Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях
Гідро-1 бальнеотерапію на цьому етапі реабілітації використовують у вигляді медикаментозних (шавлієвих), газових (азотних), мінеральних (йодобром-них, сольових) ванн. Вони впливають на організм специфічно лікарськими і мінеральними речовинами та загально — теплою водою. Специфічна дія шавлієвих ванн виявляється в стимуляції трофічних процесів у пошкоджених м'язах і сумково-зв'язковому апараті; йодобромних — у підсиленні процесів гальмування у ЦНС та покращанні діяльності ендокринної системи, нормалізації сухожилкових рефлексів і м'язового тонусу; сольових — в активізації кровообігу і окисно-відновних процесів у шкірі, ліквідації набряків. Одночасно з цим всі ванни за рахунок теплої води діють заспокійливо, антиспазматично; стимулюють діяльність органів і систем організму; зменшують психоемоційну лабільність. При відсутності протипоказань можна застосовувати сауну, яка викликає більш значні порівняно з ваннами зміни у діяльності органів і систем організму та фізичній терморегуляції. Для загартування і оздоровлення організму, зміцнення фізичного і психоемоційного тонусу, відновлення або підтримки працездатності пацієнта на диспансерному етапі реабілітації застосовують геліо- і аероіонотерапію, тала-со- і кліматотерапію. Сонячно-повітряні ванни, купання в морі, озерах, річках, прогулянки на чистому повітрі стимулюють функції всіх систем організму, підвищують його реактивність і загальну опірність. Це, разом з іншими засобами фізичної реабілітації, дає змогу пацієнтам досягти бажаного функціонального стану і фізичної дієздатності або виробити стійку і постійну компенсацію при незворотніх анатомо-структурних дефектах. Механотерапію після травм і операцій застосовують, в основному, у післялікарняний період реабілітації, хоча у деяких випадках її можна починати у лікарні. Головна мета цього методу відновного лікування — ліквідація тугорухливості суглобів, контрактур, рубцевих зрощень, гіпотрофії і зменшення сили м'язів, що є частим наслідком переломів, довготривалого постільного режиму, травм м'яких тканин, у тому числі опіків. Застосовують механо-терапевтичні апарати маятникового типу, що збільшують амплітуду рухів у суглобах, а також блокового типу та важелі — для полегшення рухів і зміцнення м'язів. Вправи на апаратах зміщують і розтягують поверхневі тканини, м'язи, сухожилки, зв'язки; підсилюють місцевий крово- і лімфообіг, обмін речовин у м'язах і суглобах; зміцнюють м'язи і підвищують рухливість у суглобах. Цього досягають щоденними заняттями і при показаннях — їх застосовують декілька разів на день. Незначне відчуття болю при рухах на апаратах не є мотивом для припинення заняття — слід зменшити амплітуду рухів або провести заспокійливий масаж чи зробити короткочасний відпочинок. Після заняття для заспокоєння відчуття болю призначають солюкс, ванну або іншу теплову процедуру. У санаторному і диспансерному етапах реабілітації використовують велотренажери, веслові тренажери, еспандери, що не тільки удосконалюють 121 Фізична реабілітація властиву суглобам функцію, розвивають силу м'язів і фізичні якості пацієнта, але і тренують його, підвищують загальну працездатність. Механотерапію поєднують із заняттями лікувальною гімнастикою, масажем, гідрокінезитерапією, грязьовими аплікаціями, парафіно- і озокеритоліку-ванням, індуктотермією, ваннами локальними і загальними. їх застосовують, переважно, перед механотерапією для підготовки тканин до механічного розтягування, зменшення болю і збільшення амплітуди рухів. Працетерапїю після травм і операцій застосовують, переважно, на післялікарняному етапі реабілітації. її можна використовувати у стаціонарі в післяопераційний період як психотерапевтичний засіб, що відвертає хворого від неприємних відчуттів, сумних думок. Пацієнтам пропонують готувати перев'язочний матеріал: робити ватні кульки, тампони, складати серветки тощо. Подібні трудові процеси з мінімальним навантаженням для пальців руки застосовуються після переломів кісток під час іммобілізації для попередження розвитку тугорухливості і порушення координації рухів. Звичайно, працетерапію призначають після зняття іммобілізації чи швів і проводять у кабінетах і відділеннях працетерапії, реабілітаційних центрах, а у разі необхідності — у центрах професійної реабілітації і комбінованих медичних і професійних центрах. Протипоказана працетерапія при підвищеній температурі, набряках, схильності до кровотечі. Основними завданнями працетерапії після травм опорно-рухового апарату і операцій є збільшення рухливості у суглобах і зміцнення м'язів, відновлення координації рухів і робочих навичок, прискорення нормалізації функцій пошкодженої кінцівки або органа; навчання щоденних видів діяльності; визначення ступеня професійної здатності і загальної працездатності та установлення виду роботи, до якого здатний хворий. Під час реалізації названих завдань, використовують три види працетерапії — загальнозміцнюючу (тонізуючу), відновну і професійну. Трудові операції добирають такі, що втягують у роботу м'язи і суглоби пошкодженої кінцівки або ділянки тіла. Для верхніх кінцівок і суглобів пальців кисті використовують такі трудові операції: плетіння, в'язання, вишивання, чищення картоплі, виготовлення конвертів, коробок, палітурні роботи, різьблення по дереву, виготовлення виробів з глини, роботу з дротом. Тренуванню верхніх і нижніх кінцівок сприяють роботи на ручній і ножній швейній машинці, ткацькому станку. Відновленню загальної працездатності сприяють роботи у садку з лопатою, граблями, вилами, столярні, шліфувальні і слюсарні роботи, пиляння і коління дров. Оскільки в основу лікувального ефекту працетерапії покладено систематичне вправляння, тому трудові рухи мають повторюватися багаторазово протягом 30^5 хв на день на початку її застосування і поступово доводитися до 4-6 год з обов'язковими перервами у роботі. У тому випадку, коли травма спричинила інвалідність, суттєві або незво-ротні порушення функцій кінцівок, хворих насамперед слід навчати щоденних видів діяльності (рис. 4.4), таких, як умивання, приймання їжі, одягання, голін- 122
Рис.4.4. Самообслуговування за допомогою найпростішого пристосування: на куксі закріплена гумова манжетка, під яку вставлено предмети щоденного користування (за П.І. Бєлоусовим, 1980 ) ня, зачісування, пересування, поводження з протезами, тощо. У цих випадках завданнями працетерапії буде і виготовлення простих пристроїв, що допомагають хворому. У відділеннях працетерапії, кабінетах побутової реабілітації застосовують горизонтальні і вертикальні побутові стенди, на яких розміщено різноманітні предмети домашнього ужитку. У подальшому, під час професійної працетерапії, інвалідів навчають нової професії. 4.2. ТРАВМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ Травми опорно-рухового апарату найчастіше відносять до хірургічних захворювань. Пошкодження бувають відкритими та закритими. Перші супроводжуються порушенням цілісності шкіри, при інших — цього немає. До відкритих пошкоджень відносять рани, опіки і відмороження III—IV ступеня, до закритих — удари, розтягнення, розриви зв'язок, сухожилків, м'язів. Вивихи і переломи кісток можуть бути відкритими і закритими. Травми виникають внаслідок дії на організм механічного, термічного, електричного, хімічного або променевого чинників. Результатом цього є анатомічні і функціональні порушення у тканинах і органах, що супроводжуються розвитком місцевої і загальної реакції організму, яка називається травматичною хворобою.