Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

індуктотермію, ультразвук, ультрафіолетове опромінювання, парафіно-озоке-ритні аплікації, ванни прісні, хвойні, перлинні, душ, обливання, обтирання, по­вітряні і сонячні ванни, кліматотерапію.

Працетерапію застосовують для підтримання загальної побутової та професійної здатності і нервово-психічного тонусу пацієнтів. Рекомендують робо­ти на свіжому повітрі, у садку, на присадибній ділянці без тривалого копання зем­лі, різких поворотів тіла вбоки, зіскакувань, сильних напружень м'язів живота

5.4. ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОБМІНУ РЕЧОВИН

Порушення обміну речовин не тільки супроводжують більшість патологіч­них станів, але й виявляються як самостійні захворювання. Серед них найпоши­ренішими є порушення жирового обміну (ожиріння), вуглеводного (цукровий ді­абет) і білкового (подагра). Ці хвороби не існують ізольовано, як порушення од­ного виду обміну, а є такими, при яких виникає сполучення різних порушень об­міну речовин. Так, подагра часто поєднується з ожирінням та діабетом, а діабет супроводжується змінами як білкового, так і вуглеводного обміну. Захворюван­ня обміну речовин викликають морфологічні і функціональні порушення в сер­цево-судинній, травній та інших системах організму, суглобах. Причиною хво­роб можуть бути порушення регулюючої функції ЦНС, зміни в діяльності залоз внутрішньої секреції, спадковість, стреси, інфекція та інтоксикація, гіподинамія.

Захворювання обміну речовин лікують комплексно, застосовуючи медика­менти, гормони, дієтотерапію, засоби фізичної реабілітації.

5.4.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації

Лікувальну фізичну культуру при захворюваннях обміну речовин застосовують на всіх етапах реабілітації хворих. Лікувальна дія фізич­них вправ проявляється, в першу чергу, трофічним впливом на організм. Осно­вою його є покращання окисно-відновних процесів, що виникає за рахунок пок­ращання крово- та лімфообігу, постачання кисню та поживних речовин кліти­нам і більш ефективного їх засвоєння, активізації, видалення продуктів обміну.

Фізичні вправи підвищують споживання м'язами глюкози, жирних кислот і кетонових тіл, що зменшує вміст цих речовин у крові і суттєво впливає на лі­кування діабету. Доведено, що при введенні інсуліну на фоні дозованого фізич­ного навантаження помірної інтенсивності зниження рівня цукру в крові біль­ше порівняно зі спокоєм. Цукрове навантаження в поєднанні з фізичним спри­чиняє майже у два рази менше підвищення рівня цукру в крові, ніж без м'язової роботи. Все це вказує на те, що під впливом фізичних вправ підсилю­ється дія інсуліну, покращується здатність організму хворого засвоювати глю­козу, підвищується стійкість його до прийому вуглеводів, зменшуючи небезпе­ку виникнення діабетичної коми.

321

Фізична реабілітація

Фізичні вправи збільшують енерговитрати організму не лише за рахунок вуглеводів, але й жирів. М'язова діяльність активізує ліполітичні чинники, окиснення жирів та вихід їх із депо; зменшує рівень жирних кислот і холесте­рину у крові, надмірне утворення жиру з вуглеводів, зайву масу тіла. Наведені позитивні зміни у жировому обміні спостерігаються під дією регулярних три­валих навантажень помірної та середньої інтенсивності, що обумовлює необ­хідність застосування їх у лікуванні ожиріння.

Активізація окисно-відновних процесів, що виникає під впливом фізичних вправ, позитивно впливає на білковий обмін. Це проявляється у підсиленні синтезу білка, регенеративних і пластичних процесів, видаленні продуктів об­міну та відновленні тканинних структур. Використовуючи такі властивості дії фізичних вправ на білковий обмін, а також їх здатність ліквідувати обмеження рухливості у суглобах, ЛФК застосовують у лікуванні подагри.

Фізичні вправи тонізують ЦНС, сприяють відновленню нормальних мо­торно-вісцеральних рефлексів, функцій залоз внутрішньої секреції, особливо гіпофізу та надниркових залоз. Під їх впливом вирівнюється порушення нер­вово-трофічної і гормональної регуляції процесів обміну речовин в організмі, гальмується розвиток супутніх захворювань.

Л і к^у вальний масаж застосовують на всіх етапах реаблілітації хворих. Його лікувальна дія проявляється, в основному, за рахунок механічно­го і нервово-рефлекторного механізмів.

Масаж позитивно впливає на функції ЦНС, сприяє нормалізації нейроен­докринної регуляції обмінних процесів, викликає тонізуючий і болезаспокій­ливий ефект, підвищує настрій і покращує самопочутя хворого. Одночасно він позитивно впливає на окисно-відновні процеси в організмі. Масаж активізує периферичний крово- та лімфообіг, постачання тканинам поживних речовин і сприяє виведенню недоокиснених продуктів обміну, в тому числі сечовини, се­чової кислоти. Тому його використовують при подагрі та інших порушеннях обміну речовин.

Фізіотерапію призначають у лікарняний та післялікарняний періо­ди реабілітації. Основними механізмами лікувальної дії при захворюваннях обміну речовин є нервово-рефлекторний і гуморальний.

Фізіотерапевтичні методи покращують стан ЦНС, позитивно впливають на симпато-адреналову систему і надниркові залози, активність інших залоз внутрішньої секреції. Це, в свою чергу, позитивно діє на глікогеноутворюючу функцію печінки, підвищення функцій інсулярного апарату, покращання засво­єння глюкози тканинами і зниження кількості глюкози у крові. Одночасно з ви­рівнюванням вуглеводного обміну спостерігаються сприятливі зрушення в жи­ровому обміні, що виникають за рахунок активізації окисно-відновних проце­сів, ліполітичних чинників, енергетичних витрат організму, мобілізації жиру із депо і його згоряння.

Фізичні методи лікування впливають позитивно на пуриновий і ліпідний обмін, підсилення виведеня сечової кислоти з організму, зменшують біль, при­зупиняють утворення деформацій у суглобах. Тому вони широко застосову­ються як під час лікування подагри, так і для попередження її загострень.

322