Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Холецистит і жовчнокалл'яна хвороба




Холецистит— запалення жовчного міхура. Захворювання виникає внаслі­док проникнення інфекції у жовчні шляхи і жовчний міхур, дискінезії жовчови­відних шляхів і пов'язані з нею порушення відтоку і застій жовчі, зміну її складу, утворення жовчних каменів, гастриту, коліту та інших патологічних процесів в органах травлення. Виникненню холециститу сприяє також жирна та гостра їжа, зловживання алкоголем, малорухливий спосіб життя, слабкість м'язів живота.

Перебіг захворювання, переважно, хронічний з періодами загострення, під час яких з'являється сильний біль у правому підребер'ї, що іррадіюють у ді­лянку правого плеча і лопатки та супроводжуються нудотою, блюванням, ви­сокою температурою. Хворих госпіталізують і призначають жовчогінні, боле­заспокійливі, протизапальні медикаменти, дуоденальні зондування, дієтотера­пію, пиття мінеральної води, тепло.

Жовчнокам'яна хвороба— утворення каменів у жовчному міхурі чи жовчних протоках. Причинами захворювання можуть бути застій жовчі, пору­шення обміну речовин і нормального складу жовчі, інфекція, нераціональне харчування, гіпокінезія, ожиріння, спадковість. Виникненню каменів сприяє холецистит, а запалення жовчного міхура зумовлюється жовчнокам'яною хво­робою. В обох хворобах симптоми схожі, як і перебіг захворювань.

Типовим проявом жовчнокам'яної хвороби є біль, який називають печін­ковою колікою. Зумовлена вона переміщенням каменів, спазмом м'язів міхура і протоків, гострим порушенням відтоку жовчі. Біль гострий, ріжучий, надрив­ний в ділянці правого підребер'я, поширюється на увесь живіт і віддає в ділян­ку правої лопатки, плеча, міжлопатковий простір. Коліка триває від кількох хвилин до кількох годин і супроводжується нудотою, блювотою, запором, здут­тям живота, підвищенням температури.

Лікування жовчнокам'яної хвороби комплексне і нагадує консервативну терапію при холециститі. Однак, якщо таке лікування не має результатів, то застосовують хірургічне втручання. У комплексному лікуванні хворих на холе­цистит і жовчнокам'яну хворобу у лікарняний і післялікарняний періоди реа­білітації призначають фізичну реабілітацію.

У лікарняний період реабілітаціїзастосовують ЛФК, лікувальний ма­саж, фізіотерапію.

Лікувальну фізичну культуру призначають після стихання гострих проявів захворювання у постільному чи напівпостільному режимі за І періодом, а у подальшому — II періодом. ЛФК протипоказана при значних бо­лях, частих нападах жовчнокам'яної хвороби, загостренні супутніх захворю­вань травної системи.

Завдання ЛФК: зменшення і ліквідація запального процесу; усунення застою і порушень відтоку жовчі, сприяння виведенню дрібних каменів; покра­щання крово- та лімфообігу і трофічних процесів у печінці та інших органах травлення; зміцнення м'язів живота, активізація функцій травної системи; нор­малізація діяльності ЦНС і вегетативної нервової системи, підвищення загаль­ного тонусу організму.

314


Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

Методику ЛФК будують з урахуванням анатомо-топографічного розташу­вання печінки, жовчного міхура і протоку, форми дискінезії жовчовивідних шляхів та інших чинників. Насамперед це стосується вихідних положень, що найбільш вигідні для відтоку жовчі. Найкращими є положення на лівому боці, в упорі стоячи на колінах, при яких жовч у міхурі вільно переміщується під впливом сили ваги в сторону вивідного протоку і дванадцятипалої кишки. Ви­порожнити жовчний міхур можна і з положення лежачи на животі за рахунок пресорної дії на нього, що є наслідком підвищення тиску в черевній порожни­ні. Такого результату можна досягнути і в положеннях сидячи та стоячи (рис. 5.20), застосовуючи нахили, повороти тулуба у сполученні з рухами кін­цівками, а також використовуючи вправи для м'язів живота і дихальні. Остан­ні у сполученні з уповільненням дихальних рухів на вдиху і видиху допомага­ють зменшити диспептичні явища (нудота, відрижка) та больові відчуття. Зас­тосовують вихідне положення лежачи на правому боці, що сприяє посиленню масуючої дії діафрагми на печінку та покращанню кровообігу в ній.

Наявність та характер дискінезії жовчних шляхів теж впливає на побудову методики занять лікувальною гімнастикою. Розрізняють гіпокінетичну (ато­нічну) форму порушення скоротливості жовчного міхура і гіперкінетичну (спастичну). Це визначає добір і особливості виконання вправ та навантажен­ня у заняттях лікувальною гімнастикою, що, в основному, ідентичні тим, які застосовуються у хворих на хронічний коліт з атонічними і спастичними запо­рами у І та II періоди ЛФК. Однак у хворих з дискінезією жовчних шляхів три­валість занять дещо більша за рахунок збільшення часу для відпочинку (2-3 хв), що сприяє виділенню жовчі з жовчного міхура. Перед проведенням лікувальної гімнастики хворим слід надавати пасивний відпочинок 5-7 хв, ре­комендується прогрівати ділянку печінки, що стимулює випорожнення жовч­ного міхура під час занять фізичними вправами.

Лікувальний масаж призначають при стиханні загострення про­цесу для нормалізації діяльності вегетативної нервової системи; ліквідації зас­тою жовчі і для попередження утворення жовчних каменів, стимуляції тонусу жовчного міхура при гіпотонічній формі дискінезії і усунення спазму при гі-перкінетичній; покращання крово- та лімфообігу у печінці та інших органах травлення, для активізації моторно-евакуаторної функції кишок. Застосовують сегментарно-рефлекторний і класичний масаж. Масажують паравертебральні зони спинномозкових сегментів СЗ—С4, D6—D10, рефлексогенні зони правої половини грудної клітки, ділянку сонячного сплетення, живота, печінки і жов­чного міхура. Масаж печінки роблять кінчиками пальців і долонею, виконую­чи ніжні погладжування в ділянці органу знизу, ліворуч і праворуч догори; роз­тирання пальцями під реберним краєм і ніжну вібрацію, підштовхування, стря­сання печінки. Масаж ділянки жовчного міхура при атонії його стінок: ніжні циркулярні погладжування, розтирання і безперервна вібрація пальцями, рит­мічні неглибокі натискування. Масаж печінки і жовчного міхура у лікарняний період реабілітації має щадний характер.

Фізіотерапію призначають з перших днів перебування хворого у лі­карні, її завдання: усунення болю і спазмів, ліквідація запального процесу;

315


Фізична реабілітація



Рис. 5.20. Вправи, що

сприяють відтоку жовчі

з жовчного міхура


створення глибокої гіперемії, покращання дренажної функції жовчного міхура і жовчних шляхів, усунення застою і попередження утворення жовчних каменів, нормалізація фізико-хімічних властивостей жовчі. Застосовують солюкс, грілку, УВЧ-терапію, мікрохвильову терапію, діадинамотерапію, індуктотермію, меди­каментозний електрофорез, ультразвук, ванни за Гауффе для верхніх кінцівок, УФО. При гіпокінетичній формі дискінезії жовчного міхура призначають елект­ростимуляцію його ділянки та правого грудочеревного нерва. Цим хворим ре­комендують пити мінеральну воду середньої та високої мінералізації (смирнов-ська, слов'янівська, єсентуки 17 та ін.), а з гіперкінетичною дискінезією — ма­лої і середньої мінералізації (нафтуся, березівська, кримський нарзан та ін.).

Післялікарняний період реабілітаціїпроводиться в поліклініці, санато­рії. Застосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, працетерапію.

Лікувальну фізичну культуру використовують за III періо­дом, її завдання: нормалізація діяльності ЦНС і нейрогуморальної регуляції

316


Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

функцій печінки та жовчовивідної системи; попередження дискінезій і загост­рення захворювання, максимальне подовження ремісії; стимулювання обміну речовин, крово- та лімфообігу у черевній порожнині, моторно-екскреторної функції шлунка і кишечнику; зміцнення м'язів живота та тазового дна, загаль­не зміцнення організму; адаптація до фізичних навантажень виробничого і по­бутового характеру. Використовують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнасти­ку, гідрокінезитерапію, теренкур, піші прогулянки, лижні, катання навелоси­педі, ковзанах, плавання, веслування, спортивні та рухливі ігри.

Комплекси лікувальної гімнастики складають із загальнорозвиваючих і спеціальних вправ — дихальних, на розслаблення, дренажних і для м'язів жи­вота. У методиці занять зберігаються особливості виконання вправ та наванта­ження, як і у попередні періоди ЛФК. В іншому вона, практично, мало чим від­різняється від тієї, що використовують при хронічних колітах звідповідними порушеннями моторно-евакуаторної функції кишечнику.

Лікувальний масаж застосовують у вигляді сегментарно-реф­лекторного і класичного масажу з тією самою метою, що у попередній період реабілітації. Однак інтенсивність його у цей період вища.

Фізіотерапію призначають для нормалізації функціонального ста­ну нервової системи, жовчоутворювальної функції печінки та фізико-хімічних властивостей жовчі; стимуляції дренажної функції жовчного міхура і жовчних шляхів; покращання обмінних процесів і крово- та лімфообігу в черевній по­рожнині; загального зміцнення організму. Застосовують парафіно-озокеритні та грязьові аплікації, солюкс, мікрохвильову терапію, індуктотермію, ультраз­вук, ванни прісні, хвойні, радонові, пиття мінеральної води, кишкові проми­вання, кліматолікування. Використовують електростимуляцію правого грудо­черевного нерва для рефлекторної стимуляції випорожнення жовчного міхура, а також його ділянки при атонії стінок жовчного міхура.

Працетерапію застосовують для підтримання загальної фізичної і професійної здатності та нервово-психічного тонусу пацієнтів. Корисні робо­ти на свіжому повітрі, у садку, на присадибній ділянці.

В цей період пацієнтам показано санаторно-курортне лікування на баль-неопиттєвих і кліматичних курортах.







Спланхноптоз

Спланхноптоз— опущення органів черевної порожнини. Захворювання виникає внаслідок постійних фізичних перенапружень, ослаблення м'язів жи­вота та тазового дна, розтягнення зв'язкового апарату, численних ускладнених пологів, вродженої нервово-м'язової астенії, значного схуднення, порушень постави, малорухливого способу життя. Хворі скаржаться на біль під грудьми, в правому підребер'ї та ділянці пупка, що підсилюється після їди, тривалої ходьби і фізичної праці, підвищену втомлюваність, дратівливість, зниження працездатності. У хворих порушується моторно-евакуаторна функція кишеч­нику, з'являються диспептичні явища, здуття живота, запори.

317


Фізична реабілітація

Спланхноптоз лікують комплексно і проводять лікування, переважно у по­ліклініці. Використовують спеціальні бандажі і ремені для утримання опу­щених органів, дієтотерапію, загальнозміцнюючі заходи, серед яких велику ва­гу мають засоби фізичної реабілітації.

Лікувальну фізичну культуру призначають для створення ' міцного корсету з м'язів живота та промежини і зміцнення усієї м'язової сис­теми; покращання функції травної системи; підвищення тонусу ЦНС і загаль­ної фізичної та професійної працездатності. Використовують ранкову гігієніч­ну та лікувальну гімнастику, самостійні заняття, гідрокінезитерапію, лікуваль­ну ходьбу, прогулянки пішки, на велосипеді, лижах, веслування.

Комплекси лікувальної гімнастики складають із загальнорозвиваючих, ди­хальних і спеціальних вправ: повороти, відведення, приведення і обертання стегон, втягування відхідника, піднімання ніг, таза, присідання, ходьба схрес-ним кроком. Особливостями методики є:

• по-перше, застосування вправ, при виконанні яких органи черевної по­рожнини зміщуються до діафрагми, а не навпаки;

• по-друге, суворе дотримання вихідних положень, що сприяють відновленню нормального розташування внутрішніх органів і зміцненню зв'язок (лежачи на спині з піднятими нижніми кінцівками, колінно-ліктьове, упор стоячи на колінах);

• по-третє, протипоказані вправи, що зміщують органи черевної порожнини і натягують зв'язковий апарат (різкі ривкові рухи, підскоки, стрибки, біг, піднімання ваги понад 5 кг та ін.). При виконанні деяких вправ рекомендується втягувати жи­віт при вдиху, що підсилює дію рухів на органи черевної порожнини. Після закін­чення заняття доцільно відпочити лежачи на спині з трохи піднятим, з допомогою подушки, тазом та напівзігнутими ногами. Таке положення забезпечує розслаблен­ня м'язів живота, нормальне розташування і спокій органам черевної порожнини.

Курс ЛФК поділяють на два періоди. УІ період (рис 5.21), що триває 4-6 тиж, не застосовують вихідні положення сидячи та стоячи, обережно навантажують м'язи живота. Тривалість лікувальної гімнастики 15-20 хв, амплітуда рухів повна, темп повільний та середній. У цей та наступний періоди не рекомендується уріз­номанітнювати та швидко міняти комплекс, тому що тільки після засвоєння пра­вильного виконання вправ починає виявлятись лікувальний ефект занять.

УII період (рис. 5.22) навантаження збільшують, включають вправи, що спри­яють зміцненню м'язів всього тулуба, і такі, що коригують поставу. Курс лікуван­ня продовжується до досягнення клінічного ефекту. Для його підтримання необ­хідно виконувати щоденно фізичні вправи по 20-30 хв протягом усього життя.

Лікувальний масаж призначають для зміцнення м'язів живота і всього організму, повернення органів черевної порожнини у нормальне фізіо­логічне положення, покращання діяльності травної системи, підвищення за­гального тонусу організму. Використовують місцевий масаж живота, загаль­ний ручний і підводний душ-масаж, самомасаж.

Фізіотерапію використовують для покращання тонусу і скоро­чувальної здатності м'язів живота і тазового дна, стимуляції моторно-ек­скреторної функції шлунка і кишечнику, підвищення загального тонусу і загар­тування організму. Призначають електростимуляцію, діадинамотерапію,

318


Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

Рис. 5.21.Комплекс вправ лікувальної гімнастики для хворих із спланхноптозом на перші 4-6 тиж занять (за В.Л.Степановим, 1979)



319


Фізична реабілітація


Рис. 5.22.Комплекс вправ лікувальної гімнастики для занять протягом 1-1,5 міс після лі­кування у стаціонарі (за В.Л.Степановим, 1979)

320










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 503.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...