Зміна аграрної політики держави ( 1953-1955 рр.) її наслідки.

50 – 60 роки ХХ ст. стали етапом інтенсивного індустріального піднесення економічно розвинених країн світу. Змінилася структура світового капіталістичного господарства. Найбільш динамічно розвивалась промисловість. Структурні зміни в національних господарствах були пов’язані з національними особливостями. Швидко розвивалися галузі, що визначали технічний прогрес. Виникли нові галузі: аерокосмічна, радіоелектронна. Істотні зміни відбулися у співвідношенні продукції легкої та важкої промисловості, З середини 50-х років минулого століття важка індустрія почала лідирувати. Інтенсивність динаміки та структурних зрушень національного господарства економічно розвинених країн визначалася досягненнями науково-технічного прогресу. Наука перетворилася на безпосередню продуктивну силу. Відбулися істотні зміни у техніці, яка охопила технологічну, транспортну, енергетичну, контрольно-управлінську види людської діяльності. Почали широко застосовуватись автоматичні системи машин. З’явились нові поліматеріали, виникли нові технології – лазерна, плазмова, генна. Зароджувалась інформаційна революція. З’явились науково-виробничі комплекси. Значно зросли капіталовкладення в економіку, змінилася їх технологічна структура. Основні витрати йшли не на розширення виробничих площ, а на модернізацію, автоматизацію виробничих процесів. Зросли капітальні вкладення у невиробничу сферу. Зростали концентрація, централізація виробництва і капіталу. Зросла економічна могутність монополістичних об’єднань. Масовим явищем стало виникнення транснаціональних корпорацій. Зросла кількість міжнаціональних монополій, укладалися угоди про співробітництво між монополіями різних країн. Держава стала значним виробником і споживачем промислових товарів та послуг. Державні капіталовкладення спрямовувалися в галузі, що забезпечували загальнонаціональні потреби ( інфраструктуру, атомну промисловість, виробництво і розподіл електроенергії, газо- і водопостачання, транспорт, невиробничу сферу). Велике значення в державному регулюванні мали податки: зменшення відсоткових ставок, звільнення від сплати податків, прискорення строків амортизації тощо.

32. Об’єктивна необхідність перебудови України на основі ринкових відносин.Перебудова структури матеріального виробництва — найважливіше стратегічне завдання соціально-економічного розвитку України як незалежної держави. Як би не розвивались ринкові відносини, досягти істотного економічного зростання 'та покращення матеріального добробуту населення неможливо без структурної перебудови матеріального виробництва. Низка виробництв, а то й галузей України опинились у такому парадоксальному стані: чим більше виробляється, тим більших збитків іазнають суспільство і держава.

Структурна перебудова матеріального виробництва — проблема надзвичайно складна, особливо для України. Це пов'язано з тим. що структурній перебудові підлягають величезні масштаби виробництва, які мають низьку ефективність як в економічному, так і в екологічному відношенні. До того ж за останні роки нераціональність структури промисловості України збільшилася. Зросли також масштаби переважання неефективних галузей виробництва засобів виробництва над виробництвом предметів споживання. Така тенденція зміни структури різко погіршила становище держави. Гостра нафтогазова криза, дорожнеча енергоносіїв за існуючої структури промисловості розоряє країну, відбувається процес зубожіння основної маси населення, а на позитивні структурні зрушення в промисловості нема й натяку. У багатьох урядових документах і в пресі підкреслюється необхідність таких структурних змін. Науково обгрунтованих конструктивних розробок немає. По суті, не усвідомлена сама проблема й те, що для її розв'язання потрібен тривалий час. Не досліджені чинники, які впливають на структуру матеріального виробництва. Не враховується і те, що ця проблема не може бути розв'язана через ринкові відносини і навіть через найкращі ринкові механізми. Вдосконалення структури матеріального виробництва, а тим паче всього народногосподарського комплексу — завдання не окремих виробників та їх асоціацій, а всього суспільства.