Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

зчленуванні розрізняють переломи дис­тального кінця плечової кістки — перело­ми зовнішнього і внутрішнього її вирост­ків, черезвиросткових та Т- і V-подібних міжвиросткових переломів (рис. 4.31) і пе­реломи проксимального відділу ліктьової і променевої кісток. До останніх відносять перелом ліктьового і вінцевого відростка ліктьової кістки, головки і шийки промене­вої кістки. В переважній більшості випад­ків механізм травми ліктьового суглоба прямий — падіння на лікоть або удар.

Лікують переломи без зміщення шля­хом  накладання на зігнуту під кутом 90-100-110° у ліктьовому суглобі руку задньої гіпсової лонгети від пальців до плечового суглоба при переломах плечо­вої кістки або до середини чи верхньої третини плеча при переломах кісток пе­редпліччя. При зміщенні відламків застосовують оперативну репозицію з їх фіксацією спицями, шурупами, болтами з наступним накладанням гіпсової пов'язки.

Іммобілізація переломів кісток ліктьового суглоба проводиться у два періоди — абсолютної іммобілізації і відносної іммобілізації, коли травмо­вану кінцівку тимчасово звільняють від гіпсової пов'язки для проведення занять ЛФК. Тривалість цих періодів обумовлена консервативним чи опе­ративним методом лікування, характером перелому і його локалізацією (табл. 4.3).

Відповідно до двох періодів іммобілізації переломів кісток ліктьового суг­лоба І період ЛФК поділяють на два етапи. На першому етапі під час абсолют­ної іммобілізації на основі загальнорозвиваючих і дихальних вправ використо­вують спеціальні вправи для вільних від іммобілізації суглобів пальців і плечо­вого суглоба, ідеомоторні рухи у ліктьовому суглобі. Залежно від характеру і локалізації перелому, методу лікування вносяться корективи у застосування фі­зичних вправ. Так, згинання пальців у кулак хворим з переломами внутрішньо­го виростка і внутрішньої частини виростка плечової кістки, у яких застосова­ний консервативний метод лікування, слід робити дуже делікатно. Скорочення згиначів пальців і кисті, що беруть участь у цьому русі і кріпляться до названих утворень, можуть призвести до зміщення відламків. З тієї самої причини не ре­комендується рано застосовувати розгинання пальців, променезап'ясткового суглоба при переломі зовнішнього виростка плеча, до якого кріпляться розгина­чі пальців і кисті. Тому реабілітологу необхідно ретельно стежити за точністю виконання вправ хворими з переломами кісток ліктьового суглоба.

У заняття лікувальною гімнастикою з 3-4-го дня іммобілізації включають ізометричні напруження м'язів, спочатку протягом 2-3 с, а наприкінці тижня

157

Фізична реабілітація

Таблиця 4. 3. Орієнтовні терміни абсолютної і відносної іммобілізації при різних травмах ліктьового суглоба (за 3. М. Атаєвим, Т. В. Волновою, 1971)

— 5-7 с Комплекс повторюється 2-3 рази на день, тривалість його 10-15 хв, у подальшому доводять до 20-30 хв. Протягом дня рекомендується проводити лікування положенням: ушкодженій кінцівці надають відведеного і підвищено­го положення, що сприяє зменшенню набряку, болю і попередженню тугорух-ливості в плечовому суглобі.

На другому етапі І періоду ЛФК під час відносної іммобілізації основ­ною метою є поступове відновлення рухливості у ліктьовому суглобі і функ­ції м'язового апарату кінцівки. При виконанні спеціальних вправ при знятій на час заняття ЛФК іммобілізації слід дотримуватись таких умов: вправи ви­конувати з полегшених вихідних положень (опора руки на поверхню стола, занурення її у воду, ковзка поверхня); застосовувати тільки такі активні рухи, амплітуда яких обмежується безболісним розтягненням м'язів; виключають­ся обтяження, масаж суглоба і теплові процедури. Вправи проводять у гори­зонтальній площині, сидячи за столом, виконують ковзні рухи передпліччям по полірованій поверхні стола (рис. 4.32, 1), а для ще більшого зменшення тертя використовуються роликові візки (рис. 4.32, 3); згинання і розгинання у ліктьовому суглобі з підтриманням здоровою рукою (рис. 4.32, 4); покачу­вання в ньому з вихідного положення сидячи поперек стільця з опорою пле­ча на спинку стільця (рис. 4. 32, 2); активні рухи у плечовому і проме-незап'ястковому суглобах, суглобах пальців рук (рис. 4.32, 5, 6). Наприкінці заняття проводять корекцію положенням: руку вкладають між двома мішеч­ками з піском (рис. 4.32, 7).

158