Державна національна програма «Освіта»

(«Україна ХХІ століття»)

Сучасний фахівець працює за умов нагромадження науково-технічної інформації, постійного оновлення технологічних циклів у багатьох галузях виробництва. Усе це не лише ускладнює його працю, а й зумовлює швидку зміну структури багатьох професій, зникнення одних і появи інших. Ці процеси вимагають наукового обґрунтування змісту освіти у вищій школі як однієї з центральних проблем навчально-виховного процесу.

Зміст освіти — науково обґрунтована система дидактичного та методично оформленого навчального матеріалу для різних рівнів та ступенів вищої освіти.

Визначають зміст освіти відповідно до стандартів вищої освіти («Закон України про вищу освіту» (ст. 9-10)) — сукупності вимог до змісту та результатів освітньої діяльності ВНЗ і наукових установ за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної спеціальності такими нормативними документами:

– освітня (освітньо-професійна, освітньо-наукова) програма;

– навчальний план;

– навчальна і навчально-методична література.

Освітня (освітньо-професійна чи освітньо-наукова) програма — система освітніх компонентів на відповідному рівні вищої освіти в межах спеціальності, що визначає вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за цією програмою, перелік навчальних дисциплін і логічну послідовність їх вивчення, кількість кредитів ЄКТС, необхідних для виконання цієї програми, а також очікувані результати навчання (компетентності), якими повинен оволодіти здобувач відповідного ступеня вищої освіти.

Стандарт вищої освіти визначає такі вимоги до освітньої програми:

1) обсяг кредитів ЄКТС, необхідний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти;

2) перелік компетентностей випускника;

3) нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти, сформульований у термінах результатів навчання;

4) форми атестації здобувачів вищої освіти;

5) вимоги до наявності системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти;

6) вимоги професійних стандартів (у разі їх наявності).

Навчальний план. У ВНЗ на підставі освітньо-професійної (освітньо-наукової) програми за кожною спеціальністю розробляють навчальний план, який визначає перелік та обсяг навчальних дисциплін у кредитах ЄКТС, послідовність вивчення дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складають робочий навчальний план, що затверджують.

Для кожної навчальної дисципліни, що входить до освітньої програми дисципліни та навчального плану, у ВНЗ складають робочу навчальну програму дисципліни, яка є нормативним документом ВНЗ. Вона містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення, визначає форми та засоби поточного і підсумкового контролю.

Складовими робочої програми є:

– тематичний план,

– пакет методичних матеріалів для здійснення поточного і підсумкового контролю,

– перелік навчально-методичної літератури, засобів наочності, технічних засобів навчання тощо.

Робочі навчальні програми нормативних і вибіркових навчальних дисциплін розробляють відповідні кафедри (предметні або циклові комісії).

Вимоги до робочих навчальних програм:

– високий науковий рівень із урахуванням досягнень науково-технічного прогресу;

– виховний потенціал;

– генералізація навчального матеріалу на основі фундаментальних положень сучасної науки;

– групування його довкола провідних ідей і наукових теорій; розвантаження програм від надто ускладненого і другорядного матеріалу;

– реалізація міжпредметних зв'язків;

– реалізація ідеї взаємозв'язку науки, практики і виробництва тощо.

Зміст освіти визначається навчальними програмами, конкретизується в підручниках, навчальних посібниках і методичних вказівках.

Підручник — книга, яка містить основи знань з певної навчальної дисципліни, викладені на рівні сучасних досягнень науки згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.

Підручник повинен забезпечити науковість матеріалу, точність, доступність його викладу, чіткість формулювань, правил, законів, ідей, правильний розподіл навчального матеріалу за розділами і параграфами. Основний матеріал повинен бути проілюстрований малюнками, схемами, діаграмами. Ілюстрації мають бути або рівнозначні тексту, доповнювати його або бути об'єктом для запитань, завдань.

Складовими підручника є два компоненти:

– текстовий, який містить основний, додатковий і пояснювальний тексти;

– позатекстовий,до якого належать: апарат організації засвоєння (запитання, завдання); інструктивні матеріали (пам'ятки, зразки розв'язання задач і прикладів); ілюстративний матеріал (фотографії, малюнки, плани, карти тощо); апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія).

Зміст навчального матеріалу в підручнику може формуватися за такими принципами:

– генетичними (в історичній послідовності),

– логічними (відповідно до сучасної логічної структури конкретної науки),

– психологічними (з урахуванням пізнавальних можливостей студентів).

За основним методом викладу матеріалу розрізняють тексти:

– репродуктивні (високоінформативні, структуровані, зрозумілі студентам, які відповідають завданням пояснювально-ілюстративного навчання);

– проблемні (переважно проблемний монолог, у якому для створення проблемних ситуацій висувають суперечності, вирішують проблему, аргументують логіку розвитку думки);

– програмовані (подають частинами, а засвоєння кожного «кроку» інформації перевіряється контрольними запитаннями);

– комплексні (містять певний обсяг інформації, необхідний студентам для розуміння проблеми, а проблема визначається за логікою проблемного навчання).

Окрім основного тексту підручник містить додаткові тексти, які покликані розширити, поглибити знання студентів із важливих компонентів змісту навчального матеріалу (документи, історичні довідки тощо).

Запитання і завдання, вміщені в підручнику, можуть бути репродуктивними (сутність їх у відтворенні знань без змін) або продуктивними (передбачають трансформацію знань, зміни в структурі їх засвоєння, пошукові знання).

Останнім часом широкого застосування в навчальному процесі набули електронні підручники. Вони можуть бути доповненням до класичного підручника, замінити його цілком, тобто стати альтернативою друкованому підручнику.

За схемою викладу матеріалу виділяють кілька типів електронного підручника: