Діяльність куратора студентської групи

Особистість – це людина, яка усвідомлює зміст і значення моральних вимог суспільства, здатна самостійно оцінювати власні вчинки і дії навколишніх, яка усвідомлює, що таке обов’язок, відповідальність, совість, гідність, мє тверді переконання. Здатна до самооцінки і самовиховання

В.Кан-Калік

На думку С. Шмалєй, створення комфортного освітнього середовища заохочує та мотивує майбутніх фахівців до взаємодії, взаємної довіри, адже психічне здоров’я майбутнього фахівця залежить від людяних, гуманних стосунків учасників навчально-виховного процесу. Тому в створенні комфортного освітнього середовища як складової збереження психічного здоров’я студентів, значну роль відіграє робота куратора академічної групи.

Одним із шляхів вирішення вищезазначеної проблеми є оволодіння магістрами, можливо, майбутніми кураторами, необхідними методично-виховними уміннями в процесі вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу:

– використовувати ефективні для певної ситуації методи виховання;

– розвивати соціально значущі якості;

– підтримувати свій високий моральний і громадський імідж;

– втілювати у студентське середовище норми і принципи загальнолюдської культури;

– вміти співпереживати і співчувати;

– бути толерантним, вимогливим і доброзичливим;

– здійснювати індивідуально-виховний вплив на кожного студента, враховуючи особливості та спрямованість його особистості;

– поєднувати вимоги до студентів з турботою про них і повагою до їх особистої гідності;

– пропагувати здоровий спосіб життя, невживання алкоголю і наркотичних речовин, негативне ставлення до куріння та інших шкідливих звичок;

– спрямувати студентів на набуттясоціального досвіду.

Методично-виховні уміння, безумовно, повинні поєднуватися з комунікативною компетентністю науково-педагогічного працівника, що виявляється в його здатності здійснюватипедагогічне спілкування під час навчально-виховного процесу, адже для науково-педагогічного працівника з високою культурою спілкування характерними є оптимальність вимог; педагогічний оптимізм; емоційність; формування колективних форм стосунків, взаємин у колективі в процесі навчання і виховання; створення атмосфери доброзичливості.

Педагогічно грамотне спілкування знімає у вихованців негативну емоційну напругу (страх, невпевненість); воно має викликати радість, бажання спільної діяльності. Оптимальне педагогічне спілкування куратора зі студентом – це спілкування, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації студента, творчого характеру діяльності, для формування його особистості, забезпечує сприятливий психологічний клімат, попереджує створення психологічних бар'єрів, дозволяє максимально використовувати у навчальному процесі особистісні та професійні якості викладача.

За таких підходів виховна робота куратора повинна будуватися з урахуванням інтересів і можливостей студентів.

Н. Красносільська пропонує технологію делегування магістрам обов’язків куратора академічної групи, яка містить теоретичну, методичну і нормативно-інструктивну складові.

Такий підхід набуває системно-контекстового змісту тому, що в системі підготовки майбутнього куратора реалізують принципи зв'язку теорії і практики, фундаментального і практично зорієнтованого, абстрактного і конкретного, на засадах наступності, послідовності, системності.

Теоретичними положеннямивиховання є такі:

– виховний процес – це об'єктивні і суб'єктивні чинники;

– діалектична єдність потенціалу виховного процесу у ВНЗ й підготовки викладача як носія суспільних змін та існуючих вимог до куратора і досвіду виконання обов'язків куратора молодими викладачами. Під час підготовки майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи зі студентами важливо враховувати, що у вихованні діяльність і спілкування неподільні;

– сила впливу куратора на «внутрішній світ» студента є прямо пропорційна моральній, інтелектуальній, емоціональній і вольовій діяльностям.

Методичними основами процесу підготовки майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи зі студентами є

– соціокультурні особливості навчального середовища, які впливають на ефективність процесу підготовки майбутніх кураторів студентських академічних груп до виховної роботи;

– підготовка майбутніх кураторів студентських академічних груп до виховної роботи, яка має ґрунтуватись на цілях педагогічного процесу, корпоративній філософії, корпоративній відповідальності та традиціях ВНЗ;

– результативність підготовки майбутніх кураторів студентських академічних груп до виховної роботи, яка залежить від суб'єктивних і об'єктивних факторів: знань, умінь і навичок і соціального досвіду студентів, набутого в суспільній діяльності.

Нормативно-інструктивна складова реалізується в тому, що на куратора покладається виконання таких основних завдань:

– ознайомлення студентів із нормативно-методичними матеріалами (інформаційним пакетом), які регламентують організацію навчального процесу за кредитно-модульною системою;

–  надання рекомендацій студентам щодо засвоєних змістових модулів (навчальних дисциплін) за час перебування в інших ВНЗ України або за кордоном;

–  погодження індивідуального навчального плану студента і його затвердження деканом факультету (директором інституту);

–  контроль за реалізацією індивідуального навчального плану студента на підставі відомостей про зараховані йому залікові кредити, подання пропозицій щодо продовження навчання студента або його відрахування.

Професійно-педагогічна компетентність майбутніх кураторів формується на різних стадіях: вступ до спеціальності; становлення професійного світобачення; входження у професійне співтовариство.

Проте для магістрівВТНЗпсихолого-педагогічна підготовка обмежена недостатньою кількістю годин, тому для оволодіння основами продуктивної виховної діяльності ознайомлення з типовою моделлю організації навчально-виховних заходів, розуміння сутності виховного процесу, його специфіки, засвоєння апробованих моделей кураторської діяльності, моделювання окремих етапів діяльності куратора студентам для виконання індивідуально-творчих завдань, завдань пошукового характеру та позааудиторної роботи в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка та методика викладання у вищій школі» необхідно багато працювати самостійно. Якісне навчально-методичне забезпечення самостійної роботи з психолого-педагогічних дисциплін забезпечить належний рівень самостійного засвоєння навчального матеріалу, оволодіння відповідними уміннями і навичками.

Імідж куратора у ВНЗ. Взаємини «студент-викладач» повинні ґрунтуватися на сутності студентського життя, «відкиданні авторитарності викладача, куратора. Адже кураторство – одна з форм роботи зі студентами і, як будь-яка діяльність, безпосередньо залежить від того враження, яке створюється і підтримується у студентів про куратора.

І.Гетьман виділяє такі найважливіші складові іміджу куратора у ВНЗ:

Професіоналізм – безумовна вимога, без якої неможливо бути фахівцем у будь-якій галузі. Тому важливим є постійне професійне зростання куратора, підвищення рівня його майстерності.

Компетентність – важлива складова, що є динамічною, вимагає швидкої реакції на умови, що змінюються, і обставини кураторської діяльності викладача.

Гуманітарна освіченість.Куратор у вищій школі повинен пропагувати гуманістичні цінності, тому суспільству необхідний викладач, що має уявлення про все багатство людської культури і сам здатний на самовдосконалення.

Психологічна грамотність. Куратор повинен бути психотехнологом. (Психотехнологія – наука про практичне використання психологічної техніки управління людьми в процесі спілкування з ними. Вона включає вибір оптимальної моделі поведінки в тій або іншій ситуації спілкування, способи організації спілкування тощо). Куратор у вищій школі – носій еталонного спілкування, яке реалізується через вербальні і невербальні засоби.

Важливу роль у створенні іміджу відіграють ефекти фасцинації і аттракції. Фасцинація (чарівність, чарівливість) – словесна дія на людей, під час якої досягається мінімізація втрати інформації. Можна говорити монотонно або інтенсивно і енергійно. Кожна з манер викличе різний ефект у слухачів. Для куратора особливо важливо опанувати мистецтвом публічного виступу, використовувати елементи фасцинації.

Аттракція (залучення, тяжіння) – зовні фіксоване емоційне ставлення людини до партнера у вигляді прояву до нього симпатії або готовності до спілкування. Аттракція є процесом виникненням позитивного емоційного ставлення до іншого.

Кураторові слід пам’ятати, що в період адаптації особливої уваги потребують першокурсники, адже для них цей період  пов'язаний  із   руйнуванням  раніше    сформованих