Порядок користування надрами на умовах розподілу продукції

З метою створення сприятливих умов для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин в Україні запроваджено порядок користування надрами на умовах розподілу продукції. Такий порядок встановлює Закон України „Про угоди про розподіл продукції” від 14 вересня 1999 р. Закон регулює відносини, що виникають у процесі виконання пошукових робіт, розвідки та видобування корисних копалин, розподілу виробленої продукції, а також її транспортування, обробки, зберігання, переробки, використання, реалізації чи розпорядження нею іншим чином.

Відповідно до угоди про розподіл продукції одна сторона – Україна  доручає іншій стороні – інвестору на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов’язаних з угодою робіт, а інвестор зобов’язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції. Угода про розподіл продукції може бути двосторонньою чи багатосторонньою, тобто її учасниками можуть бути декілька інвесторів, за умови, що вони несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, передбаченими такою угодою.

Від імені держави в угоді про розподіл продукції виступає Кабінет Міністрів України, Верховна Рада АР Крим або орган місцевого самоврядування, на території якого розташована ділянка надр, що передається у користування. Другою стороною угоди виступає суб’єкт господарювання – інвестор, яким може бути громадянин України, іноземець, особа без громадянства, юридична особа України або іншої держави, об’єднання юридичних осіб. Інвестор повинен мати відповідні матеріально-технологічні та економічні можливості або відповідну кваліфікацію для користування надрами, що підтверджено документами, виданими згідно із законами (процедурами) країни інвестора. Предметом угоди про розподіл продукції є ділянка надр, передбачена Переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Строк дії угоди про розподіл продукції визначається сторонами, однак не може перевищувати п’ятдесяти років з дня її підписання. У межах цього строку обов’язково визначаються строки, відведені на пошук, розвідку та видобування корисних копалин, а також порядок та умови їх продовження. Якщо інвестор не приступить до виконання угоди в передбачені нею строки, держава має право відмовитися від виконання угоди (припинити угоду) і вимагати відшкодування збитків. Строк дії угоди за ініціативою інвестора і за умови виконання ним взятих на себе зобов’язань може бути продовжений шляхом укладення додаткової угоди. Дія угоди про розподіл продукції може бути припинена достроково лише в порядку і на умовах, передбачених Законом та угодою про розподіл продукції.

Угода про розподіл продукції має бути укладена у письмовій формі. Укладена угода підлягає державній реєстрації у встановленому порядку.

Виконання угоди про розподіл продукції проводиться відповідно до програм, планів і кошторисів, затверджених у порядку, визначеному угодою.

    Розподіл виробленої продукції здійснюється відповідно до угоди між її сторонами – державою та інвестором (інвесторами) згідно з умовами угоди. Розрахунковим періодом є квартал, якщо інше не передбачене угодою. Жодна із сторін угоди не має права розпоряджатися виробленою продукцією до її розподілу без письмового погодження з іншими сторонами угоди.

Частина виробленої продукції, що залишається у власності держави, використовується (реалізується) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому враховуються потреби тієї території, на якій розташована ділянка надр, передана у користування на умовах угоди. Розпорядження частиною виробленої продукції, що належить інвестору, здійснюється ним вільно. Інвестор зобов’язаний реалізовувати виключно в межах території України продукцію, що належить йому відповідно до умов угоди про розподіл продукції, якщо така вимога випливає з умов конкурсу та укладеної угоди, а ціна реалізації не нижча від цін, що склалися на міжнародних ринках на таку продукцію. У цьому разі реалізація продукції здійснюється за умови гарантій її оплати, якщо інше не передбачене договором.

Оподаткування діяльності інвестора, пов’язаної з виконанням угоди про розподіл продукції і в межах строку її дії, частково замінюється розподілом виробленої продукції відповідно до Закону та умов угоди.

Державний контроль і нагляд за веденням робіт, передбачених угодою про розподіл продукції, здійснюють органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції та в порядку, визначеному законодавством.

Сторони несуть передбачену угодою про розподіл продукції відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків, визначених угодою, з урахуванням положень Закону. Шкода, заподіяна довкіллю у зв’язку з діяльністю інвестора, пов’язаною з виконанням угоди, підлягає відшкодуванню (компенсації) в повному обсязі за рахунок інвестора, незалежно від плати за забруднення довкілля та погіршення якості природних ресурсів. Інвестор звільняється від відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю, якщо доведе, що шкода заподіяна внаслідок стихійних природних явищ або навмисних дій потерпілих. Шкода, заподіяна правомірними діями інвестора, що повністю відповідають вимогам угоди про розподіл продукції та узгоджені з компетентними органами держави, підлягає відшкодуванню за рахунок сторін угоди у пропорціях, передбачених для розподілу продукції.

Виконання зобов’язань інвестора, визначених угодою про розподіл продукції, підлягає забезпеченню на умовах, що визначаються сторонами відповідно до законодавства. Матеріальна відповідальність інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, підлягає страхуванню, якщо інше не передбачено угодою. За домовленістю сторін у рамках угоди приймається програма страхування екологічних ризиків.

Спори між сторонами угоди про розподіл продукції, пов’язані з виконанням, припиненням та недійсністю угоди, підлягають розгляду в судах України, якщо інше не передбачено умовами угоди.

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте законодавчі акти, якими здійснюється регулювання господарських відносин у гірничодобувній та металургійній промисловості.

2. Назвіть суб’єктів (учасників) господарських відносин у гірничодобувній та металургійній промисловості.

3. Чим визначений правовий статус гірничого підприємства?

4. Як здійснюється виділення суб’єктам господарювання у користування ділянок надр для проведення ними гірничих робіт?

5. Охарактеризуйте юридичну природу угоди про умови користування надрами.

6. Охарактеризуйте господарсько-правовий статус Держгеолслужби, її основні функції та повноваження.

7. Охарактеризуйте господарсько-правовий статус Національної акціонерної компанії «Надра України».

8. Як функціонує Оптовий ринок вугільної продукції?

9. Охарактеризуйте порядок проведення аукціонів на ринку вугілля та інших енергоносіїв.

10. Хто виступає сторонами угоди про розподіл продукції?

11. Які істотні умови угоди про розподіл продукції?

Список використаних джерел

1. Конституція України : Закон України. Прийнятий на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. – (Зі змін.).

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-ІV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462. – (Зі змін. та допов.).

3. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. № 132 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340. – (Зі змін. та допов.).

4. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 травня 1997 р. № 280 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24 – Ст. 170. – (Зі змін. та допов.).

5. Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними : Закон України від 18 листопада 1997 р. № 637 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 9. – Ст. 34.

6. Про видобування і переробку уранових руд : Закон України від 19 листопада 1997 р. № 645 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 11. – Ст. 39.

7. Про місцеві державні адміністрації : Закон України від 9 квітня 1999 р. № 586-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20 – 21. – Ст. 190. – (Зі змін. та допов.).

8. Про металобрухт : Закон України від 5 травня 1999 р. № 619 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 25. – Ст. 212. – (Зі змін. та допов.).

9. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом : Закон України в ред. від 30 червня 1999 р. № 784 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42 – 43. – Ст. 378. – (Зі змін. та допов.).

10. Про угоди про розподіл продукції : Закон України від 14 вересня 1999 р. № // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 44. - Ст. 391. – (Зі змін. та допов.).

11. Гірничий закон України від 6 жовтня 1999 р. № 1127 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 43. – Ст. 2125. – (Зі змін. та допов.).

12. Про нафту і газ : Закон України від 12 липня 2001 р. № 2665-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2001. – № 33. – Ст. 1524. – (Зі змін. та допов.).

13. Про холдингові компанії в Україні : Закон України від 15 березня 2006 р. № 3528 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 15. – Ст. 1065.

14. Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр : Указ Президента України від 14 червня 2000 р. № 802 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 25. – Ст. 1040.

15. Про управління корпоративними правами держави : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 20. – Ст. 827. – (Зі змін.).

16. Про затвердження cтатуту Національної акціонерної компанії “Надра України” : Постанова Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. № 1460 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 39. – Ст. 1652. – (Зі змін.).

17. Порядок ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств : затверджений постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 6 липня 2002 р. № 938 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 28. – Ст. 1317. – (Зі змін.).

18. Про запровадження аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля : Постанова Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2000 р. № 599 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 14. – Ст. 567. – (Зі змін.).

19. Про затвердження Положення про Державну геологічну службу : Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2005 р. № 980 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 39. – Ст. 2481. – (Зі змін.).

20. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України : Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1524 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 44. – Ст. 2949. – (Зі змін.).

21. Положення про Міністерство вугільної промисловості України : Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1527 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 44. – Ст. 2952. – (Зі змін.).

22. Положення про Міністерство промислової політики України : Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1538 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 45. – Ст. 2996. – (Зі змін.).

23. Про затвердження Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами : Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. № 608 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 45. – Ст. 1519. – (Зі змін.).

24. Про закупівлю енергетичного вугілля : Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 р. № 1416 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 1. – Ст. 9. – (Зі змін.).

25. Про впорядкування збуту вугільної продукції : наказ Міністерства вугільної промисловості від 15 травня 2008 р. № 207 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uazakon.com/documents/date_er/. – (Зі змін.).

26. Віхров О. П. Господарське право. Спеціальна частина : навч. посіб. / О. П. Віхров. – К. : Видавничий дім “Слово”, 2004. – 344 с.

27. Господарське право : підруч. : у 2 ч. – Ч. 2 ; за заг. ред. В. Ф. Опришка та Н. С. Хатнюк. – К.: КНЕУ, 2011. – 501 с.

28. Шаповалова О. В. Правове забезпечення підтримки і розвитку господарювання : моногр. / О. В. Шаповалова. – Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. – 280 с.

29. Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии / Ю. С. Шемшученко. – К.: Наукова думка, 1989. – 232 с.

ДОДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. №452/2011

П О Л О Ж Е Н Н Я