Конфлікти і шляхи їх попередження у студентській групі

Конфліктні ситуації неминучі, але

розумний шукає вихід з них, а дурень – вхід.

Губарєв В.

У своєму розвитку будь-яка група проходить такі стадії:

 – становлення, основними процесами якої є розвиток атракційних стосунків (почуття симпатії), обмін інформацією, орієнтація на інших і на ситуацію. Цей період характеризується пробними взаємодіями, чемними ввічливими розмовами, стурбованістю через причини невизначеності, відсутністю відомостей;

– конфліктного періоду, основними процесами якого є:незадоволення іншими, змагання між членами групи, незгода з діями, конфлікт; критика ідей того, хто говорить, погане відвідування занять, ворожість між членами групи;

– нормотворення: у цей час розвивається структура групи, зростає згуртованість і гармонія, визначаються ролі та встановлюються відносини. Цей період характеризується погодженням у правилах пошуком консенсусу, зростанням підтримки;

– ділової активності. Основними процесами якої є: увага до досягнення, висока орієнтація на завдання, акцент на продуктивність. Основними характеристиками процесу є прийняття рішень, вирішення проблем, посилення кооперування, спад емоційності;

– розпаду, за якого відбувається складання обов’язків, зменшення залежності, припинення виконання завдань. Період характеризується жалкуванням, посиленням емоційності.

П. Лузан та І. Зайцева зазначають, що колектив академічної групи – це не просто об’єднання індивідів, тут виникають і здійснюють свій вплив взаємодії, які мають характер співробітництва, конкуренції, конфліктів, напруженості.

Першокурсникові, що потрапив у нове оточення однолітків, доводиться налагоджувати контакти й налагоджувати відносини часто із зовсім незнайомими людьми. Для налагодження взаємин з однолітками студентам необхідні такі соціальні навички, як уміння дійти взаєморозуміння й домовлятися про взаємоприйнятні умови. Ці навички дозволяють студентам брати участь у взаємодії з однолітками, що забезпечує емоційну підтримку й доступ до соціальних ресурсів через основні міжособистісні відносини, включаючи дружбу, співробітництво. Відносини з однолітками не лише забезпечують підтримку, але й змушують переборювати труднощі. Студент змушений підкорятися груповим нормам, тому що може стати вигнанцем. Він зустрічається з конфліктними ситуаціями, які йому необхідно навчитися вирішувати. Н. Лосєва зазначає, що «конфлікти у ході становлення і розвитку групи не виникають, якщо моральний рівень міжособистісних стосунків у ній досить високий».

Конфлікт – це зіткнення на індивідуально-психологічному (студент-студент) або соціально-психологічному (група- окремий студент) рівнях конкурентних або несумісних потреб, мотивів, інтересів, дій, учинків, які конфлікти супроводжуються почуттям душевного дискомфорту, емоційної напруги, тривожності, стресу, станом когнітивного дисонансу тощо. Конфлікти виникають на діловому (предметному) та міжособистісному підґрунті. Відповідно до цього можна виділити навчальні та міжособистісні види конфліктів у студентській групі.

Виокремлюють два типи навчальних конфліктів:

Міжособистісний конфліктвизначають як зіткнення несумісних соціальних, психологічних, духовних просторів суб'єктів, яке викликає їхню протидію.

Такі конфлікти бувають:

1. Горизонтальними (між рівними за ієрархією, однаковим соціальним статусом людьми, наприклад, «студент-студент») і

2. Вертикальними («староста-студент», «лідер-рядовий член групи» тощо).

У педагогічній психології конфліктом є така взаємодія людей, при якій принаймні одна сторона усвідомлює несумісність у мисленні (уявленні, сприйнятті), почуттях, волі з іншою стороною таким чином, що у своїх діях вона наштовхується на протидію іншої сторони і відчуває це як нанесення їй шкоди.

