Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

перелому зберігається. Згодом в ньому відкладаються солі кальцію і відбуваєть­ся окостеніння, що призводить до утво­рення міцного вторинного кісткового мо­золя. Одночасно з цим проходить посту­пова структурна перебудова кісткового мозоля, що триває місяцями.

Розрізняють первинне і вторинне загоєння переломів кісток. При первин­ному загоєнні відмічається добра регене­рація і швидке утворення нормальної кісткової тканини. Вторинне загоєння ха­рактеризується надмірним утворенням кісткового мозоля і виникає внаслі­док помилки у зіставленні відламків та іммобілізації, а також в ослаблених хворих.

Діафізарні переломиплеча, передпліччя, стегна, гомілки трапляються ду­же часто. Вони виникають у верхній, середній або нижній частині тіла кістки і можуть бути поперечні, повздовжні, косі, гвинтоподібні, осколочні, вбиті (рис. 4.20), без зміщення і зі зміщенням відламків. У дітей спостерігаються пе­реломи за типом зеленої гілки: ламається кістка без ушкодження окістя, вони часто виникають по лінії епіфізарного хряща (епіфізіоліз). Іммобілізація про­водиться шляхом гіпсових пов'язок, витяганням і оперативно. Після іммобілі­зації, незалежно від її методу, у комплексному лікуванні призначають засоби фізичної реабілітації.

У лікарняний період реабілітаціїзастосовують ЛФК, лікувальний ма­саж,фізіотерапію, працетерапію.

Лікувальна фізична культура при діафізарних переломах призначається з1-2-го дня за двома періодами: І — іммобілізаційний, II — постіммобілізацій-ний.

І період — іммобілізаційний, продовжується до утворення кісткового
мозоля і зняття іммобілізації. Його завдання: попередження пневмонії,
тромбозу, пролежнів, трофічних розладів, атрофії м'язів,.контрактур, остео-
порозу, стимуляція регенеративних процесів, навчання прикладних і побуто­
вих навичок самообслуговування. Застосовують ранкову гігієнічну гімнас­
тику, лікувальну гімнастику по 10-15 хв, самостійні заняття 4-6 разів
на день.                                                               \

У комплексах лікувальної гімнастики використовують до 75 % загально-розвиваючих і близько 25 % спеціальних вправ. Призначають вправи для віль­них від іммобілізації суглобів, тиск по осі кінцівки, ізометричні напруження м'язів спочатку 2-3 с, а у подальшому — 5-7 с Рекомендуються уявні рухи в знерухомлених суглобах з одночасним виконанням активних у симетричних ділянках здорової кінцівки.

У випадках переломів кісток ніг, якщо методом фіксації є гіпсова пов'язка, в кінці періоду дозволяється встати і ходити за допомогою милиць, частково навантажувати хвору ногу, поступово переносячи на неї до 80 % маси тіла. Ще

141

Фізична реабілітація

до підйому хворого на милиці тре­нують вени пошкодженої кінцівки ("венозна гімнастика"), суть якої у періодичному опусканні ноги з ліжка і повернення її у вихідне го­ризонтальне положення — на ліж­ко. Це скорочує час адаптації су­динної системи травмованої ноги до функціонування у вертикально­му положенні, зменшує набряки і неприємні відчуття при подальшій ходьбі.

Прискелетному витяганні осьові навантаження виключають­ся, але ця іммобілізація дозволяє спершу робити активні рухи у го-

мілковостопному та кульшовому суглобах і в кінці періоду — у колінному. При лікуванні перелому кісток ніг апаратом типу Ілізарова активні рухи в усіх суглобах можна проводити з перших днів і давати раннє осьове навантажен­ня на кінцівку.

II період— постіммобілізаційний, починається з моменту утворення пер­винного кісткового мозоля і зняття чи заміни іммобілізації на часткову (зйом-на гіпсова шина, лонгета чи косинка тощо). У хворого можуть мати місце ат­рофія м'язів, тугорухливість суглобів, що підлягали іммобілізації, контракту­ра, послаблення м'язової сили, порушення координації рухів, зниження функ­цій органів і систем організму.

В цей період основною метою ЛФК є відновлення функції кінцівки і за­гального стану організму. Окремими завданнями є: відновлення амплітуди ру­хів в ушкодженій кінцівці, усунення тугорухливості і контрактур, зміцнення м'язів, сприяння утворенню щільного кісткового мозоля. Застосовують ран­кову гігієнічну і лікувальну гімнастику 25-30 хв, самостійні заняття через кожних 1-1,5 год, гідрокінезитерапію, спортивно-прикладні вправи, ходьбу, малорухливі ігри. До комплексів лікувальної гімнастики включають вправи: активні і пасивні, з булавами, гімнастичними палками, м'ячами, гантелями різної маси, на снарядах. На початку періоду використовують вихідні поло­ження і різноманітні пристосування, що полегшують рух: ковзаючі площини, роликові візки, блокові установки, а також вправи у воді. При переломах ниж­ніх кінцівок приділяють увагу поступовому осьовому навантаженню на уш­коджену ногу і тренуванню опороздатності здорової, а при переломах руки — точності і координації рухів. Співвідношення загальнорозвиваючих і спеці­альних вправ в заняттях приблизно однакове.Темп виконання вправ середній і повільний.

Наведені загальні завдання і принципи побудови методики ЛФК при діа-фізарних переломах в лікарняному періоді реабілітації, зрозуміло, будуть кон­кретизуватись залежно від локалізації і характеру перелому, консервативного

142