Науково-теоретичні основи системного екологічного управління

У принципі, можна й не планувати своїх дій. Багато питань вирішують методом «спроб і помилок», а нині, у ринкових, точніше стихійно-ринко­вих, умовах — методом «вільного плавання в морі попиту і пропозицій». Є один дуже сильний аргумент на користь планування. Це аргумент здорово­го глузду: якщо все змінюється, то краще контролювати зміни на нашу користь за допомогою планування і перепланування, ніж просто реагувати на те, що відбувається.

Планування саме по собі є системою (системним процесом), яка має призначення (досягнення бажаної цілі), функції (дослідження середовища, ситуації, структури, вибір альтернативи й оцінка дії), потоки (інформація між фахівцями з планування і користувачами) і структуру (загальний план, у межах якого фахівець із планування підвищує найбільш вірогідний і бажаний результат, використовуючи навчання та зворотний зв'язок у формі суджень і даних для переоцінки результатів). Інакше кажучи, процес плану­вання — це структурування проблеми, ідентифікація та оцінка альтернатив­них рішень.

Планування має ознаки системи і виступає як системоутворювальна функція управління.

По-перше, планування пов'язане з досягненням бажаних майбутніх станів, які маловірогідні без втручання людини.

По-друге, планування пов'язане з формуванням процесів як тепер, так і в майбутньому за допомогою найкращого розподілу ресурсів для досягнен­ня короткострокових (тактичних) і довгострокових (стратегічних) цілей, воно систематизує й цілеспрямовує таким чином поточну діяльність.

По-третє, планування є прагматичною діяльністю, пов'язаною з вибо­ром оптимального варіанта серед альтернатив.

По-четверте, планування передбачає раціональний вибір (технічний, економічний, юридичний, екологічний, соціальний, здорового глузду).

Отже, планування є систематизованим процесом зведення вірогідних ситуацій із бажаними на шляху досягнення тактичних (поточне плануван­ня) або стратегічних (довгострокове планування) цілей діяльності підприємства. Планування — це процес системного мислення і раціональ­них функціональних дій фахівців у конкретних умовах внутрішнього й зовнішнього середовища. Частина цього процесу може бути формалізована із застосуванням моделей прийняття рішень і економіко — математичних методів, а решта залишиться творчим процесом фахівців.

Співвідношення формалізованого і неформалізованого процесів зале­жить від багатьох чинників, але в першу чергу від управлінського (менед­жерського) професіоналізму керівника та персоналу. Якщо буде професійне ставлення з боку керівництва, то буде і «прозора» бухгалтерська звітність, і кваліфікована аналітична робота, і досконала інформаційна система, і комп'ютерне обладнання.

Особливість системного плануванняполягає у врахуванні взаємодії суб'єкта із зовнішнім середовищем. У системному плануванні проблеми не «вирішуються», а скоріше «розв'язуються» і постійно перевизначаються в процесі самонавчання. Тому систему планування слід розуміти не як дис­кретну діяльність, а як безперервний процес, що розвивається.

Глава 2

Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління______________

Отже, системне планування — це стратегічне планування, і навпаки. Всі інші види планування, у першу чергу поточні, є обмежено раціональними або зводяться до пошуку поточних рішень, а не перспективи (формальне планування). Можна сказати, що всі інші види планування обмежено сис­темні. Вони мають право на існування залежно від складності системи, зовнішніх умов функціонування, ієрархічної підпорядкованості, про­фесіоналізму керівників.

Методологічною основою стратегічного плануванняє структурне моделю­вання, метод структурного аналізу ієрархій, методи системного аналізу ви­робничо-господарської діяльності, економіко-математичні методи оцінок і аналізу. Слід зауважити, що методологія аналізу виробничо-господарської діяльності є базовою для всіх видів планування. Для виробничих систем місце системного стратегічного планування наведено на рис. 2.9.

Рис. 2.9 Функції системного управління виробництвом

Зображення функцій управління перетятими і накладеними колами ха­рактеризує їх системний взаємозв'язок і взаємодію, кооперацію діяльності, які притаманні великій виробничій фірмі (корпорації). Проте аналогічні схеми можна розробити для будь-яких підприємств, організацій, які праг­нуть перейти на системне управління і модифікувати свою організаційну структуру.