Міжособистісний конфлікт – ситуація взаємодії людей, при якій вони або переслідують несумісні цілі, або дотримуються несумісних цінностей і норм, намагаючись реалізувати їх у взаємовідносинах один із одним, або одночасно в гострій конкурентній боротьбі прагнуть досягнення однієї мети, яка може бути досягнутою лише однією з конфліктуючих сторін. Відповідно до складної структури моделі діяльності особистості доцільно міжособистісні конфлікти в педагогічному середовищі класифікувати таким чином: когнітивні, мотиваційні, діяльнісні, організаційні.

На думку Є.Дурманенко, джерелами когнітивних конфліктів є нерозуміння й недостатня кількість інформації, що відповідно спонукає до помилок в інтерпретації явищ, подій, процесів і до неправильного реагування на них.

Конкуренція, що переходить у конфронтацію, яка призводить до зіткнення намірів і прагнень, є основою мотиваційних конфліктів.

Діяльнісні міжособистісні конфлікти викликаються неузгодженістю і неефективною кооперацією, незадоволенням результатами спільної праці.

Несумісність, невідповідність індивідуальних можливостей і можливостей, наданих структурі групи, спонукають до так званих організаційних конфліктів.

З метою попередження конфліктів у педагогічному середовищі ВНЗ важливим моментом є комплексне і системне вивчення й аналіз факторів, які підвищують імовірність виникнення міжособистісних конфліктів:

– особистісні індивідуально-психологічні особливості членів групи;

– особливості когнітивної сфери членів групи;

– мотиви, цілі, цінності як окремих членів групи, так і переважаючі в групі в цілому;

– формальна й неформальна структури групи;

– стиль лідерства у групі;

– наявність мікрогруп і характер відносин між ними та їх лідерами тощо.

Щодо методів попередження міжособистісних конфліктів, Є. Дурманенко визначає такі:

– когнітивні – чітке і конкретне з’ясування позицій, відносин, понять; забезпечення зворотного зв’язку; збирання додаткової інформації;

– мотиваційні – прогнозування перспективи; спільне вирішення проблеми конструктивної конкуренції або кооперації;

– діяльнісні – підвищення ефективності спільної діяльності;

– організаційні – підвищення гнучкості системи і рольової динаміки.

1. Формування сприятливого соціально-психологічного клімату в студентському колективі

Не нехтуйте дрібницями,бо з дрібниць складається досконалість, а досконалість – це вам не дрібниця

Ленардо да Вінчі

Психологічними явищами, якими характеризується студентський колектив як цілісність, а також його соціально-психологічний клімат, є громадська думка, групові норми, груповий настрій, групова згуртованість, колективні традиції, колективістське самовизначення.

Ознаки позитивного морально-психологічного мікроклімату у студентському колективі:

– достатня поінформованість кожного студента про загальну мету та завдання групи;

– довіра та висока вимогливість один до одного; відповідальність кожного за справи групи; доброзичлива, ділова критика, вільне висловлювання своїх думок щодо справ групи;

– кожен член колективу забезпечує свою потребу в самореалізації, самоствердженні у своїй групі;

– кожний студент задоволений міжособистісним спілкуванням у групі, тобто її морально-психологічним мікрокліматом.

С.Каплюк зазначає, що соціально-психологічного клімат у студентській групі впливає не лише на ефективність навчальної діяльності, мотивацію навчання, а й на психічний стан учасників всього навчально-виховного процесу, і виділяє такі основні групи факторів, які визначають стан соціально-психологічного клімату, впливаючи на успішність, потяг до навчання, а також психічне здоров’я студентів академічної групи:

1.Функціональні фактори (умови навчання; забезпеченість навчання всіма необхідними засобами; режим навчання та дозвілля, чіткість розподілу функцій між студентами; функціональна визначеність структури діяльності кожного учасника, чіткість його обов'язків, прав та відповідальності; ставлення викладачів до організації навчальної діяльності студентів тощо).

2. Економічні фактори (система оплати навчання; своєчасність отримання стипендії).

3. Управлінські фактори (стиль й методи управління колективом; ставлення викладачів до студентів; згуртованість викладацького складу; послідовність в оцінці та способів впливу на студентів; дистанція між викладачами та студентами; етика взаємодії викладацької та навчальної ланки тощо).

4. Психологічні фактори (характеристика стилю міжособистісних стосунків між студентами; ступінь соціально-психологічної сумісності; рівень конфліктності; рівень згуртованості, стан взаємодії між підрозділами; групова точка зору, норми та традиції поведінки; орієнтація на спільні цілі роботи, характер сприйняття та оцінки студентами один одного тощо).

5. Фактори успішності характеристики групи (кількість членів академічної групи; забезпечення адаптації та входження в колектив; перспектива підвищення успішності з різних предметів; обґрунтованість підбору груп у ВНЗ та інше).

Суть сприятливого соціально-психологічної природи в студентській групі полягає в тому, що прогрес психолого-педагогічного навчання і виховання, який протікає в позитивній атмосфері, створює сприятливі умови не тільки для подальшого розвитку і закріплення якостей, яких вони набули до вступу у ВНЗ, але й розвитку і формування нових професійно важливих якостей, психолого-педагогічних знань, умінь і навичок, сприяє збереженню психічного здоров’я студентів.

Для створення і підтримання сприятливого соціально-психологічного клімату в студентській групі куратору слід працювати над розвитком загальнолюдських компетенцій, які формуються у студентів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін:

– оволодінням студентами психологічними знаннями,

– методами і методиками побудови спілкування і взаємодій з людьми (студентами) в різних умовах їх життєдіяльності та вмілого застосування набутих знань у реальних педагогічних і життєвих ситуаціях,

– у пізнанні себе як особистості та інших людей,

– у оволодінні способами не тільки формування, розвитку й вдосконалення інших людей, але й саморозвитку та самовдосконалення,

– у формуванні світогляду, спрямованості майбутнього спеціаліста на активно-дієву роботу та суспільства в цілому .

Узагальнення вивченого:готовності магістрів до викладацької діяльності у ВТНЗ сприяє розуміння магістром того,

– що у студента, який успішно проходить стадію інтеграції у високорозвиненій групі, формується розвинуте колективістичне самовизначення;

– що ефективне функціонування студентської групи залежить від психологічного самопочуття її членів, факторів, які впливають на формування міжособистісних взаємин у студентському колективі;

– що самоврядування забезпечує студентам право на самостійне керівництво своєю діяльністю;

– щодля створення і підтримання сприятливого СПК в студентській групі куратору необхідно знати ознаки і фактори СПК, працювати над розвитком загальнолюдських компетенцій студентів; володіти методами формування міжособистісних взаємин та попередження конфліктів у студентському колективі.

Пісумкові запитання і творчі завдання

1. Назвіть умови соціалізації студента.

2. Дайте характеристику студентського колективу.

3. Розкрийте проблеми керівництва та лідерства в студентській групі.

4. Охарактеризуйте особливості міжособистісних стосунків в студентській групі.

5. Окресліть види конфліктів і шляхи їх попередження у студентській групі.

6. Обгрунтуйте умови формування сприятливого соціально-психологічного клімату в студентському колективі.

7. Розкрийте психологічні особливості студентського самоврядування.

8.  Підготуйте і проведіть в своїй групі тренінгове заняття + міні-лекцію на тему «Конфлікт». Метою заняття буде: Надати інформацію про суть конфлікту і причини його виникнення; допомогти студентам виробити правильну лінію поведінки для запобігання конфлікту та виходу з нього, якщо він стався; відпрацювати на практиці навички безконфліктного спілкування, посередництва в конфліктах. Розвивати комунікативні навички, терпимість, толерантність у ставленні до людей; відповідальність та обов'язковість; визнання права особистості на самостійність і незалежність. Розширювати загальний кругозір студентів. Формувати вміння доказово, аргументовано викладати свою точку зору, зберігати витримку і спокій, сприймати критику, з повагою ставитися до думки опонента. Впроваджувати елементи естетичного виховання, культури мовлення і культури спілкування. Згуртовувати студентський колектив.