Бар'єри в спілкуванні «викладач-студент». Моделі спілкування викладача і студентів

Виховання словом – найскладніше

 і найважче з усього, що є в педагогіці.

В.Сухомлинський

Володіння таємницями педагогічного спілкування — завдання складне для викладача-початківця. На шляху до досягнення цієї мети він натрапляє на перешкоди — бар'єри в спілкуванні зі студентами.

Серед причин виникнення бар’єрів у спілкуванні зі студентами є упереджене ставлення викладача до студента.

Наведемо причини такої установки.

1. Необ’єктивні стереотипи до сприйняття людини за зовнішніми даними. Скажімо, цей — в окулярах, значить розумний, цей — спортсмен з вигляду, значить нерозумний тощо. Установка на зовнішність часто стає причиною помилок, що з рештою відображаються в педагогічних прорахунках.

2. Приписування чеснот чи недоліків людині, виходячи лише з її соціального статусу. У цьому випадку студенти опиняються не в кращому становищі: їх соціальний статус менший від статусу викладача.

3. Суб'єктивізм, штампи, трафарети, попередня інформація, яку викладач отримує про студента. У цьому випадку викладач стає на неправильний шлях педагогічного спілкування або взагалі виявляється за його межами.

Вищезазначені причини можуть породжувати бар'єри у спілкуванні «викладач-студент» і негативно впливати на навчально-виховний процес.

Бар’єри виникають непомітно, і спочатку викладач може не усвідомлювати їх. Якщо причину, що породжує бар'єри в спілкуванні, не усунуто, то це призводить до формування негативного стилю спілкування. У зв'язку з цим важливо знати причини комунікативних бар’єрів.

Серед багатьох чинників, котрі впливають на особливості організації взаємодії між викладачем і студентом, особливе значення мають соціальний, психологічний, фізичний і смисловий (когнітивний).

Відповідно, у спілкуванні викладача виокремлюють соціальний, психологічний, фізичний і смисловий бар'єри.

Соціальний бар'єрзумовлений домінуванням рольової позиції викладача в системі педагогічної взаємодії. Викладач підноситься над особистістю студента, постійно демонструє свій соціальний статус.

Фізичний бар'єрпов'язаний із організацією фізичного простору взаємодії. Так, неправильно організований простір спілкування спричинює ізольованість викладача. Він неначе віддаляє себе від студентів, намагаючися сховатися за стіл, стілець чи в куток.

Смисловий бар'єр, як правило, пов'язаний з неадаптованим до рівня сприйняття студентів мовленням викладача, яке занадто насичене незрозумілими словами, науковими термінами, які використовують без коментаря. Це стає причиною зниження інтересу в слухачів, утворює дистанцію у взаємодії.

Найтиповіші з них:

— бар'єр неспівпадання настанов: викладач приходить на заняття із цікавим задумом, захоплений ним, а студенти байдужі, незібрані, неуважні, внаслідок чого недосвідчений викладач роздратований, нервує;

 — бар'єр боязні аудиторії: характерний для викладачів-початківців, вони добре володіють матеріалом, добре підготувлені до заняття, але сама думка про безпосередній контакт зі студентами лякає їх;

— бар'єр відсутності контакту: викладач входить до аудиторії і замість того, щоб швидко організувати взаємодію зі студентами, починає діяти «автономно» (наприклад, пише пояснення на дошці);

— бар'єр звуження функцій спілкування: викладач враховує тільки інформаційні завдання спілкування, залишаючи поза увагою соціально-перцептивні, комунікативні функції спілкування;

— бар 'єр негативної установки на аудиторію;

— бар 'єр попереднього негативного досвіду:спілкування з аудиторією чи студентом;

— бар'єр боязні педагогічних помилок(запізнитися на заняття, не вкластися в час, неправильно оцінити відповідь студента тощо);

— бар 'єр наслідування: молодий викладач наслідує манери спілкування іншого викладча, не враховуючи власної педагогічної індивідуальності.

Моделі спілкування викладача і студентів. Наявність зазначених бар'єрів спілкування, як правило, породжує малоефективні моделі спілкування викладача і студентів.

1. Першу модель умовно називають «Монблан»,тому що викладач підноситься над аудиторією, як гірська вершина. Він відірваний від студентів, мало цікавиться особистістю студента та своїми взаєминами з ним. Спілкування зводиться лише до повідомлення інформації. Подібна модель формалізує всю систему навчально-виховного процесу, формує в студентів пасивну позицію у педагогічній взаємодії.

2. Друга модель — «Китайська стіна».Характеризує таке спілкування викладача зі студентом, коли він намагається підкреслити свою зверхність, виявляє зневажливе ставлення до нього.

3. Третя модель — «Локатор».За цієї моделі переважає вибірковість викладача в організації взаємовідносин зі студентами. Він зосереджує свою увагу або на групі слабких або, навпаки, сильних студентів. Внаслідок цього не створюється цілісна й безперервна система спілкування.

4. Модель четверта— «Робот».Вона характеризує поведінку викладача, який цілеспрямовано й послідовно діє на підставі певної програми, незважаючи на обставини, що вимагають змін у спілкуванні.

5. П’ята модель — «Я сам».Сутність цієї моделі організації педагогічної взаємодії полягає в тому, що викладач постає в ролі головної дійової особи, нерідко гальмуючи цим усі вияви ініціативи з боку студентів.

6. Шоста модель — «Гамлет»— характеризує дії викладача, для якого властиві постійні сумніви: чи правильно його зрозуміють, чи адекватно відреагують на зауваження тощо.

7. Сьома модель — «Друг».Тут викладач може втратити діловий контакт у спілкуванні.

8. Восьма модель — «Глухар» — характеризує викладача, який під час взаємодії зі студентами чує лише себе, не спрямований на студента, не усвідомлює його переживань і потреб у ситуації контакту.

Стратегії, прийоми, методи вирішення педагогічних конфліктів. Правила педагогічного спілкування

Конфлікт між педагогом і дитиною,

між педагогом і колективом – велика

біда для школи… думайте про дитину

справедливо – і конфліктів не буде…

Вміння укникнути конфлікту – одна з рис,

які за самою сутністю своєю

є педагогічною мурістю вчителя.

В.Сухомлинський

Конфліктні ситуації між викладачем і студентом називають педагогічними конфліктами.Конфлікт виникає не одразу, початком його буває інцидент, непорозуміння, коли ще немає відкритого протистояння, є лише невдоволення студентів. На таку ситуацію викладачу необхідно звертати увагу, тому що нерідко студенти трактують таку ситуацію як конфлікт. Якщо викладач не усвідомить цього і вчасно не внесе корективи, ситуація може набути деструктивного характеру.

Для ефективного подолання конфліктної ситуації викладачеві необхідно володіти стратегіями і методами вирішення навчальних конфліктів.

У педагогічній практиці виділяють такі стратегії вирішення педагогічних конфліктів.

Конфлікти діяльності. Ймовірні варіанти педагогічної тактики:

— відстрочення виконання педагогічної вимоги, коли викладач не наполягає на негайному виконанні його розпорядження і висловлює впевненість у тому, що студент сам зрозуміє його необхідність. Замість погроз і образ застосовують віру в розсудливість студента;

— компроміс виявляється або в послабленні вимоги, дозволі на її часткове виконання, або невиконанні її за певних умов;

— поступка. Зумовлюється тим, що викладач ніби погоджується з аргументами студента або розуміє його почуття і скасовує своє рішення, не висуваючи ніяких умов, висловлюючи віру в його поведінку в майбутньому.

Конфлікти поведінки, вчинку вирішують складніше, бо в них втягуються здебільшого «складні» студенти. Найважливішим при цьому є уникнення стереотипів, перебільшень, негативних узагальнень. Студенти сприймають негативні зауваження як вияв недоброзичливості з боку викладачів і відповідають грубощами, пустощами, підтримуючи тим самим стан конфлікту. Студенти зі складним характером (збудливістю, образливістю, надмірним потягом до самоствердження) потребують більшої уваги до себе. Тому демонстрація викладачем миролюбних намірів є ефективним засобом погашення конфлікту.

Конфлікти взаємин — найскладніші щодо їх усунення через вияв упередженості, ворожнечі. Ці почуття заважають студентові і викладачеві бути привітними та приязними, без чого складно покращити стосунки. Виправлення їх є найскладнішим випробуванням професіоналізму викладача, оскільки він повинен стати вище від почуття образи, неприязні та показати студентові культуру, шляхетність у стосунках. Переломним моментом при цьому може стати розмова зі студентом, у якій викладач відверто визнає свої помилки чи упередженість щодо нього, вибачається, пропонує забути образи.

Далі потрібно зміцнити нові стосунки посиленням співробітництва та дружнього спілкування через такі прийоми:

Метод емпатїї.Заснований на техніці проникнення у переживання іншої людини. Ефективно послуговуються ним емоційні, здатні до інтуїтивного мислення особи, котрі, довіряючи своєму інтуїтивному відчуттю, завчасно зупиняють інтелектуальні інтерпретації.

Метод логічного аналізу.Зорієнтований на людей із раціональним мисленням. Щоб зрозуміти співрозмовника, така людина відтворює систему інтелектуальних уявлень про нього, ситуацію, в якій він перебуває. В іншому випадку викладач, зберігаючи внутрішній спокій і стабільність, намагається уникнути конфлікту.

Проблема спілкування з'являється у викладчів найчастіше в «гострих» випадках, коли студент і викладач або обидва незадоволені чи роздратовані, як, наприклад, після кількох зауважень, зроблених студентові за порушення дисципліни. В таких ситуаціях слід дотримуватись таких правил педагогічного спілкування: