Стилі педагогічного спілкування

2. Вступ до педагогічного контакту і початковий момент взаємодії з групою.На цьому етапі з'ясовується можливість реалізації задуманого плану спілкування. При встановленні контакту в спілкуванні важливу роль відіграє не шаблонність, а оригінальність поведінки викладача.

Увійшовши до аудиторії, слід звернути увагу присутніх на щось незвичайне (а незвичайне є завжди і в усьому: в аудиторії, в розміщенні студентів, в підготовці методів навчання, в санітарному стані приміщення та ін.). Реакція на це незвичайне «тут і зараз» завжди сприймається аудиторією позитивно, за умови, звичайно, що ця реакція доброзичлива, безпосередня і нестандартна.

3. Організація і управління спілкуванням у ході проведення заняття (лекції, семінару). На цьому етапі викладач здійснює задуману систему комунікацій, підбирає і реалізує адекватні ситуації, способи спілкування і передання інформації, підтримує контакт із аудиторією.

На третьому етапі реалізується комплекс комунікативної взаємодії суб'єктів педагогічного процесу на трьох рівнях:

1. Емоційний, поверховий рівень визначає зручність ситуації спілкування, але не характеризує змістовних його сторін.

2. Когнітивний рівень пов'язаний з предметним боком спілкування. На цьому рівні вирірушуть пояснювальний процес — стрижневий елемент особистісно-групового педагогічного спілкування.

3. Соціально-психологічний рівень (індивідуально-психологічні властивості студентів). Спілкування на соціально-психологічному рівні визначає міжособистісні і групові стосунки викладача зі студентами. Тут мистецтво спілкування тісно переплітається з технологією навчання, організацією роботи студентів.

Однак не слід забувати, що в будь-якій педагогічній технології головним є студент. Тому при реалізації тієї чи іншої технології, керуючи поведінкою студентів, не слід забувати про індивідуальні особливості особистості студентів.

Наприклад, викладчеві потрібно знати, як можуть поводитися студенти різного типу темпераменту. Тому треба починати з вивчення індивідуальних особливостей, що допоможе знайти індивідуальний підхід до кожного студента, зрозуміти його поведінку і його можливості.

Кожен темперамент має свої плюси і мінуси, і до представників кожного темпераменту викладач повинен знайти свій підхід, виходячи з визначених психологічних принципів.

1. «Ні хвилини спокою» — такий принцип підходу до холерика, що спирається на використання його плюсів: енергійності, захопленості, пристрасності, рухливості, цілеспрямованості, — і нейтралізацію мінусів: запальності, нестриманості, конфліктності. Холерик увесь свій час повинен бути чимось зайнятий.

2. «Довіряй, але перевіряй» — це вже підхід до сангвініка, що має плюси: життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість і мінуси: схильність до зазнайства, легкодумство, поверховість, ненадійність. Мила людина сангвінік завжди обіцяє, щоб не скривдити людини, але далеко не завжди виконує обіцяне, тому треба проконтролювати, чи виконав він свою обіцянку.

3. «Не квап» — таким повинен бути підхід до флегматика, що має плюси: стійкість, сталість, активність, терплячість, надійність і, звичайно, мінуси: повільність, байдужість, сухість, «товстошкірість». Головне, що флегматик не може працювати в дефіциті часу, йому потрібний індивідуальний темп, тому його не потрібно підганяти, він сам розрахує час і зробить справу.

4. «Не зашкодь» — це девіз роботи з меланхоліками, що також має свої плюси: висока чутливість, м'якість, людяність, доброзичливість, здатність до співчуття і, звичайно ж, мінуси: низька працездатність, поміркованість, замкнутість, сором'яз­ливість. Викладачеві категорично заборонено кричати, давати різкі і тверді вказівки, тому що такий студент дуже чутливий до слів, інтонації.

Викладач має пам’ятати, що відповідно сенсорного досвіду студенти можуть бути візуалами, аудіалами, кінетиками.

Візуальний тип.Вся інформація сприймається у вигляді яскравих картин, зорових образів. Розповідаючи щось, ці люди часто жестикулюють, ніби малюючи в повітрі образи, що уявляють. У розмові часто користуються фразами: «От, подивіться...», «Давайте уявимо...», «Я бачу, що...», «Рішення вже вимальовується...».