Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

Рис. 4.3.Схема прове­дення масажу при пере­ломах кісток верхньої і нижньої кінцівок під часіммобілізації

Використовується відсмоктуючий (дренажний) масаж, який прискорює крово- і лімфообіг і тим самим ліквідує чи зменшує застійні явища і набряки. Виконується він таким чином: спочатку масажують сегменти вище хворої ді­лянки, потім її дистальні відділи. Масажні рухи мають бути ковзними, ніжни­ми, м'якими. Не слід застосовувати такі способи, як постукування, поплеску­вання, рубання, шмагання.

У післялікарняний період реабілітації лікувальний масаж спрямований на ліквідацію набряків, тугорухливості у суглобах, контрактур, м'язових ат­рофій, м'язової слабкості, неповного відновлення функцій органів і систем. Застосовують класичний місцевий і загальний масаж, сегментарно-рефлек­торний і апаратний масаж, масаж у воді, гідромасаж (підводний душ-масаж, водоструменевий душ-масаж, підводний вібраційний масаж).

Процедури лікувального масажу практично завжди поєднуються з гімнас­тичними вправами (пасивні й активні рухи, вправи з опором, на розтягнення і розслаблення, дихальні тощо), тепловими і бальнеотерапевтичними процеду­рами та з іншими засобами фізичної реабілітації.

Фізіотерапію після травм і операцій застосовують з метою профілактики і лікування на всіх етапах реабілітації. Використання певних методів залежить від завдань, що ставлять перед фізіотерапією, виходячи з характеру захворю­вання і обсягу оперативного втручання або перенесеної травми, перебігу піс­ляопераційного періоду, загального стану хворого, фаз ранового процесу чи утворення кісткового мозоля. Лікувальна дія фізичних чинників на організм після травм і операцій проявляється у вигляді нервово-рефлекторного і гумо­рального механізмів, але кожен із чинників має свої особливості в шляхах ре­алізації лікувального ефекту.

У лікарняний період реабілітації фізіотерапевтичні методи починають зас­тосовувати з перших днів, а деякі з них призначають безпосередньо після опе­рації чи травми. Так, після операції, хірургічної обробки ран застосовують УФО місця ушкодження і навколишньої шкіри, для попередження інфекції, зменшення болю, розсмоктування крововиливу. У наступні дні опромінюють­ся груди, живіт, сегментарні зони (комірцева чи поперекова) або симетричні поверхні здорової кінцівки (при переломах). Це мобілізує захисні сили організ-

117

Фізична реабілітація

му, зменшує ймовірність виникнення інфільтратів, парезу кишечнику; активі­зує крово- і лімфообіг, утворення вітаміну Д, регенеративні і трофічно-обмін­ні процеси, особливо мінерального фосфорно-кальцієвого, що є запорукою ут­ворення повноцінної кісткової тканини.

Після гострих травм, таких, як удари, розтягнення сумково-зв'язкового апарату суглобів і м'язів, крововиливи в порожнину суглобів (гемартроз) і м'які тканини (гематома), вивихи та інші, одразу місцево застосовують холод: зрошення хлоретилом, пузир з льодом, холодний компрес. Він викликає спазм дрібних судин, знижує їх проникність, сповільнює кровообіг, зменшує крово­вилив і набряк, знижує збудливість нервових закінчень, що значно послаблює біль. На другий день призначають теплові процедури, які сприяють розсмокту­ванню травматичних набряків і крововиливів, діють болезаспокійливо і анти-спастично.

Для зняття больового синдрому після операцій і травм застосовують діа-динамотерапію. Болезаспокійлива дія діадинамічних струмів виникає відразу після процедури. Вона пов'язана з розвитком тимчасового гальмування у нер­вових закінченнях і зниженням їх лабільності. Одночасно з цим вони справля­ють протиспазматичну дію, розширюють судини, прискорюють циркуляцію крові та лімфи, підсилюють обмінні і регенеративні процеси. У подальшому використовують розсмоктувальну властивість діадинамотерапії при лікуванні рубців, м'язових контрактур, обмеженні рухливості суглобів після їх тривалої іммобілізації.

Ефективно зменшує або усуває біль електрофорез з новокаїном та іншими знеболюючими ліками. У цій процедурі поєднується знеболююча дія ліків і гальванічного струму, який, у свою чергу, посилює мікроциркуляцію крові та лімфи, трофічні і обмінні процеси у місці пошкодження. Для покращання кісткоутворення через два тижні призначають електрофорез почергово з каль­цієм і фосфором.

У той самий день після операції та на 2-3-тю добу після переломів, неза­лежно від виду іммобілізації, призначається УВЧ-терапія. Вона виразно діє на запальний процес, підвищує активність та інтенсивність фагоцитозу, сповіль­нює всмоктування токсичних продуктів з вогнища запалення; антиспастично впливає на непосмуговану мускулатуру шлунка, кишок, жовчного міхура, бронхів і бронхіол; розширює судини, прискорює кровообіг, обмінні і регене­ративні процеси. УВЧ-терапія запобігає або зменшує можливість виникнення інфільтратів, парезу кишок, запалення легенів, стимулює процеси загоєння тканин. Процедура діє болезаспокійливо. З цією самою метою та з протинаб-ряковою і розсмоктуючою спрямованістю застосовується і магнітотерапія. Перевагою її та УВЧ-терапії перед деякими іншими фізіотерапевтичними чин­никами є здатність їх проникати через гіпсову пов'язку. Наявність у кістці ме­талу при з'єднанні й утриманні уламків з його допомогою (металоостеосинтез) не є протипоказанням до застосування цих чинників.

Подальше застосування фізіотерапевтичних методів лікування у лікарня­ний період реабілітації націлене на посилення крово- і лімфообігу, обмінних процесів в місці ушкодження; протидію утворення спайок і контрактур, атро-

118