Індивідуальний стиль педагогічної діяльності викладача залежно від особливостей його «Я-концепції»

Дослідження думки студентів щодо викладачів дозволили виокремити типології викладачів.

Типологія викладачів за результатами досліджень студентів:

1) Вічні студенти: високий рівень професіоналізму й інтелекту, завжди в пошуках нового, добре розуміють проблеми студентів і поважно до них ставляться, з ними легко спілкуватися та можна дискутувати на різні теми.

2) Військові: авторитарні, встановлюють армійську дисципліну (команди, накази), нав'язують свою точку зору, не беруть до уваги поглядів студентів, суворо контролюють і запроваджують систему покарань.

3) Викладачі, які лише відбувають свої обов'язки: формально виконують свою роботу, студентам дозволяють робити все, аби ті їм не заважали.

Типологія викладачів за результатами наукових досліджень:

Ціннісний тип (70%). Такі викладачі схильні управляти педагогічним процесом, у них переважає вербальний інтелект, вони володіють грамотною і багатою мовою, проте виявляють емоційну відчуженість від студентів, педантизм і мають великі соціальні претензії.

Гедоністи (15%), мета гедоністичного життя яких – вищі блага. Це викладачі-виконавці, які поширюють знання, мають розвинутий інтелект. Вони відповідальні, соціально рефлексивні та здатні до емоційної співпраці зі студентами.

Реалісти (3%): мають розвинутий вербальний інтелект, але часто емоційно дискомфортні.

Творчі (12%): здатні генерувати ідеї, гармонійно гнучкі, активні, мають високий інтелектуальний потенціал і здатність до емоційної співтворчості зі студентами.

Моделі поведінки і діяльності зарубіжного викладача, які виокремив американський психолог М. Талон:

Модель 1: «Сократ» —викладач із репутацією любителя дискусій, суперечок, які навмисне сам провокує в аудиторії. Він часто бере на себе роль «адвоката диявола», який обстоює непопулярні погляди. Йому властиві високий індивідуалізм, відсутність систематичності в навчальному процесі. Через постійну конфронтацію, що нагадує перехресний допит, студенти активно відстоюють власні позиції.

Модель 2: «Керівник групової дискусії», який головним у своїй діяльності вважає досягнення згоди і забезпечення співробітництва між студентами. Одночасно собі відводить роль посередника, для якого пошук демократичної згоди важливіший за результат дискусії.

Модель 3: «Майстер» —це викладач, який є зразком для наслідування, який студент повинен обов'язково копіювати не стільки в навчальному процесі, скільки у ставленні до життя взагалі.

Модель 4: «Генерал», який уникає будь-якої двозначності, підкреслено вимогливий, жорстко домагається слухняності, оскільки вважає, що завжди і в усьому має рацію, а студент, як армійський новобранець, повинен беззаперечно виконувати його накази.

Модель 5: «Менеджер». Цей стиль поширений у радикально орієнтованих університетах і пов'язаний з атмосферою ефективної педагогічної діяльності, індивідуальним підходом до студентів, заохоченням їхньої ініціативи й самостійності. Такий викладач прагне до обговорення з кожним студентом змісту його навчального завдання, забезпечує якісний контроль за його виконанням і об'єктивно оцінює кінцевий результат.

Модель 6: «Тренер», атмосфера спілкування якого в аудиторії пройнята духом командної належності. Студенти є членами єдиної команди, не мають значення як індивідуальності, але разом вони можуть «зрушити гори». Викладачеві відведена роль натхненника групових зусиль, головним для нього є кінцевий результат, вагомий успіх, блискуча перемога.

Модель 7: «Гід» —втілений образ «ходячої енциклопедії», лаконічний, точний і стриманий. Відповіді на всі запитання (як і можливі запитання) йому відомі заздалегідь. Технічно бездоганний, і саме тому дуже часто відверто нудний.

Як бачимо, багато чого спільного між українськими і зарубіжними викладачами, їм притаманні як професійні достоїнства, так і недоліки педагогічної діяльності, вади особистості.

Сукупність професіоналізму діяльності та професіоналізму особистості створюють авторитет викладача.

Авторитет(лат. — влада, вплив) — визнання права викладача приймати відповідальне рішення, яке заслуговує повної довіри.

Є така залежність: чим більш піднесені ідеали людини, тим масштабніша особистість, яскравіший зміст її життя, тим вимогливіша вона до себе і вищий її авторитет. Авторитетний викладач викликає в багатьох студентів бажання брати з нього приклад. Вони запозичують його думки, ставлення до праці, навіть деякі манери поведінки (неусвідомлене наслідування).

Авторитетний викладач (і куратор) є також важливим чинником формування студентського колективу і виховання кожного студента.

За відгуками студентів, узагальнений портрет авторитетного викладачавиглядає так:

• високий загальний інтелектуальний рівень, широка ерудиція і глибокі знання своєї науки;

• підвищена інтелектуально-творча, громадянська, політична та інша активність;

• моральна культура, інтелігентність, здібність до емоційного співробітництва;

• здатність брати на себе відповідальність, коли виникають якісь педагогічні проблеми;

• професійна чесність і людська совість.

 Студенти ставлять такі вимоги до своїх викладачів:

Хибний авторитет викладача — це авторитет пригнічення, придушення; авторитет відстані; авторитет педантизму; авторитет резонерства; авторитет лібералізму; авторитет байдужості.

У роботі з майбутніми викладачами ВТНЗ треба вказувати, які риси цілком непридатні для науково-педагогічного працівника:

• нелюбов до студентів;

• невміння спілкуватися, нездатність будувати стосунки на    основі взаємоповаги;

• безтактність;

• лінощі, безініціативність;

• пасивна настанова, що студенти «повинні» та ін.

Студентам слід зрозуміти головну ідею: не чекати, поки викладач їм сподобається, запропонує щось цікаве й організує сумісну діяльність із ними. Їм слід поступово самим проявляти ініціативу в цьому питанні. Пряме педагогічне управління можливе лише тоді, коли студент самостійно не може виконати завдання або дотримуватися норм поведінки, і водночас чутливий до соціального схвалення. Проте джерелом його дій завжди повинно бути самоуправління і внутрішній самоконтроль.

Отже, молодому викладачеві ВНТЗ можна запропонувати такі загальні настанови:

• заходити у студентську групу слід завжди бадьорим, впевненим, жвавим;

• загальне самопочуття — мажорне, оптимістичне;

• комунікативний настрій — позитивний, яскраво виражена готовність до спілкування зі студентами;

•прояв комунікативної ініціативи — енергійний, налаштований на професійну діяльність, прагнення передати цей стан аудиторії;

•створення під час заняття позитивного соціально-психологічного клімату.

• управління самопочуттям, контроль за своїми емоціями під час спілкування зі студентами. Забезпечення продуктивності педагогічного спілкування: оперативність змісту, гнучкість стилю, дотримання соціальної дистанції, єдність спілкування і педагогічного впливу;

• мовлення — яскраве, образне, емоційно насичене, культурне;

•міміка і пантоміміка — педагогічно доцільна виразна, адекватна жестикуляція.

Узагальнення вивченого: рівень готовності до педагогічної діяльності майбутніх науково-педагогічних працівників ВТНЗ визначаєтьсярівнем розвитку особистісних рис, професійної самосвідомості, системою дій педагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через вирішення педагогічних завдань, прагненням до професійного самовдосконалення

Підсумкові запитання і творчі завдання

1. Проаналізуйте психологічну характеристику особистості викладача.

2. Розкрийте поняття «професійна самосвідомість викладача».

3. Охарактеризуйте особливості професійного самовизначення та становлення «Я-концепції» викладача.

4. Обгрунтуйте складові наукової організації праці викладача як чинника його професійного самовдосконалення.

5. Проаналізуйте психолого-педагогічну структуру діяльності викладача.

6. Окресліть психологію стилів педагогічної діяльності.

7. Охарактеризуйте типологію викладачів.

8.  Проаналізуйте поняття «авторитет викладача ВНЗ».

9. Підготуати і провести семінар-тренінг «Роль особистості викладача у формуванні майбутнього фахівця».

10. Організувати і провести тренінг для педагогів на тему: «Робота з педагогічною фрустрацією». Мета: Оволодіти сучасними методами навчання, пропрацювати основні фрустраційні реакції педагогів.