Р о з а і л 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

Відмороженнявиникають внаслідок дії на тканини низької температури (рис. 4.11). За глибиною ураження відмо­роження поділяють на чотири ступені: І — поверхневе ураження шкіри; II — омертвіння верхніх її шарів і утворення пухирців; III — ураження всіх шарів шкі­ри і глибше пролягаючих м'яких тканин; IV— омертвіння м'яких тканин і кісток.Лікування відморожень І—II ступеня проводиться консервативним методом; III—IV — оперативним, при якому видаля­ються омертвілі тканини, проводиться пе­ресадка шкіри, ампутується відморожений сегмент кінцівок при IV ступені.

Фізична реабілітація при опіках і відмороженнях застосовується під час консервативного і хірургічного лікування. Використання її засобів, по­слідовність і методика застосування базуються на загальних для обох травм принципах: вони залежать від ступеня, площі і локалізації ураження, перебігу захворювання, віку, методів лікування, рухового режиму, періоду і етапу реабілітації.

У лікарняний період реабілітаціїпризначають ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію.

Лікувальну фізичну культуру при опіковій хворобі почи­нають застосовувати після виходу хворого з тяжкого стану відповідно до при­значеного рухового режиму. Основна мета фізичних вправ у суворо постільно­му режимі — це психотерапевтичний вплив на хворого і попередження легене­вих ускладнень. Використовують декілька разів на день статичні дихальні вправи і, якщо дозволяє стан хворого, рухи з невеликою амплітудою в дисталь­них відділах кінцівок; проводять лікування положенням, яке передбачає вста­новлення сегмента чи кінцівки у функціонально вигідну позицію, що пере­шкоджає утворенню контрактур.

У II і III періоди опікової хвороби в постільному режимі перед ЛФК став­лять такі завдання: нормалізація діяльності ЦНС і покращання функцій дихан­ня і кровообігу; попередження запалення легенів та інших ускладнень з боку внутрішніх органів, рухливості суглобів і м'язових атрофій, покращання міс­цевого крово- і лімфообігу, трофічних процесів і сприяння швидкому загоєнню ран, приживлення пересадженої шкіри або тканинного клаптя.

Призначається лікувальна і гігієнічна гімнастика, самостійні заняття по декілька разів на день. Комплекси складаються з дихальних і простих вправ для неушкоджених ділянок і кінцівок (табл. 4.1).Рухи в ушкодженій ділянці ви­конують обережно, з невеликою амплітудою, у повільному темпі з полегшених вихідних положень, застосовуючи похилі площини, гамачки. При неможливос­ті їх виконання ушкодженими сегментами застосовують статичні напруження м'язів, надсилання імпульсів до кінцівок, а також рухи у здорових симетрич­них ділянках.

131

Фізична реабілітація

Таблиця 4.1. Орієнтовна схема комплексу лікувальної гімнастики для хворих у стадії септикотоксемії (за Г. В. Полесею, 1978)

У подальшому комплекси доповнюють вправами для розроблення сугло­бів у зоні ушкодження. Вправи на розтягнення рекомендується проводити під час перев'язок у теплій ванні. Це сприяє збільшенню амплітуди рухів, змен­шує біль. Призначають загальнорозвиваючі вправи, основою яких є дихальні вправи і рухи в здорових симетричних ділянках. Приділяють увагу вправам, що сприяють формуванню компенсацій, навичок самообслуговування. Са­мостійні заняття мають повторюватись через 1,5-2 год, а у перервах між ни­ми та під час сну кінцівка укладається в лангету в положення, досягнуте під час занять.

При розвитку опікового виснаження, ускладненнях III періоду, необхідно знизити фізичне навантаження через різку атрофію м'язів і стійкі розлади ді­яльності серцево-судинної та інших систем. Заняття проводяться обережно, вправи мають бути спрямовані на підвищення загального тонусу, підтримання діяльності основних систем організму, на боротьбу з атрофіями, контрактура­ми і тугорухливістю суглобів. Вправи виконують з полегшених вихідних поло­жень, у теплій ванні, а рухи в ушкоджених ділянках з невеликою амплітудою і у повільному темпі. Рекомендується надсилання імпульсів до рухів, скорочен­ня м'язів, симетричних пошкодженій ділянці тіла.

У методику лікувальної гімнастики і руховий режим вносять корективи з приводу оперативного втручання (пересадка шкіри або клаптя тканини), яке може бути неодноразовим за час перебування хворого у лікарні. Це зобов'язує

132