Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління

• додаткова інформація типу глосаріїв;

• незалежна перевірка системи екологічного управління.

Як для внутрішнього й зовнішнього обміну інформацією щодо навколиш­нього середовища, так і для звітування важливо пам'ятати, що:

• слід прагнути до налагодження двостороннього обміну інформацією;

• інформація має бути зрозумілою й адекватно поясненою;

• інформація має допускати можливість її перевірки;

• організація повинна надавати достовірну інформацію про свою
діяльність;

• інформація має подаватися в упорядкованій і послідовній формі (на­
приклад, в однакових одиницях виміру, щоб уможливити порівняння
одного періоду з іншим).

Організація може поширювати інформацію щодо навколишнього середо­вища за допомогою:

• для зовнішніх цілей: річного звіту, документів, що надаються регламен­туючим органам, публічних урядових протоколів, публікацій промисло­вих асоціацій, засобів масової інформації та платних оголошень;

• для внутрішніх цілей: дошки оголошень чи повідомлень, власної газети,
зборів працівників, а також шляхом розповсюдження повідомлень через
електронну пошту;

• проведення «днів відкритих дверей», опублікування телефонних но­мерів, за якими можна звертатися зі скаргами та запитаннями.

2. Документація системи екологічного управління.Функції, робочі проце­си і процедури мають бути визначені та належним чином задокументовані й датовані, якщо це потрібно. Організація повинна чітко визначити всі ти­пи документів, що встановлюють і регламентують функції, ефективні робочі процеси та процедури, а також процедури контролю.

Наявність документації на систему екологічного управління допомагає працівникам усвідомити те, що вимагається від них для досягнення еко­логічних цілей організації. Це дає можливість оцінювати системи та еко­логічні характеристики.

Характер документації може відрізнятися залежно від масштабу діяль­ності й складності структури організації. Там, де елементи системи еколо­гічного управління інтегровані в загальну систему управління організацією, екологічна документація повинна бути об'єднана з наявною документацією. Для спрощення організація може прийняти рішення про подання докумен­тації у формі зведення або в стислому викладі для:

• зіставлення екологічної політики, цілей та завдань;

• опису способів досягнення екологічних цілей та завдань;

• документування основних функцій, відповідальності та методик;

• вказання правил пошуку суміжної документації, а також опису інших
елементів системи управління, де це потрібно;

• надання доказів того, що елементи системи екологічного управління,
придатні для організації, впроваджено.

Такий стислий виклад може слугувати довідником для впровадження та підтримання на належному рівні системи екологічного управління.

120