Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

тіл хребців та поява горба, а інколи і спиномозкових розладів. Цей активний процес триває кілька років, а потім стихає, але назавжди залишаються деформа­ції суглобів, порушення їх функцій, аж до анкілозу.

Артрити лікують комплексно. Призначають протизапальні, знеболюючі, гормональні, вітамінні та інші препарати, дієтотерапію зі зменшенням рі­дини і солі; застосовують ортопедичні методи, засо­би фізичної реабілітації.

Лікарняний період реабілітації.Застосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, працетера-пію.

Лікувальну фізичну культуру призначають після затихання гострих проявів ар­триту і переходу захворювання в підгостру фазу під час постільного режиму. її завдання: підвищення тонусу ЦНС і створення у хворого впевненості в сприятливому результаті лікування; активізація ді­яльності серцево-судинної і дихальної систем; поліпшення загальної і місцевої гемодинаміки, трофічних і регенеративних процесів у суглобах і оточуючих тканинах, зменшення їх набряку; попередження контрактур і порочних поло­жень, руйнування неповноцінних тимчасових компенсацій; поступове віднов­лення функції уражених суглобів.

ЛФК застосовують у формах лікувальної і ранкової гігієнічної гімнасти­ки, самостійних занять по кілька разів на день. Комплекси складають з прос­тих загальнорозвиваючих, дихальних статичних та динамічних вправ і спеці­альних вправ на розслаблення м'язів, що прилягають до уражених суглобів. Рухи в них починають з пасивних, потім активних, виконуваних зі сторон­ньою допомогою і, нарешті, активних, виконуваних самостійно. Вправи вико­нують у полегшених умовах (ковзні поверхні, роликові візки та ін.) у повіль­ному темпі по всіх осях, з якомога повною амплітудою. При цьому слід уни­кати підсилення болючості, тому що рефлекторно збільшується напруження м'язів і зменшується амплітуда руху. Тривалість занять з лікувальної гімнас­тики — 10-15 хв.

У напівпостільному режимі вводять вправи з предметами, невеликимиобтяженнями і опором, співдружні вправи з включенням уражених і симет­ричних здорових суглобів, махові рухи. Використовують вправи на розслаб­лення, прикладні, а також такі, що, у разі необхідності, формують компенса­ційні рухи замість різко порушених або втрачених. Тривалість заняття з лі­кувальної гімнастики 25-30 хв (табл. 5.7). Самостійні заняття проводяться 8-10 разів на день по 5-8 хв.

Вільний руховий режим передбачає використання загальнорозвиваючих вправ для всіх м'язових груп, що виконуються з різних вихідних положень. Застосовують дихальні і спеціальні вправи для уражених суглобів з предмета­ми, на приладах, у розслабленні, махові. Обов'язковим компонентом занять є

335

Фізична реабілітація

Таблиця 5. 7. Орієнтовна схема занять з лікувальної гімнастики у напівпостільному режимі (за М. І. Фонарьовим і Т. О. Фонарьовою, 1983)

вправи побутового і професійного характеру. В заняття включають ускладнену ходьбу з переступанням предметів різної висоти і об'єму, вправи на координа­цію рухів і вироблення м'язово-суглобового відчуття, елементи спортивних ігор. Рекомендують вправи у воді.'Тривалість заняття з лікувальної гімнасти­ки — 30-35 хв. Продовжують багаторазове протягом дня повторення самостій­них занять.

Лікувальний масаж застосовують одночасно з ЛФК для змен­шення болю, ригідності і атрофії м'язів, протидії розвитку контрактур, поліп­шення кровопостачання і трофічних процесів, розсмоктування набряку у суг­лобі і оточуючих тканинах; підготовку м'язів до виконання спеціальних фізич­них вправ. Проводять масаж м'язів ураженої кінцівки, використовуючи пог­ладжування, розтирання і розминання невеликої інтенсивності. Масаж засто­совується перед початком заняття з лікувальної гімнастики і в процесі її прове­дення комбінується з пасивними та активно-пасивними вправами.

Фізіотерапію призначають раніше за усі інші засоби фізичної реа­білітації для протизапального, знеболюючого впливу на суглоби, гіпосенсибі-лізуючої дії; активізації функції надниркових залоз, імунологічних процесів; покращання мікроциркуляції і трофіки тканин, зменшення їх набряку; віднов­лення і збереження функції суглобів. У гостру фазу розвитку захворювання ви­користовують УФО, солюкс, світлову ванну, електрофорез лікарських речовин, діадинамотерапію, індуктотермію і ультразвук на ділянку надниркових залоз. Після затихання гострих проявів хвороби додається мікрохвильова терапія, магнітотерапія, ультразвук та індуктотермія на ділянку суглобів.

336

Р о з лі л 5. Фізична реабілітація призахворюваннях внутрішніх органів і суглобів

Працетерапія розпочинається у напівпостільному режимі з метою активізації уражених ділянок опорно-рухового апарату і збереження трудових навичок. Використовують прийоми самообслуговування, нескладні роботи (писання, малювання, виготовлення марлевих тампонів, конвертів, скручуван­ня бинтів, в'язання, збирання і розробка іграшок тощо).

У післялікарняний період реабілітаціїзастосовують ЛФК, лікувальниймасаж, фізіотерапію, механотерапію, працетерапію.

Лікувальна фізична культура має такі завдання: віднов­лення нормального механізму рухів в уражених суглобах або стабілізація пос­тійних компенсацій; підвищення сили і витривалості м'язів, загальне зміцнен­ня організму; стимуляція діяльності серцево-судинної і дихальної систем; пок­ращання і підтримання фізичної працездатності пацієнтів і адаптація до побу­тових і виробничих навантажень.

Основою комплексів лікувальної гімнастики і самостійних занять є спеці­
альні вправи, які забезпечують максимальне збереження функцій суглобів або
утворення і підтримання стійкої компенсації. Використовують активні рухи у
кожному суглобі, махові рухи з обтяженнями і без них, вправи на зміцнення
слабких м'язів і розтягування м'язово-зв'язкового апарату уражених суглобів.
При виконанні останніх не можна допускати появи значного болю, оскільки
при цьому виникають рефлекторні напруження м'язів і зменшується обсяг ру­
хів у суглобах. Комплекси насичують загальнорозвиваючими, дихальними і
вправами на розслаблення. Рекомендують гідрокінезитерапію, ходьбу, рухливі
ігри, теренкур, прогулянки.                                                                  ......

Лікувальний масаж застосовують для поліпшення функцій суг­лобів, розтягнення їх м'язово-зв'язкового апарату, підсилення скорочувальної здатності м'язів, попередження розвитку сполучно-тканинних зрощень ім'язових атрофій.

При ураженні суглобів верхніх кінцівок масажують паравертебральні зони спинномозкових сегментів D7—Dl, C7—СЗ, м'язи спини, дельтоподібні, вели­кі грудні та хворої руки, використовуючи погладжування, розтирання, розми­нання і вібрацію. При масажуванні ураженого суглоба використовують поглад­жування, розтирання всієї його поверхні і роблять поздовжнє кінцями пальців і щипцеподібне погладжування, кругові розтирання, штрихування, безперер­вну вібрацію кінцями пальців і долонею. Місця прикріплення сухожилків, суг­лобові сумки масажують ретельно. Масаж поєднують з активними і пасивни­ми рухами хворою кінцівкою.

При ураженні суглобів нижніх кінцівок масажують паравертебральні зони спинномозкових сегментів S5—SI, L5—LI, D12—D11, м'язи сідниць, хворої ноги та уражені суглоби, що роблять за методикою масажу рук. Окрім сегмен­тарно-рефлекторного та класичного масажу рекомендують ще гідромасаж.

Фізіотерапію призначають для протидії активізації запального про­цесу і подовження періоду ремісії захворювання; збереження рухів в уражених суглобах і підтримання функцій опорно-рухового апарату; ліквідації вогнища хронічної інфекції; нормалізації нейрогуморальної регуляції та імунологічної неспецифічноїї реактивності організму; стимуляції захисних і компенсаторних

337

Фізична реабілітація

процесів, загального зміцнення і загартування організму. Використовують уль­тразвук, мікрохвильову терапію, індуктотермію ділянки надниркових залоз, електросон, радонові, азотні і шавлієві ванни, грязелікування, парафіно-озоке-ритні аплікації, обливання загальні і місцеві, укутування вологі, дощовий душ, купання, кліматолікування.

Механотерапію застосовують для протидії тугорухливості у суг­лобах, ліквідації контрактур і відновлення амплітуди рухів в уражених сугло­бах; стимуляції циркуляції синовіальної рідини, розвитку сили і витривалості м'язів. Використовують апарати маятникового і блокового типів. Навантажен­ня слід збільшувати обережно, не форсувати його, допускаючи незначний біль при рухах. Для зменшення болю і підготовки уражених суглобів до механоте­рапії рекомендують перед нею проводити теплові процедури.

Працетерапію рекомендують для підтримання рухів в уражених суглобах, відновлення і збереження загальної фізичної працездатності та тру­дових навичок, або розвитку нових і пристосування їх до повсякденного жит­тя. Використовують роботи на друкарській, ручній і ножній швейних машинах, в'язання, столярні і слюсарні роботи, у садку, на присадибній ділянці та ін.

Програма фізичної реабілітації при хворобі Бехтерева через поступове ан-кілозування суглобів хребта має свої особливості. Окрім завдань, що ставлять перед ЛФК при артритах, додаються ще такі: покращання рухливості в ура­жених суглобах хребта, збереження і компенсаторний розвиток рухів у не-ушкоджених відділах хребта; зміцнення м'язів спини і плечового пояса, ди­хальної мускулатури; покращання функції зовнішнього дихання. Особливістю методики, що виникає через статико-динамічні зміни у хребті, є виконання ру­хів з розвантажуючих вихідних положень (лежачи, упор стоячи на колінах) і виключення вправ, що пов'язані з поштовхами і стрясанням хребта. При різко­му обмеженні рухливості в кульшовому і плечовому суглобах під час занять хворих навчають навичок пересування і самообслуговування, а при анкілозі реберно-хребетних зчленувань — вироблення компенсаторного діафрагмаль-ного дихання. Показані витягання у вертикальній ванні масою власного тіла, лежання на твердому ліжку на спині без подушки. Проводиться масаж спини, грудей, кінцівок, шиї; електротеплолікування уражених ділянок хребта, засто­совують загальнозміцнюючі методи фізіотерапії.

Лікування туберкульозного артриту засобами ЛФК проводять у три періо­ди. Воно має свої особливості, що виникають з тривалим до 2-3 років вимуше­ним спокоєм ураженого відділу опорно-рухового апарату. В активній стадії хвороби головним завданням фізичних вправ І періоду є зменшення негатив­них проявів гіпокінезії на організм. Для цього використовують загальнорозви-ваючі вправи для здорових ділянок тіла, що повторюють кілька разів на день. У II період стоїть завдання ліквідувати наслідки тривалого спокою і підготува­ти хворого до ходьби. Використовують різноманітні вправи для всіх ділянок ті­ла, за виключенням ураженого суглоба, вправи на координацію та рівновагу і такі, що готують хворого до користування милицями. У III період, якщо немає анкілозу, можна обережно проводити спеціальні вправи для ураженого сугло­ба і готувати хворого до навантажень побутового і трудового характеру. З фі-

338