Економічна думка Стародавнього сходу та античного світу.

Одні з перших відомих нам памяток екон.думки стародавнього Сходу належать до літератури стародавнього Єгипту. В них знайшли своє відображення численні питання організації та управління державним господарством, уявлення про власність, рабство,товарно грошові відносини.

Одним із найдавніших центрів людської цивілізації була Месопотамія (Дворіччя). У державах цього регіону швидко розвивалися приватна власність та товарно грошові відносини. Держава намагалася за допомогою законодавства регулювати екон. діяльність населення.

Екон.думка стародавньої Індії була оповита релігійною оболонкою. Екон. проблеми окремо не досліджувалися. Писемними джерелами були релігійні трактати. Буддійське вчення проповідує відмову від власності як необхідну умову досягнення нірвани.

 Екон. думка старод. Китаю виникли та розвивалися у рамках філософських та політичних вчень. Основними напрямами суспільної думки були конфуціанство, легізм , даосизм, та моїзм. Провідний напрямок було конфуціанство. Його назва походить від імені засновника – Конфуція (Кун – цзи )

Мислителі Давньої Греції і Давнього Риму прагнули визначити принципи й методи організації та управління господарством рабовласників. Ксенофонт (430 - 355 рр. до н.е.) у праці "Домострой" визначив економію як науку про збагачення свого господарства. Визнаючи рабство природнім і правомірним, Ксенофонт був прихильником натурального господарства, як більш стійкого і надійного. Землеробство він ставив на рівні з воєнним мистецтвом, а ремесло навіть не включав до предмета економії як негідне заняття для вільних людей. Таким було ставлення і до торгівлі. Водночас Ксенофонт високо цінував гроші як вираження концентрованого багатства і засобів обігу. Він не залишив без уваги і проблеми товарно-грошових відносин з огляду на можливість їх використання для зміцнення натурального господарства. Ксенофонт одним з перших зрозумів важливість розподілу праці, визнавши потребу в спеціалізації виробників на виготовленні певних предметів.

Ксенофонт бачив зв'язок між поділом праці й розмірами ринку, протиставляючи слабко розвинутому поділу праці у малих містечках відносно високий рівень його у великих містах.

Філософ Платон (427 - 347 рр. до н.е.) у своїх творах побудував ідеальну державу, в якій мали існувати три стани: правителі (філософи), воїни й ремісники, землероби, дрібні торгівці, які належали до вільних людей. Раби з цієї класифікації виключались, оскільки в них він бачив не людей, а знаряддя праці. Між усіма станами, за планом, існує чіткий поділ праці. Фізичну працю Платон зневажав, вважаючи, що це доля нижчих верств населення.

Економічна думка Стародавньої Греції досягла своєї вершини у творах Аристотеля (384 - 322 рр. до н.е.) - найвидатнішого мислителя давнини. Він був прихильником натурального рабовласницького господарства з дрібною торгівлею. Проте оскільки в Греції існувало товарне виробництво, Аристотель

досліджував товарно-грошові відносини і зробив це найглибше серед античних мислителів. Він розрізняв простий товарний обіг і обіг грошей, рух грошей як засіб обігу і як грошового капіталу. Він першим звернув увагу на відмінності між споживною вартістю і вартістю товару.

Зазначимо, що теоретична економічна думка в Давньому Римі не набула такого розвитку, як у Давній Греції.

Економічна думка Середньовіччя. Меркантилізм.

Після падіння Римської імперії (V ст.) почалася так звана доба Середньовіччя, що тривала аж до XVII ст. Економіка цього періоду була переважно аграрною, панувало натуральне господарство. Мислення середньовічної людини мало теологічний характер. Економічна думка ще не відокремилась у самостійну галузь знань. Основними джерелами економічної думки середньовічного суспільства є юридичні кодекси й церковні пам'ятки. Економічні уявлення народних мас відбилися в різних "єресях" та економічних вимогах селянських повстань.

В епоху феодалізму суспільство складалося передусім з класу феодалів і класу селян. Через це економічні вчення представників класу землевласників спрямовувалися на узурпацію селянських земель, виправдання феодальної організації господарства.

Дослідження являють собою митецькі компіляції традиційних істин, систематизацію накопиченого багажу, коментарі. Усе це — характерні риси методу, який отримав назву «схоластика» (від лат. shola — школа), широко розповсюдженого в середньовічному інтелектуальному середовищі. Про економічні погляди схоластів можна судити з висловлювань одного з найвидатніших представників цього методу — Фоми Аквінського (1225-1274 рр.), великого богослова. Він апологував приватну власність, вважав натуральне господарство основою добробуту людей, а його продукти - природним багатством. Золото і срібло, на його думку, - штучне багатство, яке не може бути метою діяльності людини. Феодальна форма власності, система поділу праці природні й виправдують ієрархічну структуру і станову організацію феодального суспільства, як і право кожного стану на свою частку винагороди.

Цьому ж завданню присвячене і вчення про «справедливу ціну». Така ціна повинна, по-перше, покривати витрати, а по-друге, забезпечувати продавцеві можливість жити відповідно до свого положення у суспільстві. У період пізнього середньовіччя серед проблем, які обговорювалися схоластами, все більш помітне місце займають питання обміну, торгівлі, грошей. Активно дискутується ситуація, викликана «революцією цін» і її наслідками, що свідчило про перехід до нових форм економічних відносин.

Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.

Меркантилізм як перша теоретична спроба пояснити суть капіт-го способу вир-ва виник на підставі узагальнення досвіду первісного нагромадження капіталу й вирішував практичні питання прискорення цього процесу. М. відображав інтереси торгової буржуазії.

Мислення меркантилістів значно відрізняється від економ. поглядів античного світу. У центрі уваги меркантилістів опиняється саме хремастика- «породження» грошей грошима. Отже, предметом дослідження М. є сфера обігу. Навіть сам термін «меркантилізм», що виник в XVII ст., походить від слова «mercante»- «купець». Нагромадження багатства у грошовій формі можливе лише за умов прибутковості зовн-ї торгівлі. М.вороже ставилися до конкуренції як на внутр-у, так і на зовн-у ринках.Ідеологія активного державного втручання в ек-ку.

 Значно прискорило розвиток капіт. виробництва виникнення світового ринку. Початок формування такого почався зі здійсненням великих географічних відкриттів XV-XVI ст. Велику роль відіграв також торговий капітал, який у добу розкладу феодалізму був переважаючою формою капіталу.