рубцьових тканин або робить їх більш еластич­ними. У разі застосування вібраційного масажу з'являється можливість впли­вати на збудливість нервів: слабі вібрації викликають збудження недієздатних нервів, а відносно сильні — зниження нервової збудженості. Вібрація, яка має виразну рефлекторну дію, підсилює, а інколи відновлює глибокі рефлекси.

Позитивні зміни виникають у м'язах при спастичних паралічах, що спос­терігаються після травм головного і спинного мозку, інсульту, при дитячому церебральному паралічі, хворобі Літтля. Точковий масаж паретичних розгина­чів стимулює їх функцію, одночасно викликає розслаблення антагоністів-зги-начів, що знаходяться в стані гіпертонусу і рефлекторних контрактур. Систе­матична стимуляція точковим масажем паретичних м'язів, коли її проводять у визначений час, визначеної сили і тривалості, забезпечує формування у хворо­го умовних рефлексів і приводить до відновлення правильних рецепрокних зв'язків м'язів-антагоністів.

Масаж запобігає трофічним порушенням у паретичних м'язах і підтримує функцію шкіри, покращує кровопостачання і обмінні процеси в уражених м'язах, шкірі, зміщує і розтягує її, поліпшує шкірно-м'язовий тонус, протидіє утворенню пролежнів, сприяє розсмоктуванню тканинних інфільтратів.

Фізіотерапію застосовують на всіх етапах реабілітації. Лікувальна дія фізичних чинників проявляється шляхом нервово-рефлекторного і гумо­рального механізмів.

Всі природні і преформовані чинники більшою чи меншою мірою вплива­ють на змінені патологією функції нервової системи. Вони нормалізують ос­новні нервові процеси в ЦНС, зміцнюють процеси активного гальмування, сприяють підвищенню функціональних умовно-рефлекторних зв'язків, змен­шують підвищену нервову збудженість, вегетативно-соматичні порушення, нормалізують сон і психоемоційну сферу при функціональних розладах ЦНС. Спеціальні фізіотерапевтичні процедури сприяють вирівнюванню коркової нейродинаміки, зменшенню позамежного гальмування, що розповсюджується при травмах головного мозку на кору і нижче розташовані відділи ЦНС і суп­роводжується порушеннями коркової регуляції вегетативних функцій.

Фізичні чинники стимулюють трофічну функцію нервової системи, поліп­шують мікроциркуляцію, окисно-відновні і обмінні процеси, розсмоктування вогнищ крововиливу, гемо- і лімфодинаміку, процеси регенерації нервових тканин. Вони протидіють розростанню сполучнотканинних елементів і гліаль-них рубців, попереджають утворення трофічних порушень шкіри, виразок, пролежнів, контрактур або сприяють їх ліквідації.

Під впливом фізіотерапевтичних процедур зменшуються больові відчуття, парестезії, головний біль, відновлюється або покращується функція нервово-м'язового апарату, суглобів. Процедури сприяють розширенню судин, справля­ють протизапальну, гіпосенсибілізуючу дію, загартовують організм, продовжу­ють період ремісії при хронічному перебігу захворювання.

Механотерапію застосовують, переважно, у післялікарняний перь од реабілітації у вигляді маятникових та блокових апаратів. Вона сприяє усу­ненню контрактур, відновленню функції суглобів, сили і витривалості м'язів.

376