ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ ХІРУРГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ

До хірургічних захворюваньналежать пошкодження (травми) органів та тканин, гнійні запальні захворювання, пухлини, вади розвитку, деякі порушен­ня кровообігу. Лікують їх оперативно і консервативно. До оперативних мето­дів належать криваві доступи до тканин та органів і їх обробка. Консерватив­не лікування проводиться без операцій із застосуванням пов'язок, медикамен­тозних засобів, лікування положенням, методами фізіотерапії або виконуючи безкровні втручання: вправляння вивихів, зіставлення уламків кісток витя­гненням, мануальна терапія.

Операції залежно від терміновості поділяються на екстрені (невідкладні), термінові і нетермінові (планові). Екстрені операції — це такі, які потрібно ро­бити негайно або протягом кількох годин за життєвими показаннями. Невід­кладної допомоги потребують і хворі з травмами. Терміновими є операції, які слід зробити найближчим часом у зв'язку з небезпекою прогресування захво­рювання. Нетермінові операції можуть бути здійснені в різні терміни після від­повідної підготовки хворих.

Хірургічні операції і пошкодження супроводжуються механічною і пси­хічною травмою та сильним болем, що призводить до порушення функцій життєво важливих органів і систем організму. Ці зміни, особливо після опе­рацій на органах черевної і грудної порожнини, можуть спричинити інші сер­йозні ускладнення — тромбоемболії; пневмонії, ателектази; атонії і парези шлунка і кишок, метеоризм, затримку випорожнень і сечовипускання; інфіль­трати. Вони значно обтяжують загальний стан хворого і стають однією з при­чин довготривалого перебування його у лікарні.

Хірургічні захворювання і травми лікують комплексно. У сукупності ліку­вальних заходів медичної реабілітації щодо запобігання ускладнень, віднов­лення здоров'я, функціонального стану і працездатності хворих фізична реабі­літація застосовується у всіх її періодах. У лікарняний період призначається ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапія. Інші засоби фізичної реабілітації — механотерапія і працетерапія — використовують, переважно, у післялікарня-ний період реабілітації разом з першими.

112

Розділ 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях

4.1. КЛІНІКО-ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Лікувальна фізична культу р а після травм і операцій у лі­карняний період реабілітації призначається, у разі відсутності протипоказань, в той самий день через кілька годин або на другий, інколи — третій. Раннє зас­тосування фізичних вправ пов'язане, у першу чергу, з попередженням ймовір­них ускладнень, стимуляцією компенсаторно-пристосовувальних реакцій і ді­яльності органів і систем організму. Лікувальна дія фізичних вправ чітко про­являється у вигляді всіх чотирьох основних механізмів: тонізуючого впливу, трофічної дії, формування компенсацій, нормалізації функцій.

Виконання фізичних вправ залучає хворого до свідомої і активної участі в здійсненні власного лікування, що підвищує його психо-емоційний стан і загальний тонус організму, надає впевненості у своїх силах й близькому одужанні.

Безпосередньою дією вправ є певні зрушення, що виникають у серцево-су­динній системі. Вони проявляються в активізації крово- і лімфообігу в зоні пошкодження, збільшенні об'єму і швидкості кровотоку, що усуває порушення периферичного кровообігу, набряки. Рухи зменшують застійні явища і у парен­хіматозних органах, порожнистих венах, сприяючи надходженню крові до сер­ця і полегшенню його роботи. Все це разом з іншими методами лікування за­побігає тромбоемболіям.

Мабуть немає кращого методу попередження легеневих ускладнень і поліпшення діяльності легень після операцій і травм, як дихальна гімнасти­ка. Людині підвладне вольове регулювання дихання і тому під час занять, за словесними вказівками, є можливість змінювати ритм, темп, амплітуду і глибину дихальних рухів, цілеспрямовано посилювати легеневу вентиляцію за рахунок грудного або черевного компонента дихання. Фізичні вправи прискорюють відновлення повноцінного механізму дихання. Це наочно під-

Рис.4.1. Оксигемоспі-ропневмографічні криві хворої К., 75 років, запи­сані на другу добу після радикальної операції лі­восторонньої стегнової

грижі:а — до заняття, б — після за­няття ЛФК; 1 — споживання кисню; 2 — спірограма; 3 — грудне дихання; 4 — черевне дихання; 5 — оксигемограма; 6 — відмітка часу

113

Фізична реабілітація

тверджується на рис. 4.1. Зареєс­тровані криві (а — до лікувальної гімнастики і б — після неї) показу­ють, що до заняття нерівномірне за частотою і амплітудою дихання, асинхронні рухи грудної клітки і черевної стінки, хвилеподібні пері­одичні коливання експіраторного та інспіраторного рівнів дихання, східцеподібна будова його циклу перейшли після лікувальної гімнас­тики в переважно рівномірне, рід­ше, синхронне дихання. Разом з цим, підвищився хвилинний об'єм дихання за рахунок збільшення ди­хального об'єму.

Збільшення глибини дихання і легеневої вентиляції прискорює ви­ведення наркотичних речовин після наркозу, активізує кровообіг і газо­обмін в легенях та зменшує застій у них, поліпшує бронхіальну прохід­ність, допомагає видаленню мокро­тиння і тим самим протидіє виник­ненню гіпостатичних пневмоній,

ателектазів і бронхітів. У випадках виникнення легеневих ускладнень заняття лікувальною гімнастикою не припиняють і застосовують спеціальні дихальні вправи у комплексі з іншими методами лікування.

Внаслідок позитивних змін у гемодинаміці і газообміні у легенях підвищу­ється насичення артеріальної крові киснем (рис. 4.2), зменшується кисневе го­лодування тканин, поліпшуються окисно-відновні і обмінні процеси, що є фі­зіологічною основою регенерації тканин. Під впливом фізичних вправ приско­рюється розсмоктування продуктів запалення, заживления рани і формування кісткового мозоля. Утворюється рухливий еластичний рубець і міцна доброя­кісна кісткова тканина.

Рухи грудної клітки і черевної стінки, збільшення екскурсії діафрагми ді­ють на внутрішні органи, посилюють кровообіг і зменшують застійні явища у них, рефлекторно підвищують евакуаторну і секреторну функцію шлунково-кишкового тракту. Вони сприяють більш швидкій нормалізації функції кишок, зменшують можливість утворення внутрішньопорожнинних спайок та сполуч­но-тканинних зрощень.

ЛФК протидіє атрофії м'язів, розвиткові контрактур, тугорухливості у суг­лобах, анкілозу; сприяє утворенню тимчасових компенсацій, відновленню по­рушених операцією або травмою функцій органів і систем. Вона відновлює ру­хові навички, ходьбу, правильну поставу, зміцнює м'язи, тренує пацієнта і го-

114