Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

Таблиця 5. 8. Орієнтовна схема заняття з лікувальної гімнастики для хворих з плечолопатковим періартрозом на початку курсу лікування (за З.В. Касвадзе, 1976)

ру того як затихає больовий синдром вводять вправи на зміцнення м'язів пле­чового пояса і верхніх кінцівок, які чергують з дихальними і вправами на роз­слаблення. Використовують вправи на координацію, рівновагу. Орієнтовна схема заняття з лікувальної гімнастики при остеохондрозі шийного відділу з синдромом плечолопаткового періартрозу у І період ЛФК представлена у табл. 5.8.

При локалізації остеохондрозу в попереково-крижовій частині хребта, зви­чайно, хворому проводять витягання хребта різними методами і в різних умовах (рис. 5.30), застосовують мануальну терапію. Реабілітолог має допо-

343

Фізична реабілітація

могти хворому знайти протибольову (анталгічну) позу і рухи, які сприяють зниженню напруження м'язів і зменшенню болю. Він слабшає в положенні так званого "зведеного курка" — лежачи на боці з зігнутими у кульшових суглобах ногами. Приносить полегшення хворим поза лежачи на спині, ноги зігнуті у кульшових і колінних суглобах, а гомілки укладені на підставку або м'який ва­лик. Деякі інші пози показані на рис. 5.31.

Комплекси лікувальної гімнастики будують з урахуванням анатомо-біоме-ханічних особливостей попереково-крижового відділу хребта (В.О. Епіфанов, 1987). Насамперед це стосується вихідного положення, від якого залежить внутрішньодисковий тиск в ураженій ділянці. Доведено, що він підвищується майже удвічі у вертикальному положенні. Тому в цей період всі вправи реко­мендують виконувати у вихідних положеннях, що розвантажують хребет — лежачи на спині, животі, боці і в упорі стоячи на колінах. Разом з цим обов'яз­ково включають вправи на розслаблення м'язів тулуба і кінцівок, витягання хребта по його осі, що сприяє збільшенню міжхребцевих проміжків і діаметру міжхребцевих отворів, зменшенню компресії на нервові корінці та оточуючі судини.

Природно, що протипоказані вправи на розгинання поперекового відділу хребта, нахили тулуба уперед більше як на 15-20° — ("кифозуючі" вправи), що підсилюють компресію на зв'язковий апарат, внутрішньодисковий тиск, змі­щують диск, розтягують тканини і м'язи поперекової ділянки. Повністю ви­ключають будь-які інші вправи, що збільшують рухливість у цьому відділі

Рис.5.30. Витягання хребта за В.В. Мартино-вим(2000)— 1, 2, 3 і за М.І. Хвисюк, С.С. Пуха-човою(1979) —4:

1 — сухе у позі на животі;

2 — підводне у позі макси­мального розслаблення; 3 — подвійне шийного відділу; 4 — подвійне поперекового

Відділу

344

Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

Рис. 5.31. Розвантажу­вальні пози і лікування

положенням: 1 — модифікована поза за Перлю; 2 — розгинання за Перлю; 3 — поза хворого при поперековому лордозі; 4 — коригуюча розвантажувальна поза

хребта і тим самим ще більше травмують дегенерований диск і підсилюють подразнення нервового корінця.

Для стабілізації ураженого відділу хребта, зміцнення м'язів тулуба, тазо­вого пояса і кінцівок у заняттях використовують фізичні вправи статичного ха­рактеру, спочатку з малою експозицією (2-3 с), а згодом із зростаючою. Для зменшення ймовірності зрушення хребців і пов'язаного з цим загострення ос­теохондрозу рекомендується під час занять фіксувати поперековий відділ хреб­та паском важкоатлета при локалізації на рівні L5—S1, або ортопедичним кор­сетом при локалізації остеохондрозу вище цього рівня.

