Розділ 6. Фізична реабілітація при дефектах постави, сколіозах та плоскостопості

6. Стоячи на гімнастичній палиці, стопи паралельно. Напівприсідання і присідання впоєд­нанні з рухами рук.

7. Стоячи на рейці гімнастичної стінки, хват руками на рівні грудей, напівприсідання іпри­сідання.

8. Стоячи на рейці гімнастичної стінки. Піднімання на носки і повернення у в.п.

9. Стоячи на набивному м'ячі. Присідання у поєднанні з рухами рук.

У ру сі:

1. Ходьба на носках.

2. Ходьба на зовнішніх краях стоп.

3. Ходьба в положенні носки всередину, п'ятки назовні.

4. Ходьба в положенні носки всередину, п'ятки назовні, з почерговим підніманням на носки.

5. Ходьба на носках на напівзігнутих ногах.

6. Ходьба на носках з високим підніманням колін.

7. Ковзні кроки з одночасним згинанням пальців.

8. Ходьба по ребристій дошці.

9. Ходьба вниз по похилій поверхні.

10. Ходьба на носках вгору і вниз по похилій поверхні.

Рис.6.13. Устаткування для профілактики і лікування плоскостопості:

1 — мішечок з піском; 2 — напівкруглий брус; 3 — брус з нахиленими площинами; 4 — дерев'яні циліндри; 5 — м'яч; 6 — медбол; 7 — дрібні предмети; 8 — рушник; 9 — рушник з вантажем; 10 — гімнастична па­лиця; 11 —булава; 12 — гімнастична стінка; 13—тренажер для стоп; 14 — гвинтовий стілець; 15 — ящик з піском; 16 — доріжка поролонова або гумова; 17 — качалка з гумками; 18 — підставка з валиками; 19 — прилад дляелектромасажу стоп; 20 — дитячий велосипед зі спеціальними педалями; 21 — динамометр для вимірювання сили стоп у дітей; 22 — велотренажер для дітей

371

Фізична реабілітація

Лікувальний масаж проводять 1,5-2 міс курсами протягом всьо­го періоду лікування плоскостопості для: усунення або зменшення болючості у деформованих стопах, м'язах кінцівок та покращання крово- і лімфообігу в них; поліпшення скорочувальної здатності і сили м'язів гомілки та зміцнення зв'язкового апарату стоп; нормалізації склепіння стоп; підвищення загального тонусу організму. Використовують класичний масаж і самомасаж, котрий по­чинають з гомілки у положенні лежачи на животі. Масажують м'язи внутріш­ньої і зовнішньої її сторони, потім тильну сторону стопи, а далі переходять на підошву, застосовуючи погладжування, розтирання, розминання, постукуван­ня. Після цього повертаються до масажування м'язів гомілки і потім стопи. Тривалість масажу 8-12 хв, рекомендується його повторювати двічі на день.

Фізіотерапію призначають одночасно з іншими засобами фізичної реабілітації. її завдання: ліквідувати біль, поліпшити кровообіг і трофіку тка­нин стопи і гомілки; зміцнити нервово-м'язовий і зв'язковий апарати стопи; за­гартувати організм. Використовується діадинамотерапія, електростимуляція великогомілкового м'яза та довгого м'яза — розгинача пальців, теплі ножні ванни, обтирання, обливання, купання, сонячні та повітряні ванни.

Ефективність фізичної реабілітації при плоскостопості проявляється взменшенні або повному зникненні неприємних відчуттів і болю при тривало­му стоянні і ходьбі, усуненні дефекту стоп, нормалізації постави та ходи, по­ліпшенні фізичної працездатності.

Взагалі плоскостопість, особливо найбільш поширену статичну плоско­стопість, слід попереджати, використовуючи різні предмети, прилади і устат­кування (рис. 6.13). Починати це треба з раннього дитячого віку. В заняття фіз­культурою слід включати спеціальні вправи для формування і зміцнення скле­пінь стопи, заохочувати періодично ходити босоніж по підлозі, пухкій землі, піску, гальці. Сприяє профілактиці плоскостопості носіння взуття з твердою підошвою, невеликим каблуком і шнурівкою, раціональний руховий режим, а головне— регулярні заняття фізичною культурою і спортом.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що таке постава? Які ознаки правильної постави і які її дефекти виникають у са­гітальній і фронтальній площинах?

2. За допомогою яких засобів фізичної реабілітації зміцнюють м'язовий корсет, ви­ховують навичку правильної постави?

3. Які особливості методики коригуючої гімнастики при дефектах постави?

4. Що таке сколіоз? Які причини деформації хребта і чим характеризуються ступені сколіозу?

5. Які завдання і як застосовують ЛФКта фізіотерапію на етапах реабілітації?

6. Які особливості застосування лікувального масажу при сколіозах?

7. Що таке плоскостопість? Які причини її виникнення і як визначають стан скле­піння стопи?

8. Які завдання і як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації при лі­куванні плоскостопості?

РОЗДІЛ 7

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ

ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ І ТРАВМАХ

НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Розрізняють хвороби нервової системи, що пов'язані зі структурними ор­ганічними порушеннями мозку та нервових стовбурів, і неврози, при яких збе­режена анатомічна цілісність, але є зміни функцій головного мозку. Причина­ми цього можуть бути: травма, інтоксикація, розлади обміну речовин, пере­втомлення, емоційне перенапруження. Основними проявами пошкоджень і захворювань нервової системи є розлади рухів, чутливості, трофіки, рефлексів.

Розлади рухів визначаються повною відсутністю м'язового скорочення (параліч або плегія) і частковим випадінням рухової функції {парез). Параліч (парез) однієї кінцівки має назву відповідно моноплегії (монопарезу), обох кін­цівок з одного боку тіла — геміплегії (геміпарезу), симетричних кінцівок — параплегії (парапарезу), трьох кінцівок — триплегії (трипарезу), чотирьох — тетраплегії (тетрапарезу). Паралічі і парези можуть бути двох видів: спастичні і в'ялі.

Спастичний параліч виникає при травмах і захворюваннях ЦНС — перед­ньої центральної звивини кори великих півкуль чи пірамідного шляху. Він ха­рактеризується відсутністю довільних рухів, високим м'язовим тонусом і ви­сокими сухожильними рефлексами, появою патологічних рефлексів, синкіне-зій (побічні, мимовольні супутні рухи).

В 'ялий, або атонічний, параліч виникає при ураженні передніх рогів та ко­рінців спинного мозку і периферичних нервів. Для нього характерна відсут­ність довільних і мимовільних рухів, сухожильних рефлексів, низький тонус і атрофія м'язів.

Розлади рухів можуть також виявлятися порушеннями координації (атаксія) і гіперкінезами — рухами, що позбавлені фізіологічного значення і виникають мимовільно. До них відносяться судоми, атетоз (червоподібні ско­рочення м'язів пальців кінцівок), тремтіння.

При захворюваннях і травмах нервової системи можуть виникати розлади чутливості. Це анастезія — повне випадіння тактильної чутливості, гіпесте­зія — пониження чутливості, гіперстезія — підвищення чутливості. При пору­шеннях поверхневої чутливості хворий не розрізняє тепло і холод, не відчуває уколів. У випадках розладу глибокої чутливості в нього зникає уява про поло-

373

Фізична реабілітація

ження кінцівок у просторі, рухи стають некерованими. Порушення чутливості виникають при ушкодженнях периферичних нервів, задніх рогів і корінців спинного мозку, провідних шляхів і тім'яної частини кори великих півкуль.

Пошкодження спинного мозку і периферичних нервових стовбурів викли­кають трофічні зміни. На фоні змін больової, температурної, тактильної, м'язовосуглобової чутливості, крово- і лімфообігу, в ділянках з порушеною іннервацією шкіра стончується, робиться сухою, з'являються тріщини, вираз­ки, пролежні, місцеве змертвіння тканин.

Захворювання і пошкодження нервової системи лікують комплексно, вико­ристовуючи консервативні і оперативні методи. Серед них засоби фізичної реабілітації, що цілеспрямовано діють на різноманітні прояви патологічного процесу, мають надзвичайно велике значення.

7.1. КЛІНІКО-ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Лікувальну фізичну культуру застосовують на всіх етапах реабілітації хворих. При захворюваннях і пошкодженнях нервової системи во­на реалізує стародавній принцип "лікування собі подібним", тобто лікує руха­ми порушення функції рухів. Лікувальна дія фізичних вправ проявляється у вигляді чотирьох основних механізмів: тонізуючого впливу, трофічної дії, фор­мування компенсацій, нормалізації функцій, серед яких перший і останній є провідними при цій патології.

Фізичні вправи втягують у реактивну відповідь всі компоненти нервової системи, починаючи від кори головного мозку до периферичних рецепторів. Змінюється функціональний стан ЦНС, поліпшуються її регуляторна здатність та тонус, рефлекторна діяльність і набуття нових умовних рефлексів. Фізичні вправи стимулюють створення нової позитивної домінанти, яка за законами негативної індукції пригнічує і сприяє усуненню патологічного застійного вог­нища у корі головного мозку. Рухи нормалізують динаміку основних нервових процесів, їх силу, рухливість і врівноваженість, регуляторну функцію ЦНС і викликають позитивні емоції, що особливо важливо у лікуванні хворих на нев­рози — неврастенію, істерію, психостенію.

Тонізуючий і стимулюючий вплив фізичних вправ на організм, що забез­печується насамперед нервовим механізмом, доповнюється також гумораль­ним та ендокринним. Взаємодія і єдність цих механізмів забезпечує загальну реакцію хворого, викликає зміни функції органів і систем організму. Причому одне лише уявлення про фізичне навантаження викликає зрушення гемодина-міки, газообміну, біопотенціалів м'язів (рис. 7.1), настроює організм на по­дальшу роботу і знижує психічну пригніченість, що нерідко спостерігається при травмах і захворюваннях нервової системи

Фізичні вправи активізують трофічні процеси. Рухи активні і пасивні по­ліпшують крово- і лімфообіг, живлення і обмін речовин, стимулюють регене­рацію нервових волокон і рубцювання пошкоджених тканин, зменшують ймо-

374