Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

ЛФК І періоду, у II використовують гідрокінезитерапію, лікувальну ходьбу, прогулянки, малорухливі ігри. Комплекси лікувальної гімнастики поступово ускладнюють, збільшують інтенсивність і тривалість занять до 15-25 хв.

Лікувальний масаж призначають з 2-3-го дня для сприяння лік­відації набряку, посилення крово- і лімфообігу, місцевого обміну речовин, сти­муляції процесів регенерації. Застосовують сегментарно-рефлекторний масаж відповідних паравертебральних зон, масаж здорової кінцівки чи симетрично розташованих сегментів і відсмоктуючий масаж.

У період рубцювання рани основну увагу приділяють ушкодженому сег­менту і найближчим до нього суглобам для відновлення функцій і попереджен­ня контрактур. Застосовують глибоко охоплюючі погладжування, розтирання, розтягування, зсування, безперервну вібрацію, струшування. Прийомами погладжування і глибокого розтирання старанно масажують суглобові сумки, сухожилки м'язів і місця їх прикріплення. Проводять пасивні і активні рухи в суглобах.

Фізіотерапію при ранах застосовують раніше за всі інші засоби фі­зичної реабілітації для запобігання і боротьби з інфекцією, зменшення болю, протизапальної і дегідратуючої дії на поверхню рани, розсмоктування крово­виливу. Після хірургічної обробки рани використовують УФО, діадинамотера-пію, УВЧ-терапію, електрофорез новокаїну і антибіотиків на ушкоджену ді­лянку. У подальшому для прискорення відторгнення відмерлих тканин, стиму­ляції регенерації, розпушення фіброзної сполучної тканини використовують солюкс, індуктотермію, мікрохвильову терапію.

Після загоєння рани для завершення процесу регенерації, утворення елас­тичного рухливого рубця локально застосовують парафінові й озокеритні аплі­кації, компреси, ванни локальні та загальні, ультразвук, електростимуляцію ос­лаблених м'язів. У випадках виникнення контрактур для розм'якшення і роз­смоктування рубцевих змін і відновлення функції суглобів застосовують ще електрофорез і ультрафонофорез із розсмоктуючими лікарськими речовинами. Використовують скипидарні ванни і з шавлії загальні і локальні, під час яких у воді роблять ручний масаж і активні рухи ураженою кінцівкою.

Механотерапію застосовують після загоєння ран у випадках кон­трактур, рубцевих зрощень і пов'язаною з ними тугорухливістю у суглобах. Використовують рухи на апаратах маятникового типу. Механотерапію призна­чають після теплових процедур, гідро- і електролікування, під час або після лі­кувальної гімнастики, масажу.

Працетерапію застосовують з метою підтримки функції суглобів, координації рухів, збереження трудових навичок, підняття психоемоційного тонусу хворого. Пропонують скручувати бинти, згортати серветки, ліпити з пластиліну, в'язати, виготовляти конверти тощо. Після утворення рубця приз­начають роботу на горизонтальному і вертикальному побутовому стенді, дру­карській машинці, ткацькому станку, палітурні і швейні роботи.

У післялікарняний період реабілітації застосовують усі засоби фізичної реабілітації.

127

Фізична реабілітація

Лікувальну фізичну культуру призначають за III періодом. Завдання ЛФК: відновлення сили і витривалості травмованих м'язів; усунення контрактур; підвищення функціонального стану і фізичної працездатності ор­ганізму; адаптація пацієнтів до побутових і виробничих навантажень. Вико­ристовують практично всі форми ЛФК. У комплексах лікувальної гімнастики застосовують вправи великої інтенсивності і тривалість занять збільшується до 30-45 хв. При цьому необхідно дотримуватись поступовості у підвищенні загального фізичного навантаження і, особливо, місцевого — на післяраневу ділянку.

При наявності контрактур застосовують переважно пасивні вправи для розтягнення укорочених та зморщених тканин і активні — для зміцнення зде­більшого розтягнутих та атрофованих м'язів-антагоністів. Поява незначного болю при розтягненні не є приводом для обмеження амплітуди рухів. Однак до сильного болю доводити не треба, тому що він спричиняє рефлекторно-захис­не напруження м'язів і тим збільшує контрактуру. Для попередження або змен­шення неприємних відчуттів перед початком занять рекомендується застосову­вати теплові і знеболюючі процедури, проводити вправи у теплій воді (36-38 °С). Пасивні рухи в заняттях зберігають, доки амплітуда рухів в сугло­бі не відновиться повністю.

Лікувальний масаж призначають для покращання еластичності та пружності м'язів, нормалізації їх тонусу і скорочувальної здатності, ліквіда­ції контрактур. Використовують місцевий класичний масаж післяраневої ді­лянки, масаж руками або щітками під водою у ванні, підводний душ-масаж.

У випадку контрактур, окрім класичного масажу ушкодженої кінцівки, застосовують сегментарно-рефлекторний. При контрактурах верхніх кінцівок масажують верхньогрудні та шийні паравертебральні зони іннервації D6—D1, С7—СЗ спинномозкових сегментів; при контрактурах нижніх кінцівок — по­переково-крижові і нижньогрудні зони іннервації S3-—SI, L5—LI, D12-—D11. Проводиться відсмоктуючий масаж ушкодженої кінцівки та масаж ураженого контрактурою суглоба. Масажують розтягнуті й ослаблені м'язи, використову­ючи погладжування, розтирання, розминання, вібрацію. Укорочені контракту­рою м'язи масажують з використанням площинного, охоплюючого і щипцепо-дібного погладжування; розтирання — штрихування, пиляння, перетинання. При відсутності явищ рефлекторних контрактур застосовують розминання і вібрацію. Прийомами щипцеподібного погладжування, поздовжнього розти­рання, безперервної вібрації масажують сухожилки контрактурно скорочених м'язів. Проводиться погладжування і розтирання ураженого суглоба, старанно масажують місця прикріплення сухожилків, суглобові сумки. При рубцевих натягах шкіри і дерматогенних контрактурах застосовують інтенсивні прийо­ми: розтирання — штрихування, перетинання, зсування і прийоми стимуляції у вигляді розтягувань і збирань в складку шкіри і підшкірної основи в різних напрямках, що швидко повторюються. Проводяться струшування кінцівки, па­сивні і активні рухи в суглобах.

Фізіотерапія спрямована на нормалізацію функцій нервово-м'язового апарату травмованої ділянки; розсмоктування рубцевих змін, усу-

128