В заняття включають вправи для дистальних відділів нижніх кінцівок, у посиланні імпульсів до рухів, статичні і динамічні дихальні вправи; на розслаблення м'язів тулуба та кінцівок. Застосовують вправи, що сприяють розкриттю задньобокових відділів хребта, де розташовані корінці спинно­мозкових нервів. Такими вправами є: підтягування зігнутих ніг до живота у положенні лежачи на спині і т.д.; вигинання тулуба в упорі стоячи на колі­нах. Рекомендуються ізометричні напруження м'язів, тиск поперековою ді­лянкою на кушетку в положенні лежачи на спині, ноги зігнуті у колінах. Во­ни можуть підсилюватися напруженням сідничних м'язів і м'язів промежи­ни. Ці вправи збільшують внутрішньочеревний тиск і тим самим зменшу­ють внутрішньодисковий. Всі вправи виконуються вільно, без зусиль, різ­ких рухів, у повільному темпі, з малим числом повторень, з паузами для відпочинку, не допускаючи втомлення м'язів хворої кінцівки і поперекової ділянки.

У II період, коли запальні явища та біль в ураженому сегменті змен­шуються і покращується загальний стан хворого, ЛФК має такі завдання: зміцнення м'язів ураженого відділу хребта і тулуба; відновлення правильних анатомо-фізіологічних положень уражених сегментів; рухливості хребта і навичок правильної постави; підготовка хворого до побутових і трудових навантажень.

Вправи виконують з вихідних положень, що розвантажують хребет. Ви-хідне положення сидячи при остеохондрозі попереково-крижового відділу виключають через збільшення внутрішньодискового тиску, а стоячи —

345

Фізична реабілітація

використовують мінімально лише для відновлення навичок правильної постави і навчання ходьби. Протипоказані різкі вправи і рухи, що стрясають хребет.

Зміцнення м'язів тулуба виконують у положенні лежачи на спині, їх мож­на ускладнювати легкими обтяженнями і опором. Обережно виконують рота­ційні рухи і розгинання хребта, виключаючи нахили вперед. Обов'язково як у цьому, так і в наступних етапах лікування застосовують вправи на розслаблен­ня. При покращанні стану хворого призначають лікувальну ходьбу, під час якої хворому необхідно намагатися підтримувати правильну поставу. Його вчать ходити без опори, переступати через предмети, ходити по східцях. Рекоменду­ють гідрокінезитерапію.

Лікувальний масаж застосовують при затиханні гострих проявів захворю­вання для зменшення болю; розслаблення м'язів, протидії розвитку контракту­рам і атрофії м'язів; покращання крово- та лімфообігу, трофічних процесів в уражених зчленуваннях і навколишніх тканинах; психоемоційного тонусу хво­рого. Застосовують сегментарно-рефлекторний масаж відповідних спинномоз­кових сегментів та класичний масаж.

Методика лікувального масажу при деформуючих артрозах аналогічна тій, що використовують при артритах. При остеохондрозі масажують паравертеб-ральні зони спинномозкових сегментів і рефлексогенні зони грудної клітки і ді­лянки таза; м'язи спини, сідниць; гребені клубових кісток, реберні дуги, між­реберні проміжки, остисті відростки; кульшові і плечові суглоби. Роблять ви­бірковий масаж больових зон і точок грудної клітки.

При значному болю масаж повинен мати розслаблюючий, щадний ха­рактер з використанням легких погладжувань і розтирань, неглибоких розми­нань. При зменшенні больового синдрому їх роблять більш інтенсивно, особ­ливо у місцях, де є ущільнення м'язів, застосовують додаткові прийоми: стругання, пиляння, зміщення, стрясання, поплескування. Масаж поєднують з пасивними, активними з допомогою, а потім активними рухами, струшуван­ням кінцівок.

Фізіотерапію призначають у гострий період для знеболюючого, протизапального впливу на уражену ділянку; розслаблення м'язів і активізації крово- і лімфообігу, окисно-відновних і обмінних процесів, ліквідації набряку тканин; протидії дегенеративно-дистрофічним процесам, збереженню і віднов­ленню функції суглобів. Спочатку застосовують фоно- та електрофорез знебо­люючих і гормональних препаратів, а після зменшення гострого болю — УФО, діадинамотерапію, мікрохвильову терапію, магнітотерапію, індуктотермію, солюкс.

У післялікарняний період реабілітаціїзастосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, механотерапію, працетерапію.

Лікувальна фізична культура при деформуючих артрозах має такі завдання: відновлення функцій суглоба, попередження патологічних деформацій або стабілізація постійних компенсацій; зміцнення м'язів ура­женої кінцівки, загальне збільшення сили і витривалості м'язів; покращання діяльності органів і систем організму, фізичної працездатності пацієнтів; адап-

346

Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

тація до побутових і виробничих навантажень, попередження за­гострень захворювання. Викорис­товують лікувальну і ранкову гігіє­нічну гімнастику, ходьбу, прогу­лянки, теренкур, рухливі ігри і на ранніх стадіях артрозу — спортив­ні ігри, плавання і вправи у воді. При доборі і виконанні фізичних вправ спочатку зберігають правило розвантаження ураженої кінцівки. Потім навантаження на неї повин­ні бути щадними за характером, виходячи з того, що процес не лік­відований і захворювання перей­шло в стадію ремісії.

При остеохондрозі хребта зав­
дання ЛФК такі: зміцнення м'язів
шиї, плечового пояса, спини, жи­
вота і формування м'язового кор­
сета; загальне підвищення сили і
витривалості м'язів; відновлення і
підтримання основних статичних і
біомеханічних функцій хребта, нормальних фізіологічних вигинів, правильної
постави; покращання діяльності серцево-судинної і дихальної систем, фізич­
ної працездатності і адаптація пацієнтів до побутових і виробничих наванта­
жень; попередження загострень захворювання. Рекомендують лікувальну і
ранкову гігієнічну гімнастику, самостійні заняття, плавання брасом, на спині,
теренкур, ходьбу на лижах, прогулянки та ін. Протипоказані прикладні і спор­
тивні асиметричні вправи, наприклад кидання, штовхання медболу однією ру­
кою, кидання диска, а також вправи зі штангою, веслування та ін. Не бажані
різкі, ривкові рухи, вібрації, нахили вперед і піднімання важких речей в позі
"підйомний кран".                        і *

У комплекси лікувальної гімнастики включають загальнорозвиваючі впра­ви, ізометричні вправи для шиї, плечового пояса, м'язів тулуба, нижніх кінці­вок і динамічні з обтяженнями, що слід виконувати з вихідного положення ле­жачи на спині. їх чергують з дихальними і вправами на розслаблення, комбіну­ють з вправами для корекції постави.

Хворим рекомендують кілька разів на день, особливо коли робота пов'я­зана з тривалим нахиленням голови або перебуванням в положенні сидячи, змінювати позу, відпочивати, виконувати ізометричні напруження м'язів. При остеохондрозі шийного відділу хребта можна використати такі вправи: стоячи біля стінки, натискати на неї потилицею протягом 3-5 с з наступним розслаб­ленням м'язів; сидячи за столом, спертися підборіддям на зігнуті руки і тисну­ти на них, намагаючись при цьому нахилити голову або повернути її убік і т.д.

347

Фізична реабілітація

Рис. 5.33. Положення ті­ла при виконанні вироб­ничих операцій: 1 — неправильне; 2 — пра­вильне (за МІ. Хвисюк, О.С. Чикуновим,1987)

При попереково-крижовому остеохондрозі рекомендують: сидячи на стільці, натискати лопатками, попереком на спинку стільця; тримаючись рука­ми за сидіння стільця, намагатись підняти себе разом зі стільцем; покласти лік­ті на стіл, тиснути на нього; стоячи, торкаючись спиною стінки, поперемінно сідницями, попереком, лопатками дозовано тиснути на неї. Після кожної впра­ви слід розслабити м'язи і зробити паузу для відпочинку. Кількість ізомет­ричних напружень м'язів в одному занятті 4-5.

Взагалі, в повсякденному житті під час побутової чи виробничої діяльнос­ті, відпочинку і навіть сну виникають пози і рухи, шкідливі для хворих на ос­теохондроз. На рис. 5.32 показано, як різні пози і підняття ваги відбиваються на компресії, що діє на поперекові міжхребцеві диски. Це, насамперед, пози з зігнутим положенням хребта і утриманням її. У цих випадках збільшується тиск на передні відділи хребців, що викликає зміщення драглистого ядра назад, продавлювання диска з усіма наступними порушеннями мікроциркуляції і нев­ралгічними проявами остеохондрозу. Тому таким хворим не можна дивитися телевізор або читати у положенні лежачи на спині з високою подушкою під го­ловою на м'якому дивані, при якому хребет дугоподібно вигнутий. Не бажано

348

Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

Рис. 5.34. Положення ті­ла при виконанні домаш­ньої роботи: 1 — неправильне; 2 — пра­вильне (за М.І. Хвисюк, О.С. Чикуновим,1987)

тривалий час перебувати в одній позі під час роботи, їзди в машині чи у тран­спорті, у таких випадках слід одягати фіксуючий шию комір, ортопедичний корсет, пасок важкоатлета. Хворому рекомендують: спати на твердому ліжку на маленькій подушці, а при болю у шиї — краще спати на спині без подуш­ки; при будь-якій роботі прагнути зберігати природні вигини хребта; викорис­товувати додаткові пристрої для виконання робіт без шкоди для хребта.

Враховуючи наведене та результати ергонометричних досліджень вико­нання найбільш поширених виробничих операцій і дій у повсякденному жит­ті, визначено правильні і неправильні положення тіла, яких повинна набувати людина під час трудової діяльності і домашньої роботи (рис. 5.33-5.34).

Для попередження і лікування остеохондрозу і деяких інших захворювань хребта часто використовуються похилі площини. У такому положенні під ва­гою власного тіла досягаються розвантаження і витягання сегментів хребетно­го стовбура. Це сприяє збільшенню міжхребцевих проміжків, зменшенню

349

Рис. 5.35 Профілактор Євмінова (2001): а — 1— багатошарова площина; 2 — рухомий держак; 3 — трос, що змінює кут нахилу і фіксує пристрій; б — варіанти кутів нахилу, розташувань держака профілактора та вихідних положень для занять фізичними

вправами

внутрішньодискового тиску і компресії на нервові корінці та судини, розтяг­ненню і розслабленню напружених м'язів. Серед таких тренажерів заслужене визнання набув профілактор В.В.Євмінова (рис. 5.35), що являє собою багато­шарову дерев'яну площину, що здатна амортизувати. Залежно від завдань йо­го можна встановлювати під різними кутами нахилу, а рухомі держаки дозво­ляють займатися як дорослим, так і дітям. Розроблені автором комплекси фі­зичних вправ, що виконуються на фоні розвантаження хребта, сприяють зміц­ненню глибоких й поверхневих м'язів спини, формуванню м'язового корсета, що є основою нормального функціювання і захисту структур хребетного стов­па. Простота у використанні профілактора дозволяє застосовувати його у ліку­вально-профілактичних закладах, на уроках фізкультури, групах здоров'я, уч­бово-тренувальному процесі та в домашніх умовах.

Лікувальний масаж застосовують для зниження тонусу напру­жених м'язів і збільшення скорочувальної здатності ослаблених; поліпшення крово- і лімфообігу, трофічних і регенеративних процесів; усунення невралгіч­них проявів остеохондрозу; підтримання рухливості хребта і працездатності хворого; продовження ремісії захворювання. Застосовують сегментарно-реф­лекторний, класичний масаж і, порівняно з попереднім періодом, його викону­ють більш тривало і інтенсивно, використовуючи всі прийоми. Призначають гідромасаж, точковий масаж і самомасаж. Розташування біологічно активних точок, на які рекомендується діяти при остеохондрозі хребта, наведене на рис. 5.36, а комплекс самомасажу — на рис. 5.37. Останнє рекомендується до­повнювати дією на визначені зони кисті, що розташовані на її долонній повер­хні (рис. 5.38.)

350