Місцево вона проявляється відмиранням клітин, розривом судин, крововиливом, порушенням обмінних процесів, запаленням. Травмована ділянка є джерелом нових, неадекватних, надзвичайних больових подразників, які йдуть у вищі відділи ЦНС і там викликають зміни у взаємозв'язках процесів збудження та гальмування. Це, в свою чергу, порушує її регулюючу функцію, пригнічує компенсаторно-пристосовувальні реакції і призводить до загальних зрушень в організмі. Погіршуються психічний стан, діяльність серцево-судинної, дихальної, травної, сечостатевої систем, залоз внутрішньої секреції, змінюються обмінні процеси. Підсумковим проявом загальних змін може бути непритомність, колапс і, в тяжких випадках, травматичний шок. 123 Фізична реабілітація Місцеві і загальні прояви травматичної хвороби разом із різким обмеженням рухів та вимушеним положенням і тривалим перебуванням у ліжку можуть спричинити тромбоемболії, пневмонії, порушення діяльності травної системи та ін. У пошкодженій ділянці та функціонально пов'язаних з нею частинах тіла виникає гіпотрофія і атрофія м'язів, тугорухливість у суглобах, ос-теопороз, контрактури, зменшення сили і тонусу м'язів. Це зумовлює тривале перебування у лікарні, тимчасову втрату працездатності й, нерідко, призводить до інвалідності. Травматичну хворобу лікують комплексно. Насамперед хворого виводять із тяжкого стану, застосовуючи оперативне чи консервативне лікування зі створенням спокою з фіксацією або розвантаженням ушкодженої ділянки. Наступне лікування націлене на попередження можливих ускладнень, відновлення анатомічної цілісності і функцій травмованої ділянки тіла, а також функціонального стану організму і працездатності пацієнта. Надзвичайно важливу роль у комплексному лікуванні хворих з травмами опорно-рухового апарату відіграє фізична реабілітація, тому що без неї неможливо досягнути бажаного результату оперативного і консервативного лікування. Саме тому засоби фізичної реабілітації у тій чи іншій послідовності і обсязі використовують від першого до останнього дня лікування травм опорно-рухового апарату та їх наслідків. 4.2.1. Рани Рани— це порушення цілісності шкіри, слизових оболонок та інших тканин. Вони характеризуються болем, кровотечею, зіянням країв і розладом функцій. За ступенем і характером ушкодження тканин розрізняють: поверхневі і глибокі, проникаючі, сліпі та наскрізні; колоті, різані, рубані, забиті, рвані, розмічені, кусані, отруйні, вогнепальні і мішані рани. Всі рани, за винятком операційної, інфіковані. Особливо небезпечні рани, отримані при стихійних лихах і військових діях: вони обширні, супроводжуються занесенням землі, різних уламків (скла, каміння, снарядів) тощо, поєднуються із численними переломами кісток, опіками. Комбіновані та тяжкі травми призводять до травматичного шоку, ускладнюються іноді газовою гангреною і правцем. При лікуванні ран в першу чергу зупиняють кровотечу і проводять хірургічну обробку, а, при потребі, іммобілізують. Загоювання рани поділяють на дві фази: гідратація (наростання набряку) і дегідратація. Перша — супроводжується гіперемією, набряком, ацидозом, розпадом і відшаруванням нежиттєздатних тканин, очищенням рани. Фаза дегідратації характеризується зворотним розвитком запальної реакції, переважанням процесів регенерації, загоєнням рани. Загоєння ран може відбуватись первинним і вторинним натягом, під струпом. При загоєнні первинним натягом утворюється лінійний рубець через 5-10 днів після отримання травми, що залежить від локалізації рани, стану і віку поранених. Загоєння вторинним натягом відбувається через значно більший 124 Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях час з утворенням широких, інколи деформуючих, грубих рубців, що виникають при значних ушкодженнях, сторонніх тілах і розвитку нагноєння. Загоєння під струпом спостерігається при поверхневих ушкодженнях шкіри, опіках і відмороженнях. Його видаляти не можна, бо струп захищає рану від інфікування і ушкодження. Частим ускладненням травм м'яких тканин, тривалої іммобілізації і деяких захворювань є утворення контрактури — обмеження рухливості у суглобі і анкілозу — нерухливості в ньому. Залежно від того, яка тканина переважає в утворенні контрактури, розрізняють дерматогенні, десмогенні, міогенні, артрогенні контрактури. Для всіх контрактур характерна атрофія м'язів, що рано виникає.
Дерматогенні (шкірні) контрактури утворюються внаслідок стягування шкірних рубців після опіків (рис. 4.5), ран, запальних процесів. Десмогенні контрактури виникають внаслідок рубцевого зморщування або переродження апоневрозів. Міогенні (м'язові) контрактури утворюються при вкороченні м'язів внаслідок поранення, запальних процесах, переломах кісток. Артрогенні контрактури виникають внаслідок змін тканин суглоба після переломів і ушкоджень. У хірургічній практиці деякі контрактури називають за причиною виникнення: неврогенні — що виникають при травмах і захворюваннях нервової системи, іммобілізаційні — що утворились після тривалої іммобілізації суглоба. Лікування контрактур проводиться з урахуванням їх локалізації, часу утворення, обсягу тканин, що втягнуті в патологічний процес. Призначають медикаментозні препарати, що зменшують біль і рефлекторне напруження м'язів, ліквідують запальні зміни, сприяють розм'якшенню і розсмоктуванню рубців, спайок. Водночас обов'язково застосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, а при розвитку стійкої контрактури доповнюють ортопедичними методами. Так, при згинальній контрактурі колінного суглоба може використовуватись коригуючий шино-гільзовий аппарат (рис. 4.6), етапні гіпсові пов'язки (рис. 4.7), Що поступово, в декілька етапів, забезпечують розтягнення (редресацію) патологічних тканин. Застосовуються також гіпсові пов'язки з вмонтованими шарнірами зі стрижнем, що дають змогу за допомогою закрутки за Мемзеном (рис. 4.8) повільно вирівнювати кінцівку. Делікатно діє на суглоб і оточуючі його тканини витягнення (рис. 4.9), особливо у воді. У лікарняний період реабілітаціїзастосовують ЛФК, лікувальниймасаж, фізіотерапію, механотерапію, працетерапію. Лікувальна фізична культура після ран призначається з першого дня у два періоди. У І період ЛФК має такі завдання: попередження пневмоній, тромбоемболій, порушень лімфо- та венозного відтоку; покра- 125 Фізична реабілітаиія
Рис. 4.6.Коригуючий шино-гільзовий апарат при контрактурі колінного суглоба Рис.4.8. Закрутка за Мемзеном при контрактурі колінного суглоба
Рис.4.7. Етапна гіпсова пов'язка при контрактурі колінного суглоба Рис.4.9. Витягнення при контрактурі колінного суглоба щаннятрофічних і регенеративних процесів; підвищення психоемоційного стану. Призначаються загальнорозвиваючі і дихальні вправи, а з 2—4-го дня — спеціальні. Застосовуються вправи для дистальних сегментів ушкодженої кінцівки, симетрично розташованих м'язів, ідеомоторні вправи. Під час виконання рухів необхідно виключити можливість травмування рани пов'язкою, яка загальмує процес загоєння. Рекомендують 2-3-секундні ізометричні напруження м'язів, поступово збільшуючи їх тривалість у кінці періоду до 5-7 с Одночасно включаються вправи для уражених сегментів. ЛФК застосовують у формі ранкової гігієнічної та лікувальної гімнастики, самостійних занять по декілька разів на день. Інтенсивність вправ мала, а наприкінці періоду — помірна. Тривалість лікувальної гімнастики 5-12 хв. У II період завдання ЛФК такі: сприяння утворенню рухливого еластичного рубця; попередження контрактур і атрофії м'язів; відновлення амплітуди рухів, функціонального стану організму. Застосовуються загальнорозвиваючі і дихальні вправи, спеціальні вправи для пошкодженого сегмента: махові без предметів і з ними, з опором і статичним утриманням, легким обтяженням та ін. Для протидії розвитку контрактур рекомендуються вправи на розтягнення і рухи у суглобах, що утягнуті у патологічний процес. їх виконують у повільному темпі, плавно, без ривка, при розслабленні м'язів ураженої кінцівки, з максимально можливою амплітудою і повторювати їх слід багато разів протягом дня. У разі необхідності застосовують лікування положенням. Окрім форм 126 |
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 290. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |