Професійна «Я-концепція» студента

Навчально-професійна діяльність – це діяльність, яка визначає професійне становлення студента, набуття ним професійно важливих знань, умінь і навичок, його особистісне зростання як фахівця (завершується професійне самовизначення, трансформується структура самосвідомості і формується соціально-професійний аспект «Я-концепції», «професіоналізуються» психічні процеси і стани та ін.).

Для навчально-професійної діяльностістудентів характерні такі ознаки:

1. Професійне навчання у вищій школі для майбутнього фахівця розпочинається під час формування професійних знань, умінь і навичок та засвоєння способів професійно-творчої діяльності.

2. Теоретичні професійні знання слід включити в реальну навчальну діяльність студента. Озброєння майбутнього фахівця понятійними формами знань повинно стати способом досягнення мети професійної підготовки – системні інтегровані наукові знання, які є загальною передумовою оволодіння способами вирішення виробничих проблем.

3. У вищій школі вивчають не основи наук (як у школі), а самі науки в їхньому розвитку. До того ж самостійна навчальна робота забезпечує єдність навчальної та наукової роботи студентів.

4. Відбувається професіоналізація викладання майже всіх дисциплін. Чим чіткіша професійна перспектива, тим краще студент розуміє, навіщо і як будуть йому необхідні набуті наукові знання.

5. Навчання студента має проблемний характер.

6. Для вищої школи характерні емоційність усього процесу навчання.

Свідомість людини зорієнтована не тільки на відображення зовнішніх об'єктів— вона може бути спрямована на пізнання себе (внутрішнього світу, діяльності). усвідомлення людиною самої себе називають самосвідомістю.

Самосвідомість— усвідомлення людиною себе як особистості (своїх якостей і рис, стосунків з іншими людьми, місця і poлі в суспільстві).

Результатом процесів самосвідомості є «Я-концепція» особистості. Формується вона в процесі життєдіяльності, водночас впливаючи на розвиток, діяльність і поведінку особистості, як установка щодо себе.

«Я-концепція»(лат. — сприйняття) — динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємовідносини зіншими людьми.

Студентський вік — важливий період становлення «Я-концепції» як ядра особистості. Навчально-професійна діяльність студента є основою формування професійної «Я-концепція» майбутнього. З погляду змісту і характеру уявлень про себе виділяють:

– «Я-минуле»,

– «Я-теперішнє»,

– «Я-майбутнє»,

– «Я-динамічне» (як особистість змінюється, якою вона прагне стати),

– «Я-уявлюване»,

^– «Я-маска», ^«

– Я^-фантастичне»

– «Я-професійне» або професійна «Я-концепція особистості» тощо.

У свою чергу професійна «Я-концепція особистості» також може бути реальною та ідеальною. А.Реан дає таке визначення: професійна «Я-концепція» — це уявлення особистості про себе як професіонала.

Вона включає в себе такі складники:

1) «Образ-Я», що розкриває неповторність самосприйняття через фіксацію студентом певної соціально-рольової позиції та настанов щодо себе.

2) Емоційно-ціннісне ставлення до себе, що визначається самооцінкою професійних якостей і особистісних властивостей, рівнем самоприйняття і самоповаги.

3) Поведінковий складник як самопрезентація — певні дії (внутрішні чи практичні), які породжені уявленням про себе та самоставленням.

Центральним компонентом Я-концепції є самооцінка.

Самооцінка— оцінка особистістю самого себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей.

Самооцінку характеризують за такими параметрами:

– зa рівнем – висока, середня та низька;

– зa співвіднесенням з реальними успіхами — адекватна та неадекватна (завищена та занижена);

– за особливостями будови— конфліктна та безконфліктна.

Самооцінка виконує регулятивну і захисну функції, впливає на поведінку, діяльність і розвиток особистості, їі стосунки з іншими людьми. Вона тісно пов'язана з рівнем домагань. Формуючись на основі самооцінки, рівень домагань є важливим внутрішнім чинником саморозвитку і самореалізації особистості.

Рівень домагань особистості — це прагнення досягти мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною.

Самосвідомість особистості чутливо реєструє за допомогою механізму самооцінки співвідношення власних домагань і реальних досягнень.

Важливим компонентом образу «Я» особистості єсамоповага,яка визначає співвідношення справжніх досягнень і тогo, нa що людина претендує, розраховує.

Американський психолог У.Джемс запропонував формулу визначення самоповаги, у чисельнику якої представлено реальні досягнення індивіда, у знаменнику – його домагання:

Самоповага = успіх домагання

Як бачимо, для збереження самоповаги є два шляхи: досягати успіхів у обраних галузях або знижувати рівень домагань.

Ще один варіант збереження самоповаги — пасивний психологічний захист «Я-образу». Це особлива регулювальна система, до якої вдається особистість для усунення психічного дискомфорту і переживань, що загрожують «Я-образу», та збереження йогo на рівні, бажаному й можливому за даних обставин. Захисні механізми вступають у дію, якщо досягнення мети нормальним шляхом неможливо. Існують такі механізми психологічного захисту: заперечення, витіснення, проекція, ідентифікація, раціоналізація, включення, заміщення.

Соціально-психологічні закономірності професійного становлення особистості.У професійному становленні особистості виділяють такі стадії:

1. Формування професійних намірів.

2. Професійної освіти і підготовки.

3. Професійної адаптації.

4. Первинної і вторинної професійної майстерності.

5. Творчий та інноваційний рівень професійної діяльності.

Кожен із цих етапів характеризується специфічними особливостями, неповторним поєднанням внутрішніх (психологічних) і зовнішніх (середовищних) умов розвитку професійно-цінних якостей особистості.

Ставлення до професії— це важливий психологічний чинник оволодіння професійними знаннями, уміннями та навичками. Формування позитивного ставлення і стійкого інтересу до професії повинно спиратись на пізнавальну активність особи як на важливий психологічний чинник. Ігнорування або недооцінка цієї вимоги знижує ефективність навчання.

Психолого-педагогічна наука досить чітко визначає умови становлення особистості професіоналом, накреслює шляхи формування професійно важливих якостей особистості.

Зокрема, відомий сучасний дослідник проблем профорієнтації Е.Клімов вказує на п'ять професійно-цінних якостей особистості:

1. Громадянські якості.

2. Ставлення до праці і професії.

3. Інтереси, нахили до даної сфери діяльності.

4. Дієздатність — не лише фізична, а й розумова.

5. Спеціальні здібності, навички, знання, досвід.

Автор наголошує, що кожна професійно важлива якість, якщо її розглядати ізольовано, не може бути єдиною підставою для вирішення питання про професійне самовизначення особистості.

Ціннісні орієнтації майбутнього фахівця узгоджені з загальними ціннісними орієнтаціями особистості, потребами, рівнем домагань, із амбіціями майбутнього спеціаліста. Адаптувавши вислів П.Ігнатенка до фахової підготовки, отримаємо, що ціннісні орієнтації майбутніх фахівців — це ті потреби, які він спроможний втілити у свою професійну діяльність, всі ті домагання, яких майбутній спеціаліст прагне досягти під час фахового навчання і з якими пов'язує свою професійну діяльність.

Отже, потребу можна задовольнити тільки цілеспрямованими діями. Ієрархія потреб майбутніх фахівців:

1. Потреба у визначенні професії за фахом.

2. Потреба в оволодінні професією за обраним фахом.

3. Потреба у реалізації професійних якостей особистості.

4. Потреба у професійному самовдосконаленні.

Для того щоб задовольнити потребу у професійному самовдосконаленні, слід задовольнити всі попередні потреби. Проте, щоб на науковому рівні сформувати позитивну професійну «Я-концепцію», недостатньо тільки декларування ієрархії потреб, потрібне їх усвідомлення особистістю. Усвідомлення потреб відповідає за реалізацію професійного шляху особистості. Це відбувається тому, що процес професійного становлення (вибір професії, постановка та реалізація професійних цілей, актуалізація власних можливостей у процесі самореалізації) є тривалим процесом, який не починається і не закінчується у стінах навчального закладу. Професійна «Я-концепція» є складовою професійної самосвідомості, яка, у свою чергу, є втіленням у життя потреб майбутнього фахівця.

«Я-концепція» забезпечує внутрішню узгодженість особистості, відносну стійкість її поведінки. Вона має велике значення для професійного зростання студента. Позитивна «Я-концепція»сприяє розкриттю та реалізації внутрішніх можливостей студента в напрямку його успішної професійної підготовки.

Наслідком професійного зростання особистості майбутнього фахівця та розвитку його професійних здібностей є фахова компетентність, яку набуває студент.

Фахова компетентність— здатність успішно виконувати професійні завдання і обов'язки тієї посади, на яку людина претендує.

Фахова компетентність і професійна культура фахівця тісно пов’язані з емоційним інтелектом особистості — уміння контролювати емоції, добре розвинену інтуїцію, товариськість, незворушність у стресових ситуаціях.

У структурі особистості можна виділити сфери, які безпосередньо пов’язані з емоційним інтелектом:

– внутрішньоособистісну сферу,

– сферу керування стресом,

– сферу загального настрою,

– сферу міжособистісних стосунків,

– сферу адаптивності.

До внутрішньоособистісної сфериможна віднести такі компоненти:

1. Самоактуалізація – здатність реалізувати потенційні можливості.

2. Самооцінка – це здатність поважати себе, цінувати свої позитивні сторони і якості, знати свої сильні та слабкі сторони.

3. Асертивність (контроль над емоціями)– це вміння виражати свої відчуття та переконання без агресії та образ, відстоювати свої особистісні права – не дозволяти іншим маніпулювати вами.

До сфери керування стресом належать:

1. Толерантність до стресу (стресостійкість) – це здатність протистояти несприятливим подіям і стресовим ситуаціям, не виявляючи симптомів фізичної або емоційної напруги завдяки активному і упевненому подоланню стресу.

2. Контроль імпульсивності – це здатність пізнавати свої гнівні, агресивні, ворожі і безвідповідальні імпульси, бути стриманим і контролювати гнів, агресію, ворожість і безвідповідальну поведінку.

Складовими сфери загального настрою є задоволеність життям, оптимізм.

1. Задоволеність життям поєднує в собі гармонію з самим собою, загальний спокій і уміння бути щасливим.

2. Оптимізм – здатність не дозволяти думати і говорити деструктивно про себе та про світ, що оточує, бачити світлий бік життя і зберігати позитивний настрій перед неприємностями.

До сфери міжособистісних стосунківможна віднести таке поняття, як міжособистісні вміння.

До міжособистісних вмінь, які необхідні для міжособистісної ефективності, відносять: саморозкриття, довіру, спілкування, прояв почуттів словами, невербальне вираження своїх почуттів, слухання і реагування, прийняття і підтримку, взаємодвію з індивідами інших культур, послаблення бар’єрів до ефективної взаємодії.

Сфера адаптивності – це здатність оцінювати складність проблеми та знаходити ефективні шляхи її вирішення, правильна поведінка керівника в конфлікті, яка характеризується такими поняттями, як стратегії, тактики поведінки в конфліктах.

Напрями професійного самовдосконалення студента реалізують за допомогою процесу самовиховання: постійне покращення своєї навчальної самостійної роботи, формування готовності до виконання подальших професійних завдань;особистісний розвиток – самовдосконалення якостей своєї особистості, необхідних для успішної майбутньої професійної діяльності.

Узагальнення вивченого: готовності магістрів до викладацької діяльності у ВТНЗ сприяє розуміння психології особистості студента, а саме: особливостей періоду розвитку особистості «пізня юність або рання дорослість», адаптації до студентського життя; ознак криз студентського віку; важливості розвитку професійної «Я-Концепції студента» та ролі емоційного інтелекту для успішної майбутньої професійної діяльності.

Підсумкові запитання і творчі завдання

1. Що входить в поняття «психологічна характеристика студента»?

2. Розкрийте суперечливості та кризи студентського віку.

3. Назвіть види та умови ефективної адаптація студента до навчання у вищій школі.

4. Обгрунтуйте типологічні особливості сучасних студентів.

5. Проаналізуйте умови професійної «Я-концепції» сучасного студента.

6. Використовуючи різні методики, складіть свій психологічний портрет.

7. Підготуйте і проведіть зі студентами молодших курсів психологічний тренінг: «Я – концепція та її складові».

8. Застосовуючи сучасні арт-технології, з метою ефективнішої адаптації студента до навчання у ВНЗ підготуйте і проведіть сюжетно-рольову гру «Знайомство».