Розділ 6. Фізична реабілітація при дефектах постави, сколіозах та плоскостопості

Рис. 6.7.Коригуючі впра­ви при правобічному грудному і лівобічному поперековому сколіозі:

1 — активно-пасивна корек­ція хребта перед дзеркалом;

2 — пасивна корекція на на-

хиленій площині

Рис.6.8. Деторсійні вправи: 1 — комбінована вправа при правобічному грудному і лі­вобічному поперековому ско­ліозі; 2 — вправи на нахиле­ній площині при попереково­му сколіозі

вати. Асиметричні вправи виконують з вихідних положень лежачи, в упорі стоя­чи на колінах, стоячи і в русі. Протипоказані вони при прогресуванні сколіозу.

Деторсійні вправи (рис. 6.8) застосовують при сколіозі, коли переважає ви­ражена торсія хребців. Ці вправи передбачають обертання хребців у бік, про­тилежний торсії; корекцію сколіозу з вирівнюванням таза; розтягнення скоро­чених та зміцнення розтягнутих м'язів у поперековому і грудному відділах. Деторсійні вправи виконують з вихідного положення, лежачи на нахиленій площині (профілакторі Євмінова), упору стоячи на колінах, стоячи, у висі на гімнастичній стінці.

У комплексах лікувальної гімнастики велику увагу приділяють дихальним вправам, які не тільки підвищують функціональні можливості дихальної та серцево-судинної систем, але й сприяють активній корекції хребта і грудної клітки. Під час виконання вправ слід постійно звертати увагу на виховання і закріплення навички правильної постави, вимагати точного виконання вправ.

Складовим елементом комплексного лікування сколіотичної хвороби є плавання та гідрокінезитерапія. Мотивація занять, умови та принципи їх вико-

365

Фізична реабілітація

Рис. 6.9.Схема класичного дифе­ренційованого масажу при сколі­озі II—III ступеня (за A.M. Рейзма-ном, 1963). А — вигляд ззаду: 1 — розслаблення і розтягування верх­нього трапецієподібного м'яза; 2— зміцнення довгих м'язів у грудній ді­лянці реберного виступу і зниженням його висоти ритмічним надавлюванням на ребра; 3 — розслаблення і натягуван­ня запалих м'язів у ділянці поперекової ввігнутості; 4 — відтягування крила клубової кістки; 5 — зміцнення м'язо­вого валика, зниження його висоти і формування талії; 6 — розслаблення і розтягування міжреберних м'язів і зв'язок в ділянці грудної ввігнутості; 7 — відтягування кута лопатки; 8 — зміцнення м'язів над лопаткою і верх­ньою частиною трапецієподібного м'яза; Б — вигляд спереду:

1 — зміцнення м'язів плечового пояса;

2 — зміцнення м'язів на стороні перед­нього реберного горба і вирівнювання його надавлюванням у напрямку доза-ду; 3 — зміцнення м'язів живота; 4 — вирівнювання реберних дуг захоплю­ванням їх від хребта і направляючи допереду; 5 — розслаблення грудних

м'язів і відтягування

ристання аналогічні тим, що і при дефектах постави. Однак методика плаван­ня, використання спеціальних фізичних вправ на суші і у воді зазнає зміни. Відмінною особливістю методики є суворий контроль за стабілізацією хребта у положенні корекції при виконанні всіх вправ і виключення тих, які призво­дять до його мобілізації. Всі ці вимоги найбільше задовольняє спосіб брас на грудях. Плавальні рухи рук і ніг симетричні, виконуються послідовно в одній площині, виключені коливання хребта навколо поздовжньої осі. Рекомендують плавати у повільному темпі, з подовженою фазою ковзання після поштовху но­гами.

Лікувальний масаж справляє загальнофізіологічну дію на орга­нізм; застосовується ще й з метою пасивної корекції сколіозу, зміцнення роз­тягнутих та розслаблення і розтягнення скорочених м'язів тулуба.

Застосовують класичний масаж і підводний душ-масаж. Масажують, пе­реважно, довгі м'язи спини, міжлопаткову ділянку, задню і бокову поверхні грудної клітки, косі м'язи живота. Масаж хворим на сколіоз II—III ступеня проводять диференційовано (рис. 6.9): на боці опуклості, де м'язовий тонус ослаблений і м'язи розтягнуті, масажують інтенсивно з використанням всіх прийомів; на ввігнутому боці м'язовий тонус підвищений і тому застосову­ють погладжування, вібрацію, розтягнення м'язів, що сприяють їх розслаб­ленню.

366

Розділ 6. Фізична реабілітація придефектах постави, сколіозах та плоскостопості

Фізіотерапію використовують для покращання крово- та лімфообі-гу; знеболюючої, загал ьнозміцнюючої, коригуючої дії на хребет і тулуб; зміц­нення м'язів спини; нормалізації функції нервово-м'язового комплексу і міне­рального обміну; підвищення пристосувальних можливостей та неспецифічної опірності організму, загартування. Застосовують електростимуляцію ослабле­них м'язів спини, діадинамотерапію, електрофорез анестезуючої суміші, каль­цію та фосфору, УВЧ-терапію, ультрафіолетове опромінювання, парафіно-озо-керитні аплікації, хвойні або прісні ванни (36-37 °С), душ струменевий або циркулярний, сонячні і повітряні ванни, кліматолікування.

6.3. ПЛОСКОСТОПІСТЬ

Плоскостопість — це деформація стопи, що характеризується сплощен­ням її склепіння. Розрізняють поздовжнє і поперечне склепіння. В нормальній стопі поздовжнє склепіння має форму ніші і простягається від основи велико­го пальця до початку п'ятки та від внутрішнього краю підошви до її середини. Поперечне склепіння являє собою дугу, що утворюється головками плеснових кісток з опорою на 1-шу і 5-ту. Головною силою, що підтримує склепіння сто­пи, є м'язи-супінатори (передній і задній великогомілкові м'язи) і м'язи-згина-чі (особливо довгий згинач великого пальця).

При зниженні поздовжнього склепіння стопи виникає поздовжня плоско­стопість, а поперечного — поперечна плоскостопість. Іноді ці форми плос­костопості сполучаються. Поздовжня плоскостопість часто супроводжується відведенням переднього відділу стопи, підняттям її зовнішнього краю і прона-цією п'ятки (рис. 6.10), так званим вальгусом стопи (плосковальгусна стопа). У таких випадках внутрішня кісточка помітно висувається, а зовнішня — западає.

При плоскостопості одночасно зі змен­шенням висоти склепінь відбувається скру-чення стоп, у зв'язку з чим осьове наванта­ження припадає на сплощене внутрішнє скле­піння. Ресорність стопи різко знижується. При сплощенні склепіння суглобово-зв'язко­вий апарат розтягується, м'язи слабнуть, кіст­ки стопи опускаються і стискають нервові гі­лочки підошовної поверхні стоп, що спричи­няє біль у різних ділянках стопи, п'ятки. Больові відчуття можуть також виникати на тильній стороні стопи, кісточках, м'язах го­мілки, стегна і, інколи, поперековій ділянці. Пацієнтів непокоїть також підвищена втом­люваність під час ходьби або тривалому сто­янні, головний біль. У них змінюється хода, часто спостерігається сколіоз, ослаблюється

367

Фізична реабілітація

м'язова система, знижується фізична працездатність, нерідко виникають по­рушення функцій внутрішніх органів (рис. 6.11).

Плоскостопість буває уродженою і набутою. Уроджена зустрічається по­рівняно рідко і є вадою внутрішньоут-робного розвитку скелета стопи. Набута плоскостопість, залежно від причин, що її викликали, поділяється на рахітичну, паралітичну, травматичну і статичну. Остання — найбільш розповсюджений вид плоскостопості. Головною причи­ною статичної плоскостопості є слаб­кість м'язів і зв'язкового апарату, що підтримують склепіння стопи. Воно мо­же виникати при надмірній утомі, при тривалому стоянні, носінні тісного взуття, особливо вузького, або на висо­ких підборах, з товстою підошвою. При ходьбі на високих підборах виникає пе­рерозподіл навантаження з ділянки п'ятки на ділянку поперечного склепін­ня, яке може не витримувати його, і то­ді починає формуватися поперечна плоскостопість.

Стан склепіння стопи визначають візуально і при підозрі на плоскосто­пість ступінь її сплющення досліджу­ється за допомогою плантограм — відбитків стопи. Найчастіше у практиці ви­користовується метод Чижина. Суть його: досліджуваному пропонують стати спочатку на поролон або повстину, змочену 10 % розчином півторахлориду за­ліза, а потім — на папір, зволожений 10 % розчином таніну в спирті. В місцях контакту стопи з папером залишається темний відбиток підошов — плантогра-ма. На рис. 6.12 представлено плантограми нормальної, сплощеної і плоскої стопи та наведено лінії для їх аналізу.

На плантограмі нормальної стопи ділянка п'ятки з'єднується з передньою частиною стопи вузьким перешийком. На відбитку сплощеної стопи цей пере­шийок значно ширший, а плоска стопа його не має і ділянка п'ятки не звужу­ючись переходить у передній відділ стопи. Для визначення ступеня сплощен­ня стопи на плантограмі проводять кілька ліній: дотичну до найбільш виступа­ючих точок внутрішньої частини стопи (ВГ); лінію АБ, що проходить через ос­нову II пальця до середини п'яти (поздовжня вісь стопи); лінію ДЖ, що пер­пендикулярна до АБ і проходить через її середину до перетину з дотичною (ВГ). На останній лінії відмічають точку Д (зовнішній край відбитка), точку Е

368

Розділ 6. Фізична реабілітація при дефектах постави, сколіозах та плоскостопості

(внутрішній край відбитка) і точку Ж, що виникає у місці перетину з дотичною лінією. За цими точками визначають індекс стопи, тобто відношення ширини опірної частини її (ДЕ) до незавантаженої частини стопи (ЕЖ). Цей індекс у нормальній стопі наближається до 1, сплощеної — коливається від 1 до 2, а плоскі мають індекс понад 2.

Плоскостопість лікують комплексно, тривало. Широко використовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, спеціальне взуття і устілки-супінато-ри, загальні гігієнічні засоби. При значній плоскостопості корекції досягають гіпсовими пов'язками з фіксацією стопи у варусному положенні, а інколи вдаються до хірургічного втручання.

Лікувальна фізична культура застосовується при всіх ви­дах плоскостопості. її завдання: зміцнення всього організму, підвищення сило­вої витривалості м'язів нижніх кінцівок; корекція деформації стоп, усунення вальгусної постановки п'ятки і збільшення висоти склепінь стопи; виховання і закріплення стереотипу правильної постави тіла та нижніх кінцівок при стоян­ні і ходьбі. ЛФК призначають за трьома періодами (ввідний, основний і зак­лючний).

У ввідний період спеціальні вправи для м'язів гомілки і стопи виконують з положення лежачи і сидячи, що виключає вплив маси тіла на склепіння стоп. Спеціальні вправи чергують із вправами на розслаблення та загальнорозвива-ючими для всіх м'язових груп. У цей період бажано вирівняти тонус м'язів го­мілки, покращити координацію рухів.

В основний період слід досягти корекції положення стопи і закріпити йо­го. Використовують вправи для зміцнення переднього і заднього великогоміл­кових м'язів і згиначів пальців, вправи з поступовим збільшенням навантажен­ня на стопи. В комплекси включають вправи з предметами: захват пальцями ніг дрібних предметів (камінців, кульок, олівців, квасолі та ін.) і їх перекладан­ня (збирання пальцями ніг килимка з м'якої тканини, катання підошвами пали­ці тощо). Для закріплення корекції використовують спеціальні види ходьби —

Фізична реабілітація

на носках, п'ятках, зовнішній поверхні стоп, з паралельною постановкою стоп. Виправленню положення п'ятки сприяють також ходьба по похилій поверхні, ребристій дошці. Частину спеціальних вправ слід виконувати у фіксованому положенні головок плюсневих кісток на поверхні підлоги, у якому напружен­ня згиначів пальців призводить не до їх згинання, а до збільшення висоти поз­довжнього склепіння. Всі спеціальні вправи включають у заняття разом із за-гальнорозвиваючими при зростаючому дозуванні і поєднуються з вправами на виховання правильної постави.

У заключний період до лікувальної та ранкової гігієнічної гімнастики дода­
ють лікувальну ходьбу, теренкур, гідрокінезитерапію та спортивно-прикладні
вправи. Використовують плавання вільним стилем, рухливі і спортивні ігри, їз­
ду на велосипеді, ходьбу на лижах, катання на ковзанах, близький туризм. Од­
нак обмежують вправи з обтяженнями у вихідному положенні стоячи, стрибко­
ві вправи.                          :

Наводимо спеціальнівправи, щорекомендується використовувати у занят­тяхЛФК при плоскостопості у різних вихідних положеннях.

Лежачи на спині:

1.Почергове і одночасне відтягування пальців ніг з одночасним їх су лінуванням.

2. Зігнути ноги, впертися стопами в підлогу. Розведення і зведення п'яток. Після серії ру­хів — розслаблення.

3. Почергове і одночасне незначне піднімання п'яток від опори.

4. Ноги зігнуті у колінах і розведені, стопи торкаються одна одної підошвами. Відведення іприведення п'яток з упором на пальці.

5. Покласти зігнуту в коліні ногу на коліно другої, напівзігнутої, ноги. Колові рухи стопи в одну та іншу сторону. Те саме, змінивши положення ніг.

6. Ковзні рухи стопою однієї ноги по гомілці іншої, "охопивши" гомілку. Те саме другою ногою.

Сидячи:

1. Ногизігнуті, стопи паралельно. Одночасне і почергове піднімання п'яток.

2.Одночасне і почергове тильне згинання стоп.

3. Піднімання п'ятки однієї ноги з одночасним тильним згинанням стопи другої ноги.

4. Ноги прямі. Згинання і розслаблення стоп.

5. Покласти одну ногу стопою на коліно другої ноги.

6. Захват пальцями ніг дрібних предметів і перекладання їх на інше місце.

7. Сидячи по-турецьки, підігнути пальці ніг. Нахиляючись вперед, встати з опорою на тиль­ну поверхню стоп.

8. В упорі сидячи ззаду розвести коліна і підтягнути стопи до сідниць.

Стоячи:

1. Стопи паралельно на ширині ступні, руки на пояс. Підніматися на носках одночасно і по­чергово. Піднімати пальці ніг з опорою на п'ятки одночасно і почергово. Перекат з п'ят­ки на носок і навпаки.

2. Напівприсідання і присідання на носках, руки в боки, вгору, уперед.

3. Стопи паралельно. Перекат на зовнішні краї стопи і навпаки.

4. Носки разом, п'ятки нарізно. Напівприсідання і присідання у поєднанні з рухами рук.

5. Стопи паралельно, руки на пояс. Почергове піднімання п'яток.

370