Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях
підготувати його до операції, дібрати і навчити фізичних вправ, які він буде виконувати після неї в умовах нового рухового режиму. Лікувальну гімнастику призначають через кілька годин після операції. Вона складається з дихальних вправ і рухів у дрібних суглобах здорових кінцівок. Особливу увагу приділяють дихальним вправам при пересадці шкіри на ділянку грудей, живота і спини, застосовуючи таку методику і тип дихання, які б не зсунули її з місця. Активні рухи в суглобах оперованої області починають з 7-10-го дня і виконують у повільному темпі з невеликою амплітудою. Приживлення пересадженої шкіри чи клаптя тканини, ліквідація дефектів шкірного покриву означає початок IV періоду опікової хвороби — одужання. ЛФК націлена на відновлення функцій опорно-рухового апарату, обсягу рухів у суглобах, збільшення маси і сили м'язів, розроблення контрактур; формування компенсацій і навчання нових рухових навичок; покращання діяльності серцево-судинної і дихальної систем, адаптацію до фізичних навантажень побутового і трудового характеру. ЛФК застосовують у формі лікувальної і ранкової гігієнічної гімнастики, багаторазових самостійних занять, лікувальної ходьби. Останнє має дуже велике значення, оскільки хворий, нерідко за довготривале перебування у ліжку, втрачає навичку ходьби. Тому з початком напівпостільного рухового режиму основну увагу приділяють навчанню ходьби, попередньо використовуючи імітаційні вправи і вправи для зміцнення м'язів, що беруть участь у цьому руховому акті. Призначають вправи і корекцію положенням у воді. Це розм'якшує і розтягує тканини, сприяє збільшенню амплітуди рухів і виправленню контрактур. У подальшому розширюється коло фізичних вправ, що застосовуються (табл. 4.2). У випадках, коли результатом лікування опікової хвороби буде інвалідність, зусилля реабілітолога і хворого мають бути спрямовані на формування постійних компенсацій, навчання нових рухових навичок, підготовку до побутових дій і самообслуговування. Лікувальний масаж при опіковій хворобі починають використовувати після очищення опікової поверхні від відмерлих тканин і закриття ран, тобто у період одужання. Завдання масажу: поліпшення крово- і лімфообігу в ділянці опіку, сприяння розм'якшенню і утворенню еластичних рубців, розтягнення спайок, стимуляція скорочувальної функції м'язів, протидія контрактурам і тугорухливості у суглобах. Застосовують сегментарно-рефлекторний масаж відповідних паравертебральних зон спиномозкових сегментів, масаж симетричних здорових ділянок тіла та м'язів (антагоністів) протилежного боку локалізації опіку. Ці м'язи, звичайно, розтягнуті й ослаблені. Тому для стимуляції їх скорочувальної здатності використовують глибоке погладжування, розтирання сухожилків, пиляння, пересікання, стругання, поперечне розминання, безперервну вібрацію, поплескування. На боці опіку травмовану поверхню не масажують, її обходять, застосовуючи ніжні прийоми. Роблять масаж суглобів, що втягнуті у контрактуру. Одночасно з масажем виконують активні і пасивні рухи. З утворенням рубця починають обережно масажувати поверхню опіку. 133 Фізична реабілітація Таблиця 4. 2. Використання засобів лікувальної фізичної культури при опіковій хворобі (за Г. В. Полесею, 1978, перероблено)
Фізіотерапію призначають після виведення хворого з шокового стану і хірургічної обробки опікової поверхні з метою зменшити біль, протизапальної, антитоксичної дії; прискорити відторгнення відмерлих тканин, стимулювати епітелізацію; попередити утворення келоїдних рубців, контрактур, підготувати до пересадки шкіри; відновити нервово-психічний стан. Застосовують: УФО опікової поверхні, сегментарних ділянок (поперекової — при опіку нижніх кінцівок, міжлопаткової — при опіку верхніх кінцівок), повітря палат і перев'язочної; мікрохвильову або УВЧ-терапію, діадинамотерапію, солюкс, електрофорез з новокаїном, індуктотермію, електросон. У післялікарняний період реабілітаціїзастосовують усі засоби фізичної реабілітації. Лікувальна фізична культура. Мета — повне відновлення рухливості у суглобах, сили і тонусу м'язів, фізичної працездатності, функціо- 134 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 251. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |