Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

нального стану серцево-судинної і дихальної систем, підготовка до фізичних навантажень виробничого і побутового характеру, а у випадках інвалідності — зменшення її проявів, тренування збережених рухів, удосконалення постійних компенсацій, зведення до мінімуму сторонньої допомоги у побуті і самообслу­говуванні.

Поступово застосовують усі форми ЛФК. Однак фізичні вправи переваж­но мають бути помірної інтенсивності, тільки в кінці періоду — великої, ос­кільки після опікової хвороби ще довгий час зберігаються її залишкові явища в діяльності внутрішніх органів, імунному статусі організму, захисно-присто-совувальних реакціях. Використовуються гімнастика та ігри у воді, купання, плавання і, за показаннями, корекція положенням у воді. Рекомендуються ходьба, прогулянки, екскурсії, близький туризм.

Лікувальний масаж спрямований на підвищення еластичних та пружних властивостей обпечених і навколишніх тканин, покращання скорочу­вальної здатності і тонусу м'язів, розтягнення, розм'якшення і збільшення рух­ливості шкіри і спаяних з нею тканин при рубцевих і дерматогенних контрак­турах, зменшення тугорухливості у суглобах.

Застосовують ручний масаж, підводний душ-масаж, вібраційний масаж. При дерматогенних контрактурах для збільшення рухливості шкіри і підшкір­ної основи використовють інтенсивні способи: розтирання — штрихування, перетинання кінцями пальців; зсування і прийоми стимуляції у вигляді швид­ких розтирань і збирань у складку шкіри і підшкірної основи у різних напря­мках. Масаж супроводжується пасивними і активними рухами, редресуючими рухами в ушкодженому суглобі. Його рекомендують проводити після теплових процедур, перед лікувальною гімнастикою, механотерапією і при показаннях — після неї.

Фізіотерапія. її метою є утворення активної гіперемії на поверхні і в глибині тканин, активізація трофічних і обмінних процесів, розм'якшення і розсмоктування рубцевих змін та контрактур, нормалізація скорочувальної здатності і сили м'язів та функції суглобів, стимуляція діяльності серцево-су­динної та інших систем організму, процесів терморегуляції; покращання за­гального стану і загартовування пацієнта. Застосовують: парафінові та озоке­ритні аплікації, грязелікування, індуктотермію, діадинамотерапію, мікро­хвильову та ультразвукову терапію, електростимуляцію, електро- і фонофорез з розсмоктуючими речовинами, теплі прісні, скипидарні, йодобромні, з шавлії ванни, обливання, душ, геліотерапію тощо.

Механотерапія спрямована на ліквідацію контрактур, повне від­новлювання функції суглобів і збільшення сили м'язів. Використовують апа­рати блокового типу і такі, що діють за принципом важеля. Механотерапію можна проводити у воді, використовуючи портативні апарати у вигляді ножних і ручних качалок, котушок та вмонтованих у борт басейну чи ванни блокових пристроїв. Заняття на апаратах проводяться самостійно, під час лікувальної гімнастики, після неї, теплових процедур, масажу.

Працетерапія після опікової хвороби спрямована на збільшення рухливості у суглобах і сили м'язів; збереження існуючих і відновлення тим-

135

Фізична реабілітація

часово знижених трудових навичок і побутових дій; адаптацію до навантажень професійного характеру. Використовують плетіння, в'язання, ліплення з плас­тиліну і глини, пиляння і стругання дерева; роботи на друкарській і швейній ручній та ножній машинках; ткацькому верстаті; в садку; роботи на горизон­тальному і вертикальному побутовому стенді та ін. У випадках інвалідизації хворого навчають прийомам самообслуговування, побутових дій, нових трудо­вих процесів.

Переломи кісток

Переломи кісток— це порушення їх цілості. Виникають вони у будь-якій частині скелета (рис. 4.12). Переломи можуть бути наслідком травми (механіч­ні) і патологічного процесу (пухлини, остеомієліт, туберкульоз тощо). їх нази­вають відкритими при порушенні цілості шкіри і закритими, коли вона збере­жена. Спостерігаються переломи без зміщення та зі зміщенням відламків. Близько 80 % становлять переломи кісток кінцівок. Розрізняють діафізарні (ті-

Рис. 4.12. Скелет людини: 1 — груднина; 2 — ключиця;

3 — мечоподібний відросток;

4 — хребетний стовп; 5 — по­перечні відростки хребців; 6 — клубова кістка; 7 — ве­ликий таз; 8 — малий таз; 9 — кульшовий суглоб; 10 — лобкове зрощення; 11 — сід­нична кістка; 12 — стегнова кістка; 13 — наколінник; 14— колінний суглоб; 15 — гомілковостопний суглоб;

16— внутрішня кісточка;

17— зовнішня кісточка;
18 — заплеснові кістки; 19 —
плеснові кістки; 20 — фалан­
ги пальців стопи; 21 — п'ят­
кова кістка; 22 — мала гоміл­
кова кістка; 23 — велика го­
мілкова кістка; 24 — фаланги
пальців кисті; 25 — п'ясткові
кістки; 26 — зап'ясткові кіст­
ки; 27 — променевозап'ястко-
вий суглоб; 28 — ліктьова
кістка; 29 — променева кіст­
ка; 30 — ліктьовий суглоб;
31 — плечова кістка; 32 —
плечовий суглоб; 33 — верх­
ня щелепа; 34 — нижня щеле­
па; 35 — лопатка; 36 — ре­
берна дуга; 37 — остисті від­
ростки хребців; 38 — крило
клубової кістки; 39 — куп­
рик; 40 — лобкова кістка

136