Особливості правового регулювання господарських відносин

У вугільній промисловості

У вугільній промисловості центральним галузевим органом виконавчої влади (суб’єктом організаційно-господарських повноважень), як зазначалося, виступає Міненерговугілля. Суб’єктами основної (первинної) ланки господарювання є гірничі підприємства – шахти, розрізи, збагачувальні фабрики тощо. За останні десятиріччя у вугільній промисловості здійснено ряд заходів відповідно до умов і вимог ринкової економіки. На базі шахт та інших структурних підрозділів, які не мали статусу юридичної особи і входили до складу об’єднань, трестів, комбінатів галузі, створено державні підприємства з правами юридичної особи, проведена корпоратизація з перетворенням цих підприємств у державні відкриті акціонерні товариства, державні акціонерні вугільні компанії. Створено також державні холдингові компанії як господарюючі суб’єкти, які володіють контрольними пакетами акцій вказаних товариств і компаній вугільної промисловості. Управління акціями державних акціонерних товариств, державних акціонерних вугільних компаній, державних холдингових компаній здійснюють призначені Міненерговугілля уповноважені особи відповідно до порядку, встановленого ст. 168 ГК України та постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791 „Про управління корпоративними правами держави”.

Законодавством передбачено надання державної допомоги підприємствам вугільної промисловості. Така допомога надається згідно з обсягами коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік, упорядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Щодо збиткових державних підприємств визначено, що вони не корпоратизуються і підлягають закриттю, передачі в оренду чи приватизації. Порядок ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств затверджено постановою Кабінету Міністрів в редакції від 6 липня 2002 р. № 938.

Подальша реформа вугiльноi галузi передбачає удосконалення механізму державної підтримки підприємств, у тому числі: 1) перехід на систему прямих субсидій шахтам, що підлягають закриттю, на період проведення заходів щодо їх ліквідації й соціальної адаптації робітників; 2) поетапне припинення субсидування операційних витрат державних шахт разом зі збільшенням фінансування їх закриття і соціальної підтримки працівників; 3) заморожування загальних видатків підтримки галузі на поточному рівні, не допускаючи його перевищення; 4) виділення державних дотацій на технічне переоснащення шахт в обсязі, що підтримує стандарти безпеки праці, після розгляду інвестиційних меморандумів вугільних підприємств Міненерговугілля та Мінфіном.

Приватизація підприємств вугiльноi промисловості передбачає поділ усіх підприємств галузі за рівнем їх виробничо-економічного потенціалу, з урахуванням обсягів видобутку, потужності, собівартості, наявності запасів вугілля, на: а) перспективні підприємства, що можуть бути привабливі приватним інвесторам для подальшої приватизації; б) потенційно перспективні підприємства, що можуть становити інвестиційний інтерес за умови створення особливих сприятливих умов; в) безперспективні підприємства, що переходять у режим консервації та ліквідації. Продовжується створення умов для приватизації потенційно перспективних підприємств, у тому числі передача у комунальну власність об’єктів соціальної інфраструктури. Планується розробка галузевої програми приватизації, що описує перелік, черговість і механізми приватизації вуглевидобувних підприємств. Здійснюється розробка механізму державно-приватного партнерства для застосування на потенційно перспективних підприємствах до моменту їх приватизації, закріпленого в програмі приватизації, проводиться корпоратизація державних вугільних підприємств і підвищення прозорості фінансової звітності.

Щодо закриття безнадійно збиткових шахт передбачається активізація процесу закриття тих шахт, що вже перебувають у стані закриття – встановлення меж чисельності працівників, визначення цілей і контроль за часом закриття, виділення достатніх коштів на закриття, організаційне забезпечення закриття для завершення цього процесу до 2016 р.

Реалізація вугільної продукції нині здійснюється за двома схемами: 1) шляхом укладання „прямих” договорів між вугледобувними підприємствами і споживачами, 2) через Державне підприємство (далі – ДП) „Вугілля України” як оператора оптового ринку вугільної продукції.

Оптовий ринок вугільної продукції (далі – ОРВП) в Україні функціонує з 2007 р. Договір про співробітництво та організацію взаємовідносин ОРВП України було підписано 28 грудня 2006 р. суб’єктами господарювання переважно державної форми власності, які здійснюють видобування, переробку та постачання вугільної продукції. Метою створення ОРВП України є максимальне забезпечення потреб споживачів у вугільній продукції за ринковими цінами з урахуванням антидемпінгового захисту державних виробників вугільної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках і фінансово-економічного збалансування вугледобувних підприємств на рівні розширеного відтворення при мінімізації бюджетних витрат на підтримку вугільної галузі. Невід’ємною частиною Договору ОРВП є Правила оптового ринку вугільної продукції України, відповідно до яких, зокрема, вказаний ринок створюється із визначенням механізмів формування ціни вугільної продукції, що приймається від постачальника вугілля на ОРВП, та оптової ціни ОРВП, а також механізму гарантованої оплати вугілля, а функціонування ОРВП не виключає можливості постачання вугілля по прямих договорах за заздалегідь обумовленими квотами та напрямками.

Виконуючи функції оператора ОРВП ДП „Вугілля України” здійснює закупівлю вугільної продукції у вуглевидобувних підприємств та її постачання енергогенеруючим компаніям, підприємствам коксохімічної промисловості, іншим споживачам. При цьому воно здійснює розрахунок єдиної оптової ціни для споживачів вугільної продукції у розрізі її марок та сортів, кількісних і якісних характеристик. Крім того ДП „Вугілля України” бере участь у формуванні паливного балансу держави на підставі вивчення попиту та наявної ресурсної бази, здійснює експортно-імпортні операції з вугільною продукцією тощо. Для забезпечення функціонування ОРВП Міненерговугілля свого часу зобов’язало державні вугледобувні підприємства здійснювати продаж рядового вугілля ДП „Вугілля України”. Останнє повинно забезпечити закупівлю рядового вугілля у державних вугледобувних підприємств на умовах, визначених правилами ОРВП на підставі заявок постачальників та споживачів вугільної продукції з урахуванням Прогнозного балансу електроенергії, палива та витрат генеруючих компаній, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та проведених аукціонних (біржових) торгів (Про впорядкування збуту вугільної продукції : наказ Мінвуглепрома від 15 травня 2008 р. № 207).

Проте нині Україна планує відійти від схеми функціонування на оптовому ринку вугільної продукції єдиного державного продавця ДП „Вугілля України” і лібералізувати ринок. Централізований збут вугільної продукції через єдиного державного оператора (координатора) оптового ринку відіграв істотну роль у стабілізації на відповідному етапі ринкових перетворень національної економіки. Оператор, виконуючи функції координатора ринку, здійснював розподіл вугільної продукції за фіксованими розрахунковими цінами між споживачами, що забезпечувало їх стійкий виробничий стан, гарантувало задоволення державних потреб у вугільних ресурсах і своєчасне відшкодування виробнику вартості продукції.

До недоліків існуючого вугільного ринку нині відносять: порушення балансу економічних інтересів виробників і споживачів через відсутність на ринку можливості встановлення ринкових цін, наявність посередників (зокрема, ДП „Вугілля України”); перехресне субсидування ефективно діючими вугледобувними підприємствами збиткових, що знижує мотивацію виробників вугільної продукції до конкуренції; зниження інвестиційної привабливості вугільної галузі через непрозорість ціноутворення і регулювання збуту; створення бар’єрів для ефективної торгівлі між малими вугледобувними підприємствами та покупцями, зокрема металургійними комбінатами, побутовими споживачами, виробниками цементу, содовими і цукровими заводами, гірничо-збагачувальними комбінатами, залізничною галуззю тощо.

Отже, в ході лібералізації ринку вугільної продукції передбачається впровадити систему прямих договорів закупівлі вугілля, зокрема і за допомогою аукціонів, а також привести ціни на вугілля державного вугільного сектору до ринкового рівня. Також передбачається лібералізувати механізми імпорту вугільної продукції в країну. Ліквідацію ДП «Вугілля України» планується здійснити до кінця 2016